Ставок (Костопільський район)

Ставо́к — село в Україні, в Костопільському районі Рівненської області. Населення становить 980 осіб.

село Ставок
Країна  Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Костопільський
Рада Звіздівська сільська рада
Основні дані
Населення 975
Площа 2,1 км²
Густота населення 488,1 осіб/км²
Поштовий індекс 35051
Телефонний код +380 3657
Географічні дані
Географічні координати 50°54′40″ пн. ш. 26°12′03″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 178 м
Водойми річка Горинь
Місцева влада
Адреса ради 35051, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Звіздівка
Карта
Ставок
Ставок
Мапа

Географія

Село розташоване на лівому березі річки Горинь.

Походження назви

Ставок — село, підпорядковане Звіздівській сільській раді. Розташоване на лівому березі річки Горині за 28 км від районного центру і залізничної станції Костопіль. Рельєф являє собою горбисту рівнину. Цим він відрізняється від північної частини території Костопільщини. Назва села походить від слова «ставок» (штучні водойми для зберігання води з метою водопостачання, розведення риби і водоплавної птиці, зрошення). Ставки виникають у природних луговинах (балках), на невеликих річках.

Заснування

Дата заснування с. Ставок не відома. Можемо гадати, що це сталося в XIV чи XV ст., коли територія нинішньої Рівненщини перебувала під владою Литви. З історичних джерел відомо, що в 1583 р. (перша писемна згадка про село припадає на 1577 р.) с. Ставок належало комусь із династії князів Острозьких, як і Степанська волость. В 1753 р., згідно положень т. зв. Колбушівської трансакції, чимало населених пунктів дісталося «підстолію» Юзефу Любомирському, зокрема с. Ставок. У 70-х роках XVIII ст. Степанський ключ (а це 80 сіл) через шлюбні зв'язки став власністю графів Ворцелів, у тому числі і село Ставок.

Сторінки історії

Село Ставок залишалося приватною власністю і після скасування кріпосного права. Ним володів син Станіслава-Габрієля, теж Станіслав Ворцель. Селяни жили бідно. Більшість із них не мала чим обробляти землю. Ходили в полотняному одязі, постолах і личаках. Мешкали у так званих курних хатинах (без димаря, бо за нього треба було платити податок), критих соломою. Вікна були маленькі. Вечорами світили лучиною. Користувалися глиняним посудом. Спали покотом на полу — дощатому настилі. В 1876 році село Ставок було продано на аукціоні вдові колезького асесора Карачевській-Волк. У селі на ту пору налічувалося 40 дворів, проживало 310 осіб. В 1877 році в селі засноване однокласне народне училище Міністерства освіти. Через матеріальну скруту не всі діти мали змогу вчитися, так у 1886 році здобувала освіту 31 дитина.

На початку ХХ століття

У 1906 році село Дераженської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 33 верст, від волості 12. Дворів 106, мешканців 614[1].

У травні 1910 року в с. Ставок відбувся страйк селян, котрі працювали на плантаціях цукрових буряків у поміщиків. Упродовж грудня 1917 — січня 1918 рр. жителями Злазного, Майдану, Видумки, Жалина, Волиці і Ставка були розгромлені маєтки поміщиків Карачевської-Волк і Воронцова-Дашкова.

За Ризьким договором від 18 березня1921 року територія Рівненщини (в тому числі і с. Ставок) відійшла до новоствореної Речі Посполитої. Польський уряд наділяв своїх активних учасників боротьби проти більшовицької Росії земельними ділянками. Так у Ставку з'явилися поляки-осадники, на яких малоземельні хлібороби змушені були працювати в наймах. Соціальний гніт посилювався національним. Відбувалася шалена полонізація. Це породило спротив у місцевого населення.

У 1930 році в Ставку було організовано осередок ОУН, а в 1931 році створено культурологічну громадську організацію «Просвіта». Найактивнішу просвітницьку роботу в селі проводила сім'я священика Арсенія Татури — сини Євгеній, Анатолій, і дочки Ольга і Зіна, випускники Рівненської гімназії. Просвітяни влаштовували свята на честь Тараса Шевченка, постійно працювали драматичні гуртки. Для молоді читалися лекції на різні теми, зокрема з історії України, надавалися для ознайомлення журнали, видані у Львові. Отець Арсеній Татура організував духовий оркестр, хороший хор.

Пізніше в церкві службу Божу о. Татура на пропозицію парафіян почав вести українською мовою. Це, звичайно, не подобалося польським властям. У 1935 році вони вбили священика, а звинуватили в цьому злочині шістьох місцевих хлопців — членів ОУН. Всіх їх посадили в Рівненську тюрму, але через відсутність доказів через 9 місяців звільнили.

