Тета Скорпіона

θ Скорпіона (тета Скорпіона, θ Scorpii, θ Sco) — подвійна зоря у південному зодіакальному сузір'ї Скорпіона. Видима зоряна величина зорі становить +1,87, тому її добре видно неозброєним оком та вона є однією з найяскравіших зір нічного неба. Зоря розташована досить близько, щоб відстань до неї можна було виміряти прямо з використанням паралаксу і такі виміри, отримані під час місії Гіппаркос, дали оцінку відстані приблизно 300 св.р. (90 пк) від Сонця.

Тета Скорпіона

θ (оточена колом) у сузір'ї Скорпіона.
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Скорпіон
Пряме піднесення 17г 37х 19.12985с[1]
Схилення –42° 59′ 52.1808″[1]
Видима зоряна величина (V) 1.84 (1.862 + 6.22)[2]
Характеристики
Спектральний клас F0 II[3]
Показник кольору (B−V) +0.40[4]
Показник кольору (U−B) +0.21[4]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +1.4[5] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +5.54[1] мас/р
Схил.: –3.12[1] мас/р
Паралакс (π) 10.86 ± 1.49 мас[1]
Відстань прибл. 300 св. р.
(прибл. 90 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 −2.71[6]
Фізичні характеристики
Маса5.66 ± 0.65[7] M☉
Радіус26[8] R☉
Світність1,834[7] L☉
Ефективна температура7,268[7] K
Обертання125[9]
Інші позначення
Sargas, Girtab, 160 G. Scorpii, B θ Sco, CD −42° 12312, FK5 654, HD 159532, HIP 86228, HR 6553, SAO 228201, CCDM J17373−4300 [10]
Посилання
SIMBADдані для tet+Sco

Головна компонента (θ Скорпіона A) має назву Саргас[11]).

Позначення

θ Скорпіона — позначення Байєра для системи. Її компоненти — θ Скорпіона A і B — позначено за «Washington Multiplicity Catalog» (WMC) для зоряних систем, прийнятих Міжнародним астрономічним союзом.[12]

Зоря має традиційну назву Саргас шумерського походження[13]; іншим можливим походженням є назва перською سر گز (Наконечник стріли). Назва зорі «'Sar Gaz'» використовується в Ірані, і раніше використовувалась для визначення часу поділу води з каналів іригації.[14] 2016 року Міжнародний астрономічний союз створив Робочу групу з назв зір (WGSN)[15] для каталогізації та стандартизації власних назв зір. Робоча група вирішила застосовувати власні назви зір до окремих зір, а не для зоряних систем.[16] 21 серпня 2016 року група ухвалила перелік, у якому назву «Саргас» призначено для компоненти θ Скорпіона A.

Назва китайською, 尾宿 (Wěi Xiù), що означає Хвіст, стосується астеризму, який складається з частини зір сузір'я Скорпіона — θ Скорпіона, μ¹ Скорпіона, ε Скорпіона, ζ¹ Скорпіона і ζ² Скорпіона, η Скорпіона, υ¹ Скорпіона і υ² Скорпіона, κ Скорпіона, λ Скорпіона та ι Скорпіона.[17] Відповідно сама θ Скорпіона відома як 尾宿五 (Wěi Xiù wǔ, «П'ята зоря Хвоста»)[18].

Характеристики

Головний компонент (θ Скорпіона A) — це розвинений яскравий гігант зі спектральним класом F0 II. Вона має масу 5,7 мас Сонця та розширилась до 26 радіусів Сонця. Вона випромінює у 1 834 разів більше, ніж Сонце, її зоряна атмосфера має ефективну температуру 7268 Кельвінів, що дає біло-жовтий колір зорі спектрального класу F. Ця зоря швидко обертається, тому має витягнуту форму з екваторіальним радіусом на 19 % більшим за полярний.

Супутник (θ Скорпіона B) має зоряну величину +5,36 і розташований на відстані 6,47 кутових секунд[19].

