Терція (шикування)

Те́рція (від ісп. tercio — «третина») або іспанська терція (ісп. tercio español) — іспанське піхотне шикування, яке використовувалося у часи домінування в Європі Габсбурзької Іспанії протягом раннього нового періоду.

Здача Бреди Веласкеса, показує як Амброзіо Спінола, командувач Іспанської терції отримує ключі до міста від переможеного Нідерландського генерала у 1625 році.

Терція була адміністративною одиницею із командуванням до 3000 солдатів, розділених початково на десять, пізніше дванадцять компаній (ісп. compañías), які складалися з пікінерів, мечників-родельєрос та аркебузерів або мушкетерів. Ці компанії розгорталися в бою і були додатково поділені на підрозділи з тридцяти солдатів. Ці дрібні підрозділи могли бути розгорнуті окремо або разом, задля того, щоб сформувати стрій, який іноді називають «іспанський квадрат». Ці потужні піхотні квадрати також часто використовувалися іншими європейськими державами, особливо в Імперській армії Священної Римської імперії.

Турбота, яку виявляли для підтримки великої кількості «старих солдатів» (ветеранів) у підрозділах та їх професійна підготовка, разом з особистим обов'язком накладеним гордістю ідальго нижчої шляхти, які їх утримували, зробили терції на півтора століття кращою піхотою у Європі. Крім того, терції були першими, хто досяг ефективної комбінації пік та вогнепальної зброї. Компанії терцій домінували на європейських полях битв в шістнадцятому та в першій половині сімнадцятого століття і розглядаються істориками як основний етап розвитку Ранньої нової тактики взаємодії зброї.

Історія
Бургундський хрест був прийнятий як символ терцій та Іспанської імперії.

Використання щільного строю пікінерів іспанськими арміями розпочалось у Гранадській війні. Протягом Італійських воєн, під керівництвом іспанського генерала Гонсало Фернандеса де Кордоба, прізвисько «Великий капітан», розвинулась система комбінованих груп пікінерів, аркебузерів і мечників (родельєрос). Конфлікти наприкінці XV і на початку XVI століття перетворилися в тактично унікальне поєднання комбінацій зброї зосереджену навколо латної піхоти.[1] Для протидії французькій важкій кавалерії, командувач міг теоретично мати до 6 000 вояків, але до 1534 року цю чисельність було знижено до терції із максимумом у 3 000[2].

Армії, які використовували компанії терції чисельністю до 300 вояків, загалом, намагались розгортати їх у складі бригад з хоча б трьох таких, при шикуванні однієї попереду і дві позаду. Так утворювались задні формації, які були ешелоновані на обидва боки таким чином, що стрій називався колунелла або полк (ісп. colunella), яким командував колонель або полковник (ісп. colonel). Іспанські терції рідко мали понад 1500 осіб. Їх називали терції, що означає «третини», тому що вони, в теорії, початково мали складатися з 1/3 пікінерів, 1/3 мечників і 1/3 вогнепальних стрільців. Згодом, було зменшено кількість мечників. Єдиною терцією, яка мала 3 000 осіб, була Галерна терція (ісп. Tercio de Galeras), призначена тільки для розгортання на галерах та галеонах і спеціалізована на морських та десантних операціях. Вона була створена у 1537 році королівським указом для іспанських флотів у Середземномор'ї, сьогоднішнім її нащадком себе вважає морська піхота Іспанії.

Склад і характеристики
Терція у «бастіонному квадраті», під час битви

Хоча інші країни також взяли терції на озброєння, їх армії не виправдали страшної репутації іспанців, які мали у своєму розпорядженні ядро з професійних солдатів, що надавало їм перевагу та було важкодосяжним для інших держав[3]. Ця структура війська була доповнена «арміями різних країн», посилання на той факт, що велика частина військ формувалася на основі найманців з Німеччини (ландскнехти), італійських та валлонських територій Іспанських Нідерландів, як це було характерним для європейської війни, аж до Наполеонівських воєн. Проте, у XVI та XVII століттях ядро іспанських армій становили власні піддані, яких поважали та вихваляли за їх злагодженість, перевагу у дисципліні й загальний професіоналізм[4].

