Стебницьке родовище калійних солей

Стебницьке родовище калійних солей — у Львівській області України поблизу міста Стебник, на території геологічного району Бориславо-Покутський покрив.

Стебницьке родовище калійних солей

Загальний опис

Родовище відкрите 1834 року. За хімічним складом поклади належать до солей сульфатного типу. Для них характерний дуже складний і своєрідний комплекс соляних мінералів і винятково великий вміст глинистого матеріалу. Серед калійно-магнієвих солей найбільше поширені каїніт і лангбейніт, підпорядковане значення мають сильвін і карналіт. Значно менше поширені полігаліт, шеніт, леоніт, епсоміт, кізерит, ангідрит, астраханіт, зрідка трапляються вантгофіт, левеїт, сингеніт та ін. Невід'ємною складовою частиною всіх калійних соляних порід є галіт.[1]

Розташування родовища

Місцевість, де розташоване родовище, характеризується пагорбкуватим рельєфом з абсолютними відмітками +290 — 460 м.[2] Територія гірничого відводу являє собою поле з урізами невеликих річкових долин та яружно-балкової мережі, до якого з північного сходу примикає м. Стебник, а з південного заходу — Трускавецький ліс.[2]

В геологічному відношенні родовище розташоване у внутрішній зоні Передкарпатського прогину, яка поділяється на дві підзони[2]:

  • глибинних складок (Покутсько-Бориславська підзона)
  • Стебницький синклінорій (Самборська підзона).

Розробка родовища

Родовище розроблялося підповерховими ортами з виробленням камер завширшки до 15—42 м, заввишки 60—120 м і завдовжки до 100 м.[3] Підтримка виробленого простору здійснювалася залишенням міжкамерних та міжповерхових ціликів завширшки 12—24 м.[3]

Розробляється з 1922 року (рудник № 1). У 1946 році потужність рудника доведено до 1 млн тонн калійної руди на рік. У 1960-х роках побудовано рудник № 2 проектною потужністю до 3 млн тонн. Площа 30 км², запаси 1.1 млрд т, запаси калійних руд підраховані в геологічному балансі до глибини 1000 метрів. Солі переважно каїніто-лангбейнітові та лангбейнітові (K2Mg2(SO4)3), залягають у вигляді лінз потужністю кілька десятків (60—110 м[4]) метрів на глибині 90—1000 м. Родовище внаслідок екологічної катастрофи 1983 року не експлуатується.

Розроблення родовища спричинило прогин поверхні, утворення підземних і поверхневих карстових форм, кількість і інтенсивність яких, незважаючи на припинення гірничих робіт через складні гідрогеологічні умови, зростає у часі (Стебник, копальня № 2).[3]

Примітки
  1. Коробцова М. С. Минералогия калийных месторождений Восточного Прикарпатья // Вопросы минералогии осадочных образований. 1955.Кн. 2. С. 3—137
  2. Готинян В. С., Томченко О. В. Оцінка тенденцій прояву карстових процесів за матеріалами ДЗЗ (на прикладі Стебницького родовища калійних солей) / Вісник геодезії та картографії Науково-технічний журнал. — 2009, № 5.
  3. Г. Рудько, М. Бондаренко Техногенна екологічна безпека територій соляних і сірчаних родовищ Львівщини Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. // Праці наукового товариства ім. Шевченка Збірник наукових праць Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.. — 2001, Т.7 Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.
  4. Стойко Степан Михайлович, Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96 с.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.