В роки ІІ Світової війни

Під час ІІ Світової війни в лавах Радянської армії перебували 28 мешканців Ставка, 19 з них не повернулися з фронту, 6 стали інвалідами. Німецькі авіанальоти знищили багато сільських хат. Тому мешканці змушені були тікати на хутори — Клин і Пеньки. Тулилися в будинках господарів на холодній підлозі, часто голодні, адже під час бомбардувань нищилося все майно: хліви з худобою, клуні із збіжжям, льохи із запасами городини. Односельці й досі називають той період «бігами», «в бігах». 19 січня 1944 року Ставок було визволено від німецьких окупантів.

Ветерани Радянсько-німецької війни

Середа Іван Йонович

Середа Іван Йонович

Народився 01 лютого 1910 року в селі Ставок, Костопільського району Рівненської області.

Закінчив 2 класи церковно-приходської школи, грав на трубі в духовому оркестрі. В 1937 році служив у польській армії. З дружиною Меланією Саківною народили і виховали троє дітей.

10 березня 1944 року Деражнянським районним військовим комісаріатом був мобілізований до лав Радянської Армії. У жовтні 1944 р. був зарахований до 7 стрілецької дивізії 289 снайперського полку і був направлений в Прибалтику, пізніше (із 01.01.1945 р.) воював у 282 полку І українського фронту. З боями пройшов багато країн Європи.

В передмісті Берліна Середа І. Й. деякий час виконував обов'язки зв'язкового. 29 січня 1945 року при виконанні бойового завдання солдата було тяжко поранено в праву ногу. З лютого по червень 1945 року перебував на лікуванні в госпіталі м. Астрахань.

10 жовтня 1945 року його було демобілізовано на основі Указу Президіуму Верховної Ради СРСР. Повернувся в рідне село. Протягом тривалого часу лікувався в обласній лікарні. До пенсії працював в базальтовому Івано-Долинському спецкар'єрі гірником.

Помер Середа І. Й. 25 січня 2000 року у 90-річному віці, похований на місцевому кладовищі.

Нагороджений:

Ювілейна медаль

Пам'ятний знак

«25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «50 років визволення України»

Інформацію надали: внучка — Захожа Ольга та син — Середа Петро

Визвольний рух в лавах УПА

Село Ставок здавна характеризувалося самостійницькими настроями. Тож і не дивно, що в лавах УПА перебувало 80 осіб (за офіційними даними). 63 повстанці (а це, в основному, молодь) загинули, так і не дочекавшись самостійної України. Загиблі були в кожній другій хаті. Десятки родин із малими дітьми, старими бабусями й дідусями, як члени сімей «ворогів народу» були вивезені до Сибіру.

Створення колгоспу

1949 року радянська влада змусила селян вступити до сільськогосподарської артілі — колгоспу «Більшовик». Його основою стало майно репресованих сімей. Через 10 років колгосп об'єднали із Звіздівською артіллю ім. Калініна, спільне господарство перейменували на «Горинь». Найбільшого розквіту колгосп досягнув у 80-х рр., став мільйонером. У 1996 році хлібороби Ставка відділилися від «Горині» та утворили ПСП «Колос». Проте дуже швидко ринкові відносини та аграрна реформа зруйнували його. Земля та власність господарства були розпайовані між членами ПСП.

Мікротопоніміка села

Село Ставок багате на мікротопоніми, які дійшли до нас ще з часів древлян, польсько-литовської доби. Поблизу села розташовано велику кількість озер: Безодня, Вижари, Гниле, Закота, Краснюкове. Назви урочищ пояснюють їхнє походження: Дуброва, Піч, Парня, Любінь, Поплав, Псігурка, Лиса Гора, Клин тощо.

Народні умільці

Село здавна славиться народними умільцями: теслями, столярами, ковалями, ткалями, вишивальницями, майстрами лозоплетіння. Петро Хомович Токар, Михайло Олександрович Майданець, Микола Фінчук допоможуть односельцям і дім збудувати, і криницю викопати, а Михайло Якович Цикун визнаний майстер різьби по дереву. Його вироби прикрашають не тільки будинки односельців, його руками змайстрований іконостас місцевого храму. Марія Липенець ткаля с. Ставок, Надія Волянюк майстер художньої вишивки.