У культурі

θ Скорпіона розташована на прапорі Бразилії, символізуючи штат Алагоас.[20]

Примітки
  1. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Høg, E.; Fabricius, C.; Makarov, V. V.; Urban, S.; Corbin, T.; Wycoff, G.; Bastian, U.; Schwekendiek, P. та ін. (2000). The Tycho-2 catalogue of the 2.5 million brightest stars. Astronomy and Astrophysics 355: L27. Bibcode:2000A&A...355L..27H. doi:10.1888/0333750888/2862.
  3. Houk, Nancy (1978). Michigan catalogue of two-dimensional spectral types for the HD stars. Ann Arbor : Dept. of Astronomy (Ann Arbor: Dept. of Astronomy, University of Michigan) 2. Bibcode:1978mcts.book.....H.
  4. Johnson, H. L. та ін. (1966). UBVRIJKL photometry of the bright stars. Communications of the Lunar and Planetary Laboratory 4 (99): 99. Bibcode:1966CoLPL...4...99J.
  5. Wilson, R. E. (1953). General Catalogue of Stellar Radial Velocities. Carnegie Institute of Washington D.C. Bibcode:1953GCRV..C......0W.
  6. Anderson, E.; Francis, Ch. (2012). XHIP: An extended hipparcos compilation. Astronomy Letters 38 (5): 331. Bibcode:2012AstL...38..331A. arXiv:1108.4971. doi:10.1134/S1063773712050015.
  7. Hohle, M. M.; Neuhäuser, R.; Schutz, B. F. (April 2010). Masses and luminosities of O- and B-type stars and red supergiants. Astronomische Nachrichten 331 (4): 349–360. Bibcode:2010AN....331..349H. arXiv:1003.2335. doi:10.1002/asna.200911355.
  8. Pasinetti-Fracassini, L. E. та ін. (February 2001) [December 2000 (arXiv)]. Catalogue of Stellar Diameters (CADARS). Astronomy and Astrophysics 367 (2): 521–524. Bibcode:2001A&A...367..521P. arXiv:astro-ph/0012289. doi:10.1051/0004-6361:20000451.
  9. van Belle, Gerard T. (March 2012). Interferometric observations of rapidly rotating stars. The Astronomy and Astrophysics Review 20 (1): 51. Bibcode:2012A&ARv..20...51V. arXiv:1204.2572. doi:10.1007/s00159-012-0051-2.
  10. * tet Sco. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. Процитовано 18 лютого 2012.
  11. Naming Stars. IAU.org. Процитовано 3 березня 2018.
  12. Hessman, F. V.; Dhillon, V. S.; Winget, D. E.; Schreiber, M. R.; Horne, K.; Marsh, T. R.; Guenther, E.; Schwope, A. та ін. (2010). «On the naming convention used for multiple star systems and extrasolar planets». arXiv:1012.0707 [astro-ph.SR].
  13. Burnham, Robert (1978). Burnham's celestial handbook: an observer's guide to the universe beyond the solar system. Dover books explaining science 3 (вид. 2nd). Courier Dover Publications. с. 1676. ISBN 0-486-23673-0.
  14. Nash, Harriet, et. al. (2012). Traditional Timing of Qanat Water Shares International Conference on Traditional Knowledge for Water. Процитовано 26 квітня 2017.
  15. IAU Working Group on Star Names (WGSN). International Astronomical Union. Процитовано 22 травня 2016.)
  16. WG Triennial Report (2015-2018) - Star Names. с. 5. Процитовано 14 липня 2018.
  17. (кит.) 中國星座神話, авторства 陳久金. Надруковано 台灣書房出版有限公司, 2005,
  18. (кит.) 香港太空館 — 研究資源 — 亮星中英對照表 Архівовано 2008-10-25 у Wayback Machine., Hong Kong Space Museum. відвідано 23.11.2010.
  19. Eggleton, P. P.; Tokovinin, A. A. (September 2008). A catalogue of multiplicity among bright stellar systems. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 389 (2): 869–879. Bibcode:2008MNRAS.389..869E. arXiv:0806.2878. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13596.x.
  20. Astronomy of the Brazilian Flag. FOTW Flags Of The World website.
  21. Samedov, Z. A. (1988). Investigation of the atmospheres of the stars ι1 Sco (F2 Ia) and θ Sco (F1 II). Astrophysics 28 (3): 335–341. Bibcode:1988Ap.....28..335S. doi:10.1007/BF01112969.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.