Шикування
Битва при Павії (1525)

У терції, ряди пікінерів шикувалися разом у порожнистий квадрат пік (ісп. cuadro) із мечниками — зазвичай, озброєними коротким мечем, баклером і дротиками — всередині; зі зростанням ефективності вогнепальної зброї, роль фехтувальників знижувалася і від них поступово відмовилися. Аркебузери (пізніше, мушкетери) зазвичай поділялися на декілька мобільних груп, званих рукавами (ісп. mangas) й розгорнутих відносно cuadro, типово з однією manga на кожен кут. Перевагою такого підходу комбінації зброї була можливість одночасного використання стійкості пікінерної піхоти, дистанційної вогневої моці аркебузерів і можливості проводити штурми за допомогою мечників із ручними щитами. На додачу до своєї вродженої здатності ефективно відбити кінноту й інші підрозділи вздовж її фронту, дистанційна вогнева міць її аркебузерів також могла бути легко переформована на фланги, що робило його універсальним як у наступальних, так і в оборонних діях, що було продемонстровано успіхом терцій у битві при Павії (1525).

Групи терцій, зазвичай, шикували у формації зубів дракона (у шаховому порядку, з порівнянням переднього краю одного підрозділу з заднім краєм попереднього підрозділу; подібно до концепту їжакової оборони). Це дозволяло енфілядні лінії вогню і деякою мірою дефілядувало власні підрозділи армії. Непарні підрозділи чергувалися з парними підрозділами, відповідно, один вперед і один назад, забезпечуючи прогалини для необережного ворога для входу та обходу себе, де він став би піддаватися сумарному прямому і поздовжньому перехресному вогню зі зброї трьох окремих терцій. З моменту свого створення, формації терцій повинні були координувати свої польові операції з кіннотою.

Командування терції
Офіцери терції: алебардник, альферез та аркебузер

Відповідно до військової організації сьогодення, терцію очолював польовий командувач, призначений королем як наказний офіцер і який охоронявся вісьмома алебардниками. Його помічниками були сержант-майор та фур'єр-майор, який опікувався логістикою та озброєнням, з компаніями (ротами), якими командували капітани, яких також призначав король, з альферезами (прапороносцями), які опікувалися знаменами компанії.

Компанії мали сержантів, фур'єрів та капралів. Сержанти виконували обов'язки командира чоти (роти\компанії) і передавали накази капітана своїм солдатам; Фур'єри мали обов'язком забезпечити необхідну зброю та боєприпаси, а також додаткових людей для рот\компаній; а капрали, які очолювали групи з 25 осіб (подібно до сьогоднішніх взводів), завжди виконували накази капітана і повідомляли його про можливі випадки безладу в підрозділі.

Кожна рота мала корпус барабанів, який складався з барабанщиків і п'ятдесятників, що озвучували завдання в бою, при цьому барабанний майор та файф-майор забезпечувалися штабом терції.

До складу персоналу Терції входили медичний компонент (до складу якого входили професійний медик, перукар та хірурги), капелани та проповідники, судова частина, а також військові констеблі, що відповідали за виконання наказів. Усі вони безпосередньо звітували перед Мейстером де кампо.

Організація

Терціо, які спочатку служили в Італії та Іспанських Нідерландах, були організовані в:

  • 10 рот із 300 на чолі з капітанами, в яких
    • 8 були компаніями пікінерів і
    • 2 були з аркебузирів

Пізніше роти скоротилися до 250-чисельних підрозділів.

Під час акцій у Нідерландах Терції були реорганізовані у три полки (Colonelías) на чолі з полковниками (попередник сьогоднішніх батальйонів), але підрозділені на ті самі 12 компаній з 250, дві з яких аркебузирів та 10 пікенів. Полковники також мали призначатися монархом.

Відомі битви

Перемоги

Поразки
  • Облога Кастельнуово
  • Облога Кінсейле
  • Рокруа

Див. також

Примітки
  1. Цей акцент на піхоті був результатом дефіциту в Іспанії кавалерії і залежності від Мулів у повсякденному житті.
  2. Davis, Trevor.
  3. Lynch, John.
  4. Davies, T. R. 1961

Посилання
  • Christon I. Archer, John R. Ferris, Holger H. Herwig, Timothy H. E. Travers — For a history of Spanish arms in the 16th and 17th centuries.
  • Davies, T. R. (1961). The Golden Century of Spain 1501-1621. London: Macmillan & Co. — Brief description of the birth of the Spanish tercio.
  • Spanish Tercio Tactics
  • Renaissance Armies: The Spanish (myArmoury.com article)
  • Spanish web site— Honors Alonso Pita da Veiga the most heroic Spaniard at the Battle of Pavia (Italy) 1525.
  • Non-Official Web site of the Modern «Spanish Marines» (in existence since 1537 few years after Battle of Pavia (Italy) 1525 and well before the Battle of Lepanto (Greece) 1571).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.