Солодкий корінь голий

Солодкий корінь голий[1] (лат. Glycyrrhiza glabra L., інші назви: солоде́ць голий, вербе́ць, соло́дка, соло́дкий ко́рінь, солоди́ч, локри́ця) — багаторічна рослина родини бобових, корінь якої використовується в промисловості й медицині.

Солодкий корінь голий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Рід: Солодкий корінь (Glycyrrhiza)
Вид:
Солодкий корінь голий (G. glabra)
Біноміальна назва
Glycyrrhiza glabra
L., 1753
Glycyrrhiza glabra — Тулузький музей

Зовнішній вигляд

Багаторічна трав'яниста рослина 50—100 см заввишки, що має потужну кореневу систему. Листки її почергові, складні, непарноперисті, з 11—15 яйцеподібно-ланцетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані у густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті бурі боби. Цвіте у червні — серпні. Росте у степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інколи утворює суцільні зарості.

Збір

Зазвичай, корені збирають восени або рано навесні, зрідка літом. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать на горищі або в сушарнях.

Хімічний склад

Корені солодцю містять у собі глікозиди: ліквіритин, гліциризин (нудно-солодкий на смак), глюкозу, пектини, крохмаль, гіркоту, віск, аспарагін, солі кальцію, калію, магнію та сліди летких олій.

Використання

Стародавні єгиптяни використовували корінь локриці як підсолоджувач. Археологи знайшли його в похованні фараона Тутанхамона. Як ліки локрицю використовували також у Китаї, Індії та середньовічній Європі.

В 1731 році італієць Джорджіо Амареллі винайшов спосіб добувати з кореня цієї рослини екстракт , який також отримав назву локриці. Локричні цукерки з часом припали до смаку багатьом мешканцям Північної Європи , зокрема голландцям, шведам і фінам[2].

У практиці української народної медицини застосовують як відхаркувальний (особливо при бронхіальній астмі у дітей), дещо сечогінний, обволікальний, трохи проносний засіб при закрепах, геморої, виразці шлунка.

Може використовуватися як протиотрута при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоноподібно, впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона.

Враховуючи те, що глікозид гліциризин є джерелом глюкуронової кислоти, якою організм знешкоджує різні отрути (в тому числі токсини правцю), локрицю вживають при жовчних каменях і хворобах печінки.

Екстракт солодцю заспокоює болі, але треба пам'ятати, що гліциризин може порушити електролітно-водну рівновагу і призвести до виникнення набряків. Понижується також при цьому вміст вітаміну С у надниркових залозах. Солодка може вплинути на баланс електролітів в організмі і привести до високого кров'яного тиску, головних болів.

У 2020 році зафіксовано випадок смерті, спричинений надмірним споживанням цукерок з екстрактом кореню локриці. Лікарі описали цей випадок у Медичному журналі Нової Англії (New England Journal of Medicine), дійшовши висновку, що у смерті чоловіка винна гліциризинова кислота, яка міститься у локриці."[3][4] Остаточний діагноз: Псевдогіперальдостеронізм свідчить про надмірне споживання солодки, ускладнене зупинкою серця, пов'язаною з фібриляцією шлуночків.

Його додають в суміші для вогнегасників, застосовують для боротьби з сірчанокислим туманом над електролізними і рафіновуваними ваннами підприємств кольорової металургії[5].

У харчуванні

Локричний екстракт обов'язкова складова жувальних гумок і відомого напою Кока-Кола, його використовують при виготовленні тютюну вищих сортів, у виробництві цукерок, квасу, пива, лимонаду[5].

Дрібно порізані корені додають під час квашення яблук, огірків, капусти[6].

Стебла і листя є поживним кормом для худоби і в той же час стимулятор росту тварин[5].

Примітки
  1. Glycyrrhiza glabra // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.54-55
  3. suspilne.media https://suspilne.media/65630-u-ssa-colovik-pomer-cerez-svou-pristrast-do-lakrici/ Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 26 вересня 2020.
  4. Edelman, Elazer R.; Butala, Neel M.; Avery, Laura L.; Lundquist, Andrew L.; Dighe, Anand S. (24 вересня 2020). Case 30-2020: A 54-Year-Old Man with Sudden Cardiac Arrest. New England Journal of Medicine 383 (13). с. 1263–1275. ISSN 0028-4793. doi:10.1056/NEJMcpc2002420. Процитовано 26 вересня 2020.
  5. Красный А. По Амударье за лакричным корнем / «Химия и жизнь» Научно-популярный журнал Академии наук СССР. — 1972, № 1 (с.: 14)
  6. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.157

Література

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.