Солоне Озеро (станція)

Соло́не Озе́ро — проміжна залізнична станція Кримської дирекції Придніпровської залізниці[1]. З 2014 року контролюється російським підприємством «Кримська залізниця».

Станція Солоне Озеро

Федорівка — Джанкой
Придніпровська залізниця
Кримська дирекція
с. Солоне Озеро


Вокзал станції Таганаш (1910)
45°53′02″ пн. ш. 34°26′56″ сх. д.
Рік відкриття 1874 (148 років)
Попередня назва Таганаш (до 1952)
Тип проміжна
Колій 5
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 902
Відстань до Новоолексіївки, км 61
Відстань до Джанкоя, км 20
Відстань до Сімферополя, км 111
Код станції 475212 ?
Код «Експрес-3» 2210824 ?
Послуги
Солоне Озеро на Вікісховищі

Розташована в селі Солоне Озеро Джанкойського району на півночі Автономної Республіки Крим на лінії Федорівка — Джанкой.

На вокзалі станції є зала очікування, каси продажу квитків приміського та далекого сполучення, багажне відділення.

Історія

1874 року виникла станція під назвою Таганаш в ході будівництва Лозово-Севастопольської залізниці на лінії Мелітополь — Джанкой. З введенням в експлуатацію залізниці були побудовані залізнична казарма і водокачка. Станом на 1889 рік діяли паровозне депо, дистанція колії, вагоноремонтний пункт, залізничні майстерні, шпалопросочувальний завод. Тоді станція Таганаш була найбільшою лінійною станцією Криму.

У 1892 році, після запуску лінії Джанкой — Феодосія, вузловою стає станція Джанкой і до 1898 року залізничне господарство станції Таганаш було переведено до Джанкоя. Згідно «Пам'ятної книжки Таврійської губернії на 1900 рік», на станції Таганаш здійснювали зупинки пасажирські поїзди з Севастополя: швидкий № 5 з вагонами 1-го і 2-го класу (стоянка 2 хвилини) і поштовий № 3 з вагонами 1, 2, 3-го класів (стоянка 10 хвилин). Станом на 1915 рік, за даними Статистичного довідника Таврійської губернії, на станції Таганаш Богемської волості Перекопського повіту налічувалося 11 дворів з населенням в кількості 103 чоловік приписних жителів[2].

1952 року станція перейменована на сучасну назву — Солоне Озеро. Названа по розташуванню на південному березі озера Сиваш.

1970 року електрифікована постійним струмом (= 3 кВ) в складі ділянки Мелітополь — Сімферополь[3].

Пасажирське сполучення

До окупації Криму Росією на станції зупинялися електропоїзди сполученням Сімферополь — Новоолексіївка, в літній період станція була кінцевою зупинкою електропоїзда Сімферополь — Солоне Озеро.

До 31 березня 2014 року приміські електропоїзди прямували до станції Новоолексіївка. Частина електропоїздів після прибуття до Новоолексіївки курсували до станції Мелітополь, а під час курортного сезону курсувало близько 8 пар на добу. З 1 квітня 2014 року станція є кінцевою зупинкою електропоїздів сполученням Сімферополь — Солоне Озеро (4 пари). Приміське сполучення через озеро Сиваш припинене через встановлення Росією державного кордону.

Примітки
  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  2. Статистичний довідник Таврійської губернії, 1915 рік
  3. Історія електрифікації залізниць (1969—1970) (рос.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.