Тирява Волоська
Тирява Волоська (пол. Tyrawa Wołoska) — давнє українське село в Польщі, у гміні Тирява-Волоська Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 770 осіб (2011[1]).
Село
споруджена у 1900 р. зруйнована у 1948 р.
Координати 49°34′59″ пн. ш. 22°22′00″ сх. д.
|
Розташування
Село розташовується в Солених Горах над річкою Тирява, при загальнодержавній дорозі № 28..
Історія
Вперше згадується в 1402 р. як Тