Станіслав Ян Конецпольський

Станіслав Ян Конєцпольський (пол. Koniecpolski Staniław-Jan; після 1643–1682) — польський шляхтич, «граф на Тарнові та Ярославі».[1] Підписувався як князь святого цісарства Римського і граф на Тарнові, пан на Ярославі, Конєцполі, Бродах.[2]

Станіслав-Ян Конєцпольський
Народився після 1643
Помер 1682(1682)
Країна  Річ Посполита
Титул граф
Посада каштелян краківський, обозний коронний, староста долинський
Військове звання воєвода подільський
Конфесія католик
Рід Конецпольські
Батько Aлександр Конєцпольський
Мати Йоанна Барбара із Замойських
У шлюбі з Євгенія Катерина Конєцпольська з Вишневецьких
Діти не мав
Герб

Біографія

Був сином сандомирського воєводи Александера Конєцпольського та його дружини Йоанни Барбари із Замойських, онуком гетьмана великого коронного і каштеляна краківського Станіслава Конєцпольського, також канцлера великого коронного Томаша Замойського, правнуком гетьмана і канцлера великого коронного Яна Замойського. Брат тітки короля Міхала Корибута Вишневецького.

Здобув добру освіту, вишкіл, 1662-го навчався у Парижі; замолоду почав військову кар'єру.

Під час рокошу Єжи Себастьяна Любомирського перебував у таборі прихильників короля разом з Яном Собеським, у серпні 1665 був в обозі під Яроціном (певне, перша військова кампанія). 1665 після смерті вуя — сандомирського воєводи Яна Собіпана Замойського — був втягнутий в процес з тіткою Марисенькою Собєською-Замойською та Марціном Замойським — львівським підстолієм, де став на сторону Ґризельди Вишневецької. Процес тривав роками, розглядався на сеймах. «Конституція» 1674 року наказала йому повернути маєтки Замойської ординації (головно фортецю) Марціну Замойському, дозволяючи затримати в доживотті (державця) Кшешовський і Тарногродський «ключі», резиденцію в Звіринці (остаточне вирішення процесу 1677).

1667 р. брав участь в Підгаєцькій кампанії (як долинський староста, староство отримав після батька), у боях із козаками гетьмана Петра Дорошенка, керуючи загоном 700 кіннотників та прикриваючи головні сили тоді ще Яна Собєського. Замкнувся у Тернополі, захистив Тернопіль від татар, потім розбив татарський чамбул під Копичинцями.

У «конституції» 1670 року згаданий якийсь С. Конєцпольський серед інфамів, що деякі історики без доказів приписали йому як долинському старості. Брав участь у поході польських військ під Брацлавом у 1671 р. Під час конфлікту короля М. Вишневецького з мавконтентами утримував нейтралітет. Під час Хотинської кампанії 1673 р. здобув Язловець, який рік перед тим окупували турки. Згодом під керівництвом тестя Дмитра Юрія Вишневецького брав участь у битві під Хотином на чолі королівських коругв; тоді отримав Белзьке староство. 1676 р. став обозним коронним, у 1679 — воєводою подільським, в 1682 р. отримав посаду каштеляна краківського — найвищий серед світських урядів сенаторських  Згідно з поширеними тоді чутками, ціною цієї посади були Броди і Підгірці, які він віддав королевичеві Якубові Собєському.

С.-Я. Конєцпольського як власника Тернополя згадує у своєму щоденнику подорожі мандрівник Ульріх фон Вердум: «Це місто на Волині (тут іноземець помилився, бо Тернопіль розташований на галицькому Поділлі), спадкова власність пана [Станіслава] Конєцпольського, долинського старости…»

Перший заповіт написав у Бродах 13 вересня 1676; другий — 22 серпня 1682 р. у Біщі,[3] яким свій маєток заповів стрию Яну Александеру Конєцпольскому — старості балинському. В тексті є детальний перелік маєтків. За життя збільшив маєтності; 1661 р. за ним визнали маєток «Мліївщина» (над р. Вільшаною в Київському воєводстві, зокрема, міста Гуляйпіль, Тясьмин, Костянтинів, Орловець). Список утрачених ним за Бучацьким миром 1672 року втрачених маєтностей склав 110 міст, 186 сіл у Київському, Подільському, Брацлавському воєводствах з річним доходом близько 500000 злотих.[2]

Каспер Несецький вказував на виконання ним обов'язків брацлавського каштеляна до смерті (наступник Вацлава Гулевича).[4]

Шлюб

Був одружений із Євгенією Катериною Вишневецькою (пом. після 1681, Залізці) — донькою великого коронного гетьмана князя Дмитра Юрія Вишневецького (від 23 січня 1667 р.). Посаг — 150000 злотих готівкою, 50000 клейнотами. Дорослих дітей не мали.

Примітки
  1. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — S. 118. (пол.)
  2. Przyboś, s. 528.
  3. S. Barącz. Wolne miasto handlowe Brody… — S. 61.
  4. Niesiecki K. Korona Polska… — T. 1 — S. 244.

Джерела

Посилання
Попередник
Анджей Максиміліан Фредро		 Воєвода подільський
1679-1682		 Наступник
Марцін Замойський
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.