Сільник тендітний

Сільник тендітний[1], тетрадикліс ніжний[2] (Tetradiclis tenella) — вид рослин родини золотухові (Nitrariaceae), поширений у південно-східній Європі, північно-східній Африці, західній Азії й Пакистані.

?
Сільник тендітний
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
— Судинні (Tracheophyta)
— Покритонасінні (Angiosperms)
— Евдикоти (Eudicots)
— Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Золотухові (Nitrariaceae)
Рід: Сільник (Tetradiclis)
Вид: Сільник тендітний
Біноміальна назва
Tetradiclis tenella
(Ehrenb.) Litv., 1907
Посилання
Віківиди: Tetradiclis tenella
IPNI: 873381-1
NCBI: 124977

Опис

Однорічна рослина 4—15 см. Маленька гола рослина з тонкими стеблами і супротивними або кільчасто розміщеними гілками. Листки перисто-роздільні або цілокраї, дещо м'ясисті, лінійно-довгасті, тупі, нижні листки супротивні, верхні — чергові. Квітки ≈ 1 мм в діаметрі. Чашечка 4-роздільна, залишається при плоді. Пелюсток і тичинок 4. Зав'язь 4-гніздова. Коробочка 4-гранна, частіше з 8 насінням[2]. Рослина до 20 см заввишки, майже прямостійна. Листки довжиною до 10 мм, ≈ 2—3 мм шириною. Квітки білі. Чашолистки трикутні, об'єднані майже до половини, трохи коротші від пелюсток. Пелюстки клиноподібні, ≈ 1 мм завдовжки. Коробочка субкуляста, діаметром 3—4 мм. Насіння дрібне, довгасте[3].

Поширення

Поширений у південно-східній Європі (Україна, південно-східна Росія), північно-східній Африці (Єгипет, Лівія, Туніс), західній Азії (Афганістан, Іран, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Сирія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан) й Пакистані[4][5][6].

В Україні вид зростає на солончакових і солонцюватих ґрунтах — рідко на крайньому півдні Степу (Херсонська обл., Генічеський р-н, о. Куюк-Тук; Крим, берег Сиваша, вище гирла р. Біюк-Карасу)[2].

Джерела
  1. Tetradiclis tenella // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 219. (рос.)(укр.)
  3. Flora of Pakistan. efloras. Процитовано 15.03.2020. (англ.)
  4. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 15.03.2020. (англ.)
  5. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 15.03.2020. (англ.)
  6. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 15.03.2020. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.