Статоцисти

Статоцисти (від дав.-гр. στᾰτός — «той, що стоїть» и κύστις — «міхур») — органи чуття багатьох безхребетних, що забезпечують відчуття рівноваги.

Статоцист (у складі ропалію) сцифоїдних медуз

Статоцист поліхети Arenicola marina у розрізі. Темні об'єкти всередині — статоліти; зовні позначено стінку статоциста.

Статоцисти мають вигляд занурених під покрив тіла пухирців, іноді ямок чи колбоподібних випинань покривів (у медуз та морських їжаків). Заповнені рідиною, містять всередині отоліти (статоліти) — мінералізовані утворення, які при зміні положення тіла зміщуються, подразнюючи чутливі війчасті клітини. Від них передається нервовий імпульс до нервової системи.

Розповсюдження в тваринному світі

Групи тварин, що мають статоцисти, розподілені по філогенетичному дереву дуже «плямисто»: ймовірно, в деяких групах ці органи виникали незалежно, а в багатьох — втрачалися[1]. Статоцисти є у (деяких або всіх) представників таких типів:

Кнідарії (тільки на стадії медузи[1]):

Сцифоїдні та кубомедузи (статоцисти входять до складу ропаліїв),
Гідроїдні (при основі щупалець),

Реброплави (статоцист — головний складник їх аборального органу),
Плоскі черви (ряди Catenulida і Seriata), втім, їх статоцисти не мають чутливих війок;
Ацеломорфи,
Немертини (деякі дрібні види ряду Hoplonemertea[1]),
Кільчасті черви (деякі поліхети, а також олігохета Grania[1]),
Брахіоподи (деякі),
Молюски:

Двостулкові,
Черевоногі,
Головоногі (підрахунок «річних кілець» на статолітах — основний спосіб визначення віку гігантських кальмарів),

Членистоногі — багато представників класу Malacostraca підтипу Ракоподібні (наприклад, річковий рак відомий тим, що спеціально вводить піщинки-статоліти у статоцисти після кожного линяння[2]),
Голкошкірі — у деяких голотурій (ряд Apodida); зазвичай статоцистами називають і сферидії морських їжаків, що навряд чи гомологічні статоцистам голотурій[1];
Ксенотурбелліди (статоцист — єдиний чітко оформлений орган цих тварин),
Хордові (у личинок асцидій).

У хребетних ті ж функції виконує вестибулярний апарат, у складі якого є, серед іншого, й отолітовий апарат.

Примітки

Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163.
Павловский Е.Н., Лепнева С.Г. Десятиногие раки (Decapoda) // Очерки из жизни пресноводных животных. — Ленинград : Советская наука, 1948.

Джерела

Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163.
Statocyst Evolution (англ.)
Статоцисти у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Рівноваги органи^{[недоступне посилання з липня 2019]} у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Отоліти у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Статорецепторы^{[недоступне посилання з липня 2019]} у Великій радянській енциклопедії (рос.)

Посилання

Висячий статоцист медузи з класу Hydrozoa
Development, Structure, and Function of Statocysts in Cephalopods на сайті Davidson College.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Jenner_2004-1] Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163.

[pavlovsky_1948-2] Павловский Е.Н., Лепнева С.Г. Десятиногие раки (Decapoda) // Очерки из жизни пресноводных животных. — Ленинград : Советская наука, 1948.