Старицький Мирослав Григорович

Народився 13 червня 1909 року в м-ку Скала (нині смт Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської области, Україна).

Навчався в гімназіях у містах Станиславів (нині Івано-Франківськ) та Львів. Закінчив Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка (1939) та Українську державну консерваторію (1941) у Львові (нині інститут та консерваторія — Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка) і Музичну академію у Відні (1942).

Працював солістом в українських пересувному театрі імені Івана Тобілевича, трупі Йосипа Стадника, хорі «Думка» (1928-1937); 1939-1941 — соліст Львівського радіо.

Перші ролі виконав у Львівському оперному театрі. Співав 7-а мовами: українською, польською, російською, німецькою, англійською, італійською, французькою на сценах провідних театрів Європи й Америки, зокрема у містах Львів (1941-1942), Кайзерслаутерн (1943-1944, Німеччина), Відень («Folksoper», 1945-1947, Австрія), Мадрид (1948), Барселона («Gran teatro del Liceo», 1948-1949, обидва — Іспанія), Париж («Opеra Comique», 1949), Лілль (1949), Бордо, (1949, 1950, усі — Франція), Цюрих (1950, Швейцарія), Брюссель («Theatre Royal de La Monnaie», 1953-1963, нині Бельгія), Сан-Франциско (1959, США).

1940-1960 — виступав із сольними концертами у містах Берлін, Мюнхен (обидва — Німеччина), Прага (Чехія), Відень, Зальцбурґ, Інсбрук (Австрія), Париж, Нью-Йорк, Детройт, Клівленд, Філадельфія, Чикаго (всі — США), Ванкувер, Вінніпег, Едмонтон, Монреаль, Оттава, Торонто (всі — Канада), Единбург, Лестер, Лондон, Манчестер, Ноттінгем (усі — Велика Британія) та інших, на сценах в Алжирі, Марокко, Тунісі.

1963 організував власну музично-драматичну студію, де навчав співу українців. Діяльний у громадсько-мистецькому житті української еміграції, автор сценаріїв, промовець на патріотичних імпрезах.

Виконував українські народні пісні, камерні твори українських і зарубіжних композиторів.

Записав 9 грамплатівок у США і Канаді.

Помер у Парижі.

• Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського),
• Петро, Микола («Наталка Полтавка «М. Лисенка),
• Андрій («Катерина» М. Аркаса),
• Фавст і Ромео («Фавст» і «Ромео і Джульєта» Шарля Ґуно),
• кн. з Мантуї і Альваро («Ріґолетто» і «Сила призначення» Джузеппе Верді),
• Шеньє («Андре Шеньє» У. Джіордано),
• Рудольф, Каварадоссі, Пінкертон («Богема», «Тоска», «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччіні).

• Срібна медаль м. Парижа за особливі досягнення у мистецтві (1950),
• Золотий ключ м. Детройт (США) за видатні мистецькі заслуги (1959).

Іменем Скала-Старицького названо вулицю та школу в Скала-Подільській, на якій встановлено меморіальну таблицю (1995), вулицю в м. Борщів, вулицю в смт. Дубляни Львівської області.

Про Скала-Старицького йдеться у книзі Богдана Петраша «Тенор з Божої ласки» (Т., 1999).

• Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.333-334
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Б. Мельничук, Б. Петраш. Скала-Старицький Мирослав Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 272.

• Старицький Мирослав Григорович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 938.
• Тернопільська обласна бібліотека для молоді. Мирослав Скала-Старицький (1909–1969) (укр.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}