Сєдак Ігор Микитович
І́гор Мики́тович Сєдак (* 3 жовтня 1923, Полтава — † 12 січня 2009, Київ) — український архітектор, член Національної спілки архітекторів України, 1977 — заслужений архітектор УРСР, 1978 — лауреат Державної премії СРСР в царині архітектури — за ландшафтну архітектуру центру Донецька, 2004 — академік Академії мистецтв України, кавалер орденів Трудового Червоного Прапора, Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни 1 ступеня, Червоної Зірки, нагороджений Почесною грамотою ВР УРСР, срібною медаллю Всесоюзної виставки досягнень народного господарства СРСР.
| Сєдак Ігор Микитович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 3 жовтня 1923 |
| Смерть | 12 січня 2009 (85 років) |
| Країна (підданство) |
 СРСР Україна |
| Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Артемівськ, Дніпрорудне, Донецьк, Коростишів, Суми, Ялта |
| Нагороди |
 Заслужений архітектор України     
срібна медаль Всесоюзної виставки досягнень народного господарства СРСР |
Джерела
Брав участь у нацистсько-радянській війні.
1951 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, архітектор.
З 1951 по 1969 рік працював у проектних й науково-дослідних інститутах.
Протягом 1969—1976 років обіймав посаду директора Українського державного інституту проектування міст «Діпромісто».
Виконав більше 100 проектних та конкурсних робіт — генеральних планів Донецька — Макіївки, Сум, Великої Ялти.
Запроектував та керував забудовою житлових та громадських споруд в Бахмуті, Дніпрорудному, Києві, Коростишеві, Кременчуці, Червонограді.
Розробив проекти парків в Алушті, Одесі, Сімферополі, приміській зоні Києва, на Закарпатті.
Протягом 1965—1990 років обирався членом президії, першим заступником голови та головою правління Спілки архітекторів УРСР.
Протягом 15 років, з 1975 по 1990 рік, був секретарем Союзу архітекторів СРСР.
З 1979 року працював викладачем на кафедрі містобудування Київського національного університету будівництва і архітектури, доцент.
Є автором понад 150 наукових публікацій з архітектурних питань, серед них монографія «Архітектура України».
За його участі розроблено та встановлено понад тридцять пам'ятників, зокрема загиблим в нацистсько-радянській війні односельцям, погруддя Б. Є. Патона в Києві.
Представляв УРСР на багатьох з'їздах Спілки архітекторів СРСР.
Був делегатом п'яти конгресів та асамблей Міжнародної спілки архітекторів (UIA) — у Болгарії, Великій Британії, Єгипті, Іспанії, Мексиці.
Протягом багатьох років входив до складу:
- Комітету з Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка та головою його архітектурної секції,
- президії республіканського правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури,
- був членом комісії Української РСР із справ ЮНЕСКО,
- віце-президентом архітектурної секції Українського товариства дружби та культурного зв'язку з зарубіжними країнами.
Працював головним редактором науково-технічного збірника «В допомогу проектувальнику-містобудувальнику». Його син, Сєдак Олександр Ігорович — доктор філософії з архітектури, доцент, почесний Академік АН ВШ України.