Супутник-2
Супутник-2 (рос. Спутник-2) — другий космічний апарат, запущений на орбіту Землі 3 листопада 1957 року, і перший апарат з живою істотою на борту, собакою Лайкою.
| Супутник-2 | |
|---|---|
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1957-002A |
| NORAD ID | 00003 |
| Організація | СРСР |
| Виготівник | ОКБ-1 |
| Тип апарата | орбітальний |
| Штучний супутник | Землі |
| Дата запуску | 3 листопада 1957 |
| Ракета-носій | Супутник 8К71-ПС |
| Номер запуску | 2ПС |
| Космодром | Байконур |
| Тривалість польоту | 162 доби |
| Схід з орбіти | 14 квітня 1958 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 508 кг |
| Розміри | висока конусоподібна капсула висотою 4 м, діаметр основи 2 м |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | еліптична |
| Велика піввісь | 7314,2 км |
| Ексцентриситет | 0,09892 |
| Нахил орбіти | 65,33° |
| Період обертання | 103,7 хвилини |
| Прилади | |
| Прилади | два фотометри |
Конструкція
Супутник-2 був 4 метровою високою конусоподібною капсулою з діаметром основи 2 метри. Він мав відсіки для радіопередавачів, телеметричної системи, блоку управління, систем регенерації повітря і регулювання температури в кабіні, і наукові прилади.
В окремій герметичній кабіні перебувала собака Лайка.
Робота на орбіті
Інженерно-біологічні дані кожен оберт передавались на Землю телеметричними приладами системи Трал-Д впродовж 15 хвилин. Два фотометри на борту вимірювали сонячну радіацію (ультрафіолетове і рентгенівське випромінювання) і космічні промені. Супутник-2 не мав телевізійної камери; іноді телевізійне зображення собак з Супутника-5 помилково сприймається як зображення Лайки.
Політ
Супутник-2 було запущено на орбіту з параметрами 212 х 1660 км, з періодом обертання 103,7 хвилин міжконтинентальною балістичною ракетою Р-7 (Супутник 8К71-ПС), цією ж модифікацією виведено на орбіту Супутник-1. Після виходу на орбіту носовий конус успішно від'єднався, а основний блок ні. Це гальмувало роботу системи терморегулювання. До того ж через втрату частини теплоізоляції температура в кабіні підвищилась до 40 °C. Вважається, що Лайка прожила всього кілька годин замість запланованих десяти днів через спеку. Супутник-2 згорів у атмосфері Землі 14 квітня 1958 року після 162 діб на орбіті.
Супутник-2 і випромінювання пояса Ван Аллена
Супутник-2 виявив у Землі зовнішні радіаційні пояси у високих північних широтах, але не виміряв максимум їхньої інтенсивності. Професор Геррі Мессель (Harry Messel) в Австралії перехоплював сигнали, але Радянський Союз не надав код і австралійці не змогли розшифрувати дані. 1958 року Супутник-3 підтвердив висновки, здійснені за результатами польоту американських супутників Експлорер-1, -3 і -4.