Сучасний розвиток села
Свято-Миколаївська церква

На сьогоднішній день в селі проживає 980 осіб. Функціонує загальноосвітня школа I—II ступенів, в якій навчається 80 учнів. Діє дошкільний навчальний заклад, розрахований на 25 дітей, сучасна комп'ютеризована бібліотека з безкоштовним доступом до Інтернету, сільський клуб. За медичною допомогою мешканці звертаються до фельдшерсько-акушерського пункту. До послуг селян 5 торговельних закладів. Діють на території населеного пункту приватні підприємства по обробці каменю, виготовленню будівельних блоків, європарканів, тротуарної плитки. Проте більшість односельців займаються веденням особистого селянського господарства.

Майже всі мешканці села є прихожанами православної церкви. В 1998 році відбувся поділ парафії на патріархати. Сьогодні в Ставку функціонує Свято-Миколаївський храм УПЦ КП (побудований у 1928 р.) та молитовний дім УПЦ МП, котрий знаходиться в перебудованому приміщенні колишньої загальноосвітньої школи, заснованої 1914 р., та був освячений місцевим архієреєм під храм 6 листопада 2017 року.

23 серпня 1992 року у селі було відкрито пам'ятник Михайлу Грушевському[2].

Народний ансамбль «Горина»

Візитівкою Ставка слід назвати народний самодіяльний фольклорно-етнографічний ансамбль «Горина», що функціонує при сільському клубі. Художній керівник Ольга Середа. Ансамбль бере участь в найрізноманітніших конкурсах та фестивалях рідної Рівненщини, ставав учасником фестивалю традиційної української кухні, що проходив в музеї архітектури та побуту в с. Пирогово на Київщині.

Бібліотека

У 1948 році в нашому селі було організовано хату-читальню. Так як окремого приміщення під бібліотеку не було, влада вирішила розмістити книги в хаті Шевчика Данила Григоровича. Хата складалася із трьох кімнат, в найбільшій із яких на стіні прибили полиці і розташували книги. Першим бібліотекарем став молодий фронтовик, грамотний, як на той час, чоловік, патріот своєї Батьківщини Шевчик Данило Григорович. Згодом у селі побудували новий великий клуб, куди й перенесли бібліотеку. Данило Григорович, працюючи бібліотекарем, закінчив курси трактористів і став першим в селі трактористом, а бібліотеку передав Соломаю Євгену Миколайовичу.

У 1959 році на бібліотечну ниву прийшла працювати молодий спеціаліст Фінчук Раїса Вікторівна, жителька Деражного. Тут юна дівчина прижилася, вийшла заміж і Ставок став для неї другою батьківщиною. Пропрацювала Раїса Вікторівна в нашій бібліотеці аж до виходу на пенсію у 1998 році. Майже 40 років віддала вона людям і книзі, в бібліотеці завжди було людно, цікаво, працювали гуртки за інтересами. Ставецька сільська бібліотека завжди була однією з найкращих не тільки в районі, а й в області.

У 1989 відбулася реорганізація бібліотечної системи, для більш ефективного використання бюджетних коштів та максимального задоволення потреб користувачів бібліотеки. Прийняла Ставецьку публічно — шкільну бібліотеку Захожа Наталія Миколаївна. Зараз бібліотека розміщується в приміщенні Ставецької загальноосвітньої школи, адже клубне приміщення стало не придатним для бібліотеки. Бібліотека обслуговує 507 читачів. Станом на 01.01.2015 року фонд бібліотеки становить 12653 екз. книг, з них 2068 екз. — підручники. До послуг користувачів — 2 комп'ютери, сканер, принтер, веб-камери, вільний доступ до мережі Інтернет. При книгозбірні функціонує Пункт доступу громадян до офіційної інформації (ПДГ), регіональний інформаційний центр. Кожен, хто завітає до бібліотеки, знайде щось цікаве і корисне для себе. А ще в книгозбірні проходять різні цікаві масові заходи.

Примітки
  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  2. Історія дослідження села Звіздівка[недоступне посилання з вересня 2019]

Джерела
  • Карп'юк А., Захожа Н. Ставок: село на сторінках історії: іст.-краєзн. нарис / А. Карп'юк, Н. Захожа. — Костопіль: ЗАТ «Костопільська друкарня», 2010. — 76 с.
  • Панасенко О. Рівненщина. Сторінки минулого: наук.-популярний навч. посіб. / О. Панасенко — 2001. — 314 с.
  • Ставок // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) / О. Цинкаловський ; Ін-т дослідів Волині. — Вінніпег, 1986. — Ч. 55. Т. 2. — С. 394.

Посилання

Примітки


    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.