Соловейко рудохвостий

Соловейко рудохвостий або альзакола рудохвоста[2] (Cercotrichas galactotes) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Середземномор'ї, Західній Азії і Африці[3]. В Україні — рідкісний залітний вид[4].

?
Соловейко рудохвостий

Рудохвоста альзакола (Національний парк Ішкель, Туніс)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Альзакола (Cercotrichas)
Вид: Соловейко рудохвостий
Cercotrichas galactotes
(Temminck, 1820)

Ареал поширення виду     
     Зимування
     Проживання впродовж року
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Sylvia galactotes Temminck, 1820
Erythropygia galactotes (Temminck, 1820)
Agrobates galactodes (Temminck, 1820)
Посилання
Вікісховище: Cercotrichas galactotes
Віківиди: Cercotrichas galactotes
ITIS: 559130
МСОП: 22709936
NCBI: 869901

Опис

Рудохвості соловейки
Рудохвостий соловейко
Рудохвостий соловейко

Довжина птаха становить 14-16 см, розмах крил 22-27 см, вага 20-28 г. Довжина крила становить 90 мм, дзьоба 17 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхна частина тіла каштанова. надхвістя і верхні покривні пера хвоста мають рудуватий відтінок. Над очима широка кремові "брови", через очі проходять темно-коричневі смуги. Область під очима білуваті. скроні світло-коричнева. Нижня частина тіла світло-охриста, підборіддя, центр живота і нижні покривні пера хвоста дещо світліші. Крила темно-коричневі, пера мають жовтуваті і світло-каштанові края, другорядні махові пера мають білі кінчики. Центральні стернові пера яскраво-руді з вузькими чорними кінчиками, інші стернові пера мають білі кінчики, окаймлені чорними смугами. Очі карі, дзьоб коричневий, знизу біля основи сіруватий. лапи світло-коричневі. Молоді птахи мають світліше, піщано-коричневе забарвлення. Дорослі птахи восени линяють, до того часу білі кінчики стернових пер стираються.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:[5]

Поширення і екологія

Рудохвості соловейки гніздяться від Середземномор'я на схід до південного Казахстану і західного Пакистану, а також в регіона Сахелю. Взимку вони мігрують на південь до Африки. Представники підвидів C. g. minor і C. g. hamertoni є осілими. Рудохвості соловейки зустрічаються пена висоті до 1000 м над рівнем моря.

Рудохвості соловейки живляться комахами, павуками, червами та іншими безхребетними, яких шукають на землі та серед опалого листя, а також плодами, ягодами і насінням.

В Європі рудохвості соловейки гніздяться в оливкових і мигдалевих гаях, виноградниках, на плантаціях сосен (Pinus) і цитрусових, в парках і садах. Під час перельоту і в місцях зимування вони зустрічаються в подібних середовищах, часто поблизу людських поселень.. В Марокко рудохвості соловейки зустрічаються в густій рослинності (Tamarix, Nerium, Vitex) на берегах річок, регулярно зустрічаються в сухих лісах і рідколіссях (Tetraclinis, Argania, Juniperus, Quercus), на порослих чагарниками (Olea, Pistacia) схилах, в заростях колючих чагарників (Rhus, Acacia), в садах. Південніше вони зустрічаються в оазах, серед пільм та у ваді, в чагарарникових заростях (Launaea, Ziziphus, Nitraria, Limoniastrum). В Африці на південь від Сахари вони живуть в напівпустелях, сухих чагарникових заростях і сухих тропічних лісах, в заростях Alhagi, Artemisia, Berberis і Acacia, в лісистій савані, в садах і виноградниках, на полях і плантаціях. В Середній Азії рудохвості соловейки живуть в долинах річок, в чагарникових і очеретяних заростях, в солончаках та в степу, в ялівцевих гаях. В Пакистані вони гніздяться серед трави Saccharum і Tamarix та в колючих чагарникових заростях[6].

В Європі і в Казахстані рудохвості соловейки гніздяться з середини травня по червень, у Вірменії з травня по серпень, в Ізраїлі з квітня по серпень, в Пакистані і Африці переважно з травня по червень. Гніздо чашоподібне, відносно пласке, збролене з сухих стебел трави, корінців, гілочок, кори і листя, встелене тонкими волокнами. шерстю і пір'ям. Воно розміщується і густих чагарникових заростях, часто колючих, серед очерету, на невисоких деревах (зокрема на Olea europaea і Pinus halepensis). В кладці від 3 до 6 яєць. Інкубаційний період триває 13 днів, насиджує лише самичка. Пташенята покидають гніздо через 9-12 днів після вилуплення. Рудохвості соловейки іноді стають жертвами гніздового паразитизму звичайних зозуль. Самці, які рано прилітають до місць гніздування мають більший репродуктивний успіх, ніж самці, що прилітають пізніше, однак вони з більшою ймовірністю стають жертвами паразитизму зозуль[7][8].

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Cercotrichas galactotes.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Collar, N. (2016). Rufous Scrub-robin (Erythropygia galactotes). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions, Barcelona. Архів оригіналу за 25 stycznia 2016.
  4. Шидловський I. В. Перше спостереження рудохвостої кропив'янки на Україні // Беркут : український орнітологічний журнал.  1993. Т. 2. С. 53. ISSN 1727-0200.
  5. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 лютого 2022.
  6. Joseph Isaac Spadafora Whitaker: The birds of Tunisia; being a history of the birds found in the regency of Tunis. T. 1. 1905, ss. 74–76.
  7. G. López & J.A. Gil-Delgado. Aspects of the breeding ecology of Rufous Bush Robins Cercotrichas galactotes in southeast Spain. „ird Study”. 35 (2), ss. 85-89, 1988.
  8. José Javier Palomino, Manuel Martin-Vivaldi, Manuel Soler. Early Arrival Is Not Advantageous for Rufous Bush-Robins parasitized by Common Cuckoos. „The Auk”. 115 (1), ss. 235–239, 1998 '.

Джерела

  • D. Burni, B. Hoare, J. DiCostanzo, J. Benstead i inni: Encyklopedia Ptaki. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2009. ISBN 978-83-01-15733-3.
  • L. Jonsson, M. Beaman, I. Robertson: Birds of the Mediterranean and Alps. Londyn: Croom Helm, 1982. ISBN 978-0-7099-1413-6. '
  • R. T. Peterson, G. Mountfort: A Field Guide to the Birds of Britain and Europe. Boston: Houghton Mifflin, 1993. ISBN 978-0-618-16675-6. '
  • C. M. Perrins, D. Attenborough, N. Arlott: Generation Guide to the Birds of Britain and Europe. Austin: University of Texas Press, 1987. ISBN 9780292755321. '
  • J. Elphic: The Atlas of Bird Migration. Cape Town: Struik, 2007. ISBN 978-1-77007-499-6. '
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.