Стакан

Стака́н[1] (рос.), заст. пуга́р[2] — посудина у формі до циліндра або зрізаного конуса (бувають складнішої форми), зазвичай без ручки. Найчастіше стакани роблять зі скла — тоді щодо них зазвичай використовується термін «склянка». Застосовується для вживання як холодних, так і гарячих напоїв, в останньому разі часто подається із підсклянником.

Порожній і повний скляний стакан
Вафельний стаканець з морозивом
Одноразовий пластиковий стакан
Гранований стакан
Складаний металевий стакан

Стакани роблять з інших матеріалів — пластику («пластівки»[джерело?]), картону, паперу, металу. Існують навіть їстівні стакани — з вафельного тіста, які наповнюють морозивом.

«Стаканами» також називають схожі за формою деталі деяких технічних пристроїв, гільзи артилерійських пострілів[1].

Етимологія

Слово стакан, очевидно, запозичене з російської мови, де походження його остаточно нез'ясоване: його або виводять від дав.-рус. дъска («дошка») через гіпотетичні форми *дъстъкан > *дстакан; або пояснюють як тюркізм (пор. чагат. tostakan — «дерев'яна мисочка» і каз. тустаған — «стакан», «черпак», «низький круглий посуд типу піали»); або пов'язують з рос. стекло («скло»)[3][4]. Термін стакан вказується нарівні з склянка у «Словнику української мови в 11 томах»[1], але у «Словарі української мови» гасло «стакан» відсутнє[5], а для рос. стаканъ відповідником наведене слово пугарь[2]. У «Великому тлумачному словнику української мови» слова стакан і склянка наведені практично синонімами (з такими додатковими значеннями для склянка, як «взагалі скляна посудина, банка», «осколок якого-небудь скляного виробу», «морський пісковий годинник»)[6][7].

Стакан чи склянка?

Оскільки слово стакан є за походженням росіянізмом, зараз спостерігають пуристичні тенденції до уникання його в мовленні, заміни іншими словами. Так, скляні стакани приписують називати виключно «склянками», але виникають складнощі з найменуванням стаканів з інших матеріалів, а також у випадках, коли слово «стакан» є складовою технічних термінів (стакан снаряда, буферний стакан, стакан свердловинного насоса). Сучасні словники пропонують свої українські аналоги: пластиковий стакан — «пластівка», «стакан» як технічний термін — «кухоль»[8][неавторитетне джерело]. Окрім того, зазначають, що в цих випадках цілком припустимо вживати й слово «склянка», оскільки словники ще радянського часу фіксують і такі його вторинні значення, як «гільза снаряда», «технічна деталь»[9]. Хоча й слово «склянка» і пов'язане за походженням з «скло» й означає перш за все, скляну посудину (слово зі схожою семантикою засвідчене і в російській мові[10]), внаслідок деетимологізації воно може розширити область своєї первісної семантики, перейдячи на вироби з інших матеріалів. На теперішній час рекомендації такі: скляну посудину для рідини правильно називати «склянкою», посудини схожої форми з іншого матеріалу — «стаканами»[11].

Матеріал, форма, розмір, походження

Фізичні характеристики стакана можуть змінюватися в певних межах від одного конкретного виробу до іншого. Якщо ж характеристики виробу виходять за допустимі межі, то краще підходить інша назва, наприклад: фужер, стопка, чарка.

За довгі роки форма і назва зазнали змін. Важливою характеристикою стакана є матеріал, з якого він виготовлений, і властивості цього матеріалу. Найбільш часто стакани зроблені зі скла. Така практика відбилася в тому, що в деяких мовах слова стакан і скло є омонімами: англ. glass, нім. Glas, фр. verre. Проте, слід мати на увазі, що це стосується лише скляних стаканів, а щодо посудин з інших матеріалів, технічних деталей вживаються інші слова (англ. cup, beaker, box, bucket, фр. gobelet). В українській мові назва традиційного скляного стакана також пов'язана з матеріалом виготовлення і, як правило, скляні стакани частіше називають склянками. Стакани бувають, проте, також пластмасовими, паперовими керамічними і металевими. Бувають стакани прозорі (скляні, пластмасові) і непрозорі (паперові, пластмасові, металеві), багаторазові й одноразові (з паперу або пластмаси), складані (з декількох кілець). Матеріал стакана визначає, чи можна ним користуватися для вживання гарячих напоїв чи ні. Зустрічаються навіть їстівні стакани: так, морозиво може продаватися у вафельних стаканчиках.

Гранчастий стакан

Походження гранчастого стакана достеменно невідомо. Поширена точка зору, що в Росії грановані стакани почали робити в епоху Петра I у місті Гусь-Хрустальний.

Перший радянський гранчастий стакан був випущений 11 вересня 1943 року також скляним заводом у місті Гусь-Хрустальний, найстаршим в Росії. Класичний гранчастий стакан має — 65 мм в діаметрі і 90 мм у висоту та вміщає 200 мл рідини (до країв). А взагалі випускались стакани різного об'єму: 50, 100, 150, 200, 250 мілілітрів.

Гранований стакан має ряд переваг порівняно зі звичайною склянкою циліндричної форми. Завдяки своїм граням такий стакан набагато міцніший і може вціліти при падінні на бетонну підлогу з метрової висоти. Тому грановані стакани виробляються донині і використовуються в закладах громадського харчування, а також у пасажирських поїздах (зазвичай із підсклянником).

Одноразовий стаканчик

Одноразові стаканчики — вид одноразового посуду, який широко використовують у закладах швидкого харчування. Їх не миють, а викидають після використання. Раніше такі стаканчики виготовляли з паперу, з 90-х років 20-го століття переважно виготовляють з пластику.

Складаний стакан

Складаний стакан складається з підставки і укріплених на ній кілець у вигляді зрізаних конусів. У складеному стані вони поміщаються один під одним, закриті кришкою. У розкладеному положенні телескопічно розкриті вгору.

Стакан як міра об'єму

Об'єм стакана (склянки) зазвичай 200—250 см³. 12 стаканів (склянок) = 1/4 відра. Зараз стакан (склянка) також є побутовою мірою об'єму рідини і сипучих тіл, і в цій якості використовується в кулінарних рецептах. У цих випадках мається на увазі об'єм 200 см³.

Див. також

Примітки
  1. Стакан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пугарь // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. Стакан // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  5. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4
  6. Стакан // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  7. Склянка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  8. Стакан // Русско-украинский политехнический словарь
  9. Склянка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Склянка // Ефремова Т. Ф. Толковый словарь русского языка.
  11. Презентації з української мови

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.