Сіянецька волость

Сіянецька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр село Сіянці.

Сіянецька волость
Центр Сіянці
Площа 13 691 (1885)
Населення 5796 осіб (1885)
Густота 38.7 осіб / км²
Наступники Гміна Сіяньце

Історія

На межі ХІХ-ХХ століть село Жаврів відійшло до складу Аннопільської волості.

Адміністративний устрій

Станом на 1885 рік складалася з 13 поселень, 11 сільських громад. Населення — 5796 осіб (2818 чоловічої статі та 2978 — жіночої), 611 дворових господарств[1].

Основні поселення волості:

  • Сіянці — колишнє власницьке село за 20 верст від повітового міста;волосне правління; 451 особа, 52 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Бочаниця — колишнє власницьке село, 1038 осіб, 83 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини, пивоварний завод.
  • Жаврів — колишнє власницьке село, 344 особи, 53 двори, православна церква, 2 постоялих будинки.
  • Завизів — колишнє власницьке село при річці Горинь, 410 осіб, 46 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 водяних млини.
  • Милятин — колишнє власницьке село, 1226 осіб, 163 двори, 2 православних церкви, школа, 2 постоялих будинки, 5 водяних млинів.
  • Михалківці — колишнє власницьке село, 358 осіб, 53 двори, православна церква.
  • Тесів — колишнє власницьке село, 380 осіб, 52 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.

У складі Польщі

Гміна Сіяньце
1921-1939
Воєводство Волинське
Повіт Острозький, з 1925 Здолбунівський
Адмінцентр гміни Сіянці
Тип гміни Сільська
Громади 19

18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, серед яких була і Сіянецька волость.

У 1921-1939 року адміністративна одиниця існувала під назвою ґміна Сіяньце у тих же межах, що і за Російської імперії та Української держави (за винятком невеликого шматочка у східній частині із селом Дідова Гора).

На 1936 рік ґміна складалася з 30 громад[2]:

  1. Бадівка село: Бадівка та хутори: Бадівка і Козелок;
  2. Бочаниця село: Бочаниця та хутір: Клапин;
  3. Бухарів село: Бухарів та колонія: Григорівка;
  4. Хрінів село: Хрінів та хутір: Кураж;
  5. Черняхів село: Черняхів, хутір: Дворик та військове селище: Пруски;
  6. Дубенські хутір: Дубенські;
  7. Кураж село: Кураж, хутори: Борщівка, Іванівка і Діброва та колонія: Кілявець;
  8. Кургани село: Кургани, хутір: Пасіка та військове селище: Кургани;
  9. Михалківці село: Михалківці;
  10. Мілятин Бурини село: Мілятин Бурини та хутори: Заруддя, Морочиха і Бурини;
  11. Мілятин Почапки село: Мілятин Почапки, колонії: Баранівка і Мар'янівка та хутори: Жолоб, Теремище і Барання;
  12. Могиляни село: Могиляни, хутір: Перейми та залізнична станція: Могиляни;
  13. Мощаниця Чеська село: Мощаниця Чеська;
  14. Мощаниця Руська село: Мощаниця Руська та хутори: Дубок, Грабівець і Рудки;
  15. Садки село: Садки, колонія: Діброва, хутори: Тісна, Вітрячний і Трактовий та урочище: Загорб;
  16. Сіянці село: Сіянці;
  17. Тесів село: Тесів, хутори: Підлипки, Гори, Підгай і Окопи та фільварок: Ошийки;
  18. Волосківці село: Волосківці та хутори: Сутець і Перейми;
  19. Завизів село: Завизів, військове селище: Завизів та хутори: Симонівщина і Грабівець.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміни ліквідовані у зв'язку з утворенням районів.

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.