Соняшникова олія

Батьківщиною соняшнику є Північна Америка. Індіанці долини Міссісіпі, серед інших його застосувань, добували з насіння соняшнику й олію, чи використовували її в кулінарії, чи просто намащували нею волосся, на сьогодні невідомо[1].

До Європи дикорослий соняшник потрапив із Північної Америки у 1510 році. Довгий час соняшник вирощували на клумбах та палісадниках тільки як декоративну рослину. Спершу соняшник був лише окрасою панських садиб, пізніше почали лузати його насіння.

В 1716 році в Британії був запатентований спосіб отримання «квінтесенції» соняшникового насіння — тобто олії (щоправда, технічної, не для вживання в їжу). Російський академік Севергін писав наприкінці XVIII сторіччя, що із соняшникового насіння, яке є чудовою їжею для папуг, можна добувати олію та готувати каву.

Утім всі спроби розпочати промислове виробництво соняшникової олії, які робили в XVIII сторіччі, завершувалися без успіху. Аж поки за справу не взявся російський селянин Данило Бокарьов. Потрапивши вже в зрілому віці до Слобідської України і побачивши, яким популярним в цих краях є соняшник, він в 1829 році вирішив спробувати вичавити з його насіння олію тим самим способом, як на його батьківщині під Тулою робили її з конопель.

За кілька років в Олексіївській слободі (зараз це російська Вороніжчина) була зведена перша олійня, за її прикладом ще одна, а потім вони почали з'являтися як гриби після дощу — по всій території Російської імперії, де тоді вирощували або почали вирощувати соняшник. Поширенню нової технології допомогла церква. Адже вже невдовзі вона визнала соняшникову олію продуктом, який можна вживати навіть у Великий Піст. А сама олія отримала ще одну назву — «пісна».

На Заході соняшникова олія великої популярності не набула. Навіть на батьківщині соняшника, в Сполучених Штатах його почали вирощувати в промислових обсягах лише в 20-х роках XX століття, а в Канаді — ще пізніше. Насамперед завдяки емігрантам з України та з Росії, добре обізнаним з технологією виробництва олії[1].

Отримання старовинним способом.
Насіння соняшника очищається від своїх жорстких оболонок спеціальною машиною, а після цього розмелюється; отримане тісто вкладається у мішки і пресується гідравлічним пресом.[2] Видобуток олії способом такого холодного пресування становить 18-20 %.[2] Олія світло-жовта, прозора, дуже повільно висихаюча, має ніжний смак і ароматичний запах. Головним чином використовується в їжу, а також для приготування штучного сала.[2] Якщо тісто пресувати гарячим, то вихід олії складе 30-35 %, але олія буде темного кольору; таку олію використовують для миловаріння.[2]

Насіння соняшника, селекціонованого на підвищений вміст олії, характеризується міцним зчепленням ядра і насіннєвої оболонки, що ускладнює повну очистку від лушпайок.[3]

Сира соняшникова олія має приємні запах і смак. Густина при 10 °C 920—927 кг / м ³ , температура застигання від −16 до −19 ° С, кінематична в'язкість при 20 °C — 60,6 ×10^-6 м ²/сек. Йодне число 119—136, Гідроксильне число 2-10,6.

Склад жирних кислот y соняшниковій олії:

Середня молекулярна маса жирних кислот 275—286 а. о. м. Вміст фосфоровмісних речовин, токоферолу, восків, вологи, летких речовин, не жирових домішок; величина кольорового числа, прозорості, перекисне число, температура спалаху, а також сорт — залежать від способу вичавлювання, екстракції і подальшої обробки олії і змінюються в широких межах.

Соняшникова олія — продукт рослинного походження, тому не може містити холестерину. Однак, багато виробників у рекламних цілях спеціально підкреслюють його відсутність.

Соняшникова олія — одна з найважливіших олій, що має велике господарське значення. У кулінарії застосовується для смаження і для додавання до салатів. З нього виробляють маргарин і кулінарні жири (шляхом гідрування). Соняшникова олія застосовується для виготовлення консервів, а також у миловарінні та лакофарбовій промисловості. Соняшникова олія входить до складу різних мазей.

Споживачі сирої соняшникової нерафінованої олії в сегменті b2b: виробництва рафінованої та бутильованої соняшникової олії; виробники жирової продукції (майонезу, маргарину, саломас тощо); підприємства, що виробляють лако-фарбову продукцію; підприємства тваринництва і птахофабрики.

Україна є найбільшим експортером соняшникової олії у світі (близько 40 % світового експорту), в країні виробляється близько 20 % соняшникової олії світу.[4]

• Виробництво соняшникової олії в Україні

• ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА //Фармацевтична енциклопедія
• National Sunflower Organization. (англ.)
• Jeff Cox. The Sunflower Seed Huller and Oil Press // Organic Gardening. — April 1979. (англ.)