Сінкевич Діонісій
о. Діонісій Сінкевич ЧСВВ (?, Розділ[2] — 1732) — руський (український) чернець, ігумен василіянських монастирів, гравер на дереві кінця 17 — початку 18 ст.
| Сінкевич Діонісій | |
|---|---|
| Народився |
Розділ, Україна |
| Помер |
1730 або 1732[1] Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Національність | русин (українець) |
| Діяльність | священник, ігумен Львівського Свято-Юрського, Крехівського і Гошівського монастирів |
| Відомий завдяки | гравер-дереворитник |
| Конфесія | православний, після 1700 року — уніат (греко-католик) |
Життєпис
Родом з Роздолу (Галичина). Ігумен Крехівського (1690—1700) і Святоюрського (у Львові) монастирів. На монашому соборі в Уневі 1711 року призначений візитатором василіянських монастирів. За його ігуменства в 1719 році вперше зробили інвентар усіх церковних і монастирських рухомостей у Львові, та бібліотеки монастиря святого Юра. 1720 року як Львівський офіціал брав участь у Замойському синоді і підписав його постанови. В 1724 році став ігуменом Гошівського монастиря, а згодом призначений до Крехова, де розпочав будівництво монастирської церкви Святого Миколая. 1729 року знову був ігуменом Свято-Юрського монастиря у Львові[3].
Помер, мабуть, 1732 року, бо після цієї дати в хроніці Львівського Свято-Юрського монастиря його ім'я вже відсутнє.
Правдоподібно, після Сінкевича в Крехівському монастирі, окрім гравюр залишився також рукопис монастирської хроніки і Пом'яник обителі[3].
Творчість
Відомі два дереворити архітектурного ансамблю Крехівського монастиря — з 1699 і 1703 років, виготовлених о. Діонісієм Сінкевичем. Дереворит з 1699 року, виконаний на дереві груші, точно передавав не лише архітектуру церковних і монастирських будівель, але навіть монаші обряди, між іншим обряд постриження в монахи. Пояснення до деревориту були подані церковно-слов'янською мовою[3]. Його розміри — 55х34 см.
Дереворит з 1703 року менших розмірів 27,5х34,5 см і дещо відрізняється від попереднього. Зокрема, подане інше оточення основної частини монастиря, що в межах мурів, вгорі посередині зображено Преображення Господнє, де Спаситель поданий у трикутній рамці. Внизу зліва св. Миколай, справа Богородиця з омофором (Покрова). Споруди на цій гравюрі подані арабськими цифрами і під кожним храмом є супровідні написи[4]. Крехівські дереворити — надзвичайно цінна пам'ятка для вивчення історії дерев'яного будівництва України кінця ХVII — початку XVIII століття.
Сінкевич виконував також дереворити для друкарні Львівського Успенського братства. Його гравюрами прикрашені титульні аркуші церковних книг, таких як: «Акафісти» (1699), «Тріодь Цвітна» (1701); підготував численні ілюстрації, віньєтки, заставки, фронтиспіси і багаті на рослинні орнаменти рамки до друків. Сінкевич співпрацював з відомим львівським гравером Никодимом Зубрицьким і разом із ним ілюстрував «Нотний Ірмологіон» — перший кириличний нотний друк церковно-слов'янською мовою (Львів, 1700). «Ірмологіон» містить великі рослинні ініціали і орнаментальні рамки, виконані його рукою. Дереворити Сінкевича нагадують манеру гравюри Никодима Зубрицького, лише відрізняються він них композицією і меншою винахідливістю[3].
Примітки
- https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/dionizy-sinkiewicz
- Krechów… S. 657.
- Pidłypczak-Majerowicz M. Sinkewicz (Sinkewycz, Siętkiewicz) Dionyzy… ― S. 547.
- Шкраб'юк П. Крехів: дороги земні і небесні… — С. 84—85.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Шкраб'юк П. Крехів: дороги земні і небесні. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2002. — 415 с. — ISBN 966-658-033-0.
- Синкевич Дионисий // Украинская Советская энциклопедия / М. П. Бажан (гл. ред., предс. редколлегии). — К. : Гл. ред. УСЭ, 1984. — Т. X. — С. 74. (рос.)
- Krechów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 654. (пол.) — S. 654—659. (пол.)
- Pidłypczak-Majerowicz M. Sinkewicz (Sinkewycz, Siętkiewicz) Dionyzy // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa — Kraków, 2000. ― T. 37. ― S. 547—548. (пол.)