Список членів Шведської академії

Спи́сок членів Шве́дської акаде́мії — це перелік усіх членів цієї академії — від дати її заснування до останнього часу. Зазначено дати народження, виборів у члени академії, входу в неї і смерті[1].

Король Ґустав ІІІ на портреті, що його Лоренс Паш малював на час заснування Шведської академії.

Будинок Шведської академії на площі Стурторгет у Стокгольмі.

1786 року Шведську академію заснував король Швеції Ґустав III на зразок старшої на півтора століття Французької академії (L'Académie française). Король поклав собі, що академія має бути «товариством Вісімнадцяти Панів і Чоловіків», тож Шведську академію неформально називають «вісімнадцяткою». Кожний її нововибраний член відбуває своєрідну інавґураційну церемонію, яка, згідно з постановою Ґустава ІІІ, відбувається 20 грудня, під час щорічних урочистих зборів. Влаштовувати їх почали в ХІХ столітті. Заснування Шведської академії призначили на день народження короля Ґустава ІІ Адольфа — 9 грудня за юліанським календарем, тобто 20 грудня за григоріанським календарем, який у Швеції запровадили 1753 року.

Із вісімнадцяти перших академіків Ґустав Третій сам вибрав тринадцятьох, а п'ятьох вибрали — з його згоди. З їх числа Карл Фредрік Шеффер помер 27 серпня 1786, не встигнувши відбути інавґурацію. Однак його вважають членом академії. Шеффер входить у їх реєстр.

Члени академії самі вибирають нового академіка, коли внаслідок смерті його попередника звільняється крісло. Таке членство довічне, з числа академіків неможливо вийти. Але можна відмовитися від участи в роботі цього закладу Так уже ставалося кілька разів.

• У 1881 році Геннінґ Гамільтон (крісло № 9), викритий у шахруванні з великою сумою грошей, був змушений відмовитися від членства в усіх наукових товариствах і академіях, у тому числі й Шведській. 1886 року він помер.
• У 1989 році Вернер Аспенстрем (крісло № 12), Ларс Юлленстен (крісло № 14) і Керстін Екман (крісло № 15) відмовилися від участі в діяльності Шведської академії на знак протесту проти її ставлення до справи Салмана Рушді. Аспенстрем помер у 1997-му, Юлленстен у 2006-му, а Екман ще живе.
• У 1996 році Кнут Анлунд (крісло № 7) пішов на відмову через фетву проти Салмана Рушді. 2005 року він оголосив, що вважає себе посторонньою людиною, яка не має нічого спільного з Шведською академією. У такий спосіб він висловив незгоду з тим, що 2004 року Нобелівську премію в галузі літератури присудили Ельфріде Єлінек. Через Єлінек «вартість Нобелівської премії на найближчий час знівельовано», висловився Анлунд у дискусійній статті, яку опублікувала «Свенска даґбладет»[2]. Анлунд помер у 2012 році.

Траплялося, що з Шведської академії й виключали. Так сталося в непростому випадку з Ґуставом Моріцом Армфельтом. Він мав крісло № 14 у першому її складі, ставши академіком 13 травня 1786-го. 25 вересня 1794 Армфельта виключили, після того як його в той же рік засуджено до смертної кари, позбавлення чести й майна. Тим часом засуджений утік до Росії, а до Швеції його покликав у 1800 році король Ґустав IV Адольф. 4 квітня 1805-го Армфельт знову став членом Шведської академії, посівши крісло № 17. 23 листопада 1807 він взяв участь у спільних урочистих зборах, причому без формальної інавґурації. 7 жовтня 1811-го Армфельта офіційно повідомили, що він не може бути членом Шведської академії, після чого позбавили шведського підданства й вислали з країни. То був чи не єдиний випадок, коли одна й та сама особа посідала два крісла в одній і тій же академії. 1814 року він помер.

У 1848-му Альбрехт Елуф Іре посів крісло № 3 після смерті Карла Ґустафа фон Брінкмана. Формально він не увійшов у число Вісімнадцяти, тож у 1859 року постановлено влаштувати офіційні вибори. Натомість цього ж року членом академії був вибраний Юган Бер'єсон. Інавґурація відбулася в 1861-му. Іре не фігурує в реєстрі членів Шведської академії.

Першою жінкою — членом Шведської академії стала Сельма Лагерлеф. Її вибрали 28 травня 1914 року, коли змінилися в бік поблажливості ґендерні настрої в академії. 20 грудня того ж року ця письменниця офіційно посіла крісло № 7.

До числа членів Шведської академії зараховують Карла Фредріка Шеффера. Ґустаф Мауріц Армфельт фігурує в її списку як один-єдиний член (хоч посідав два крісла). Не ввійшов до цього числа Альбрехт Елуф Іре, як такий, що не відбув інавґурації. На січень 2016 року налічувалося 189 осіб, що належали до Вісімнадцяти. З них усіх найдовше був академіком Андерс Естерлінґ (крісло № 13) — 62 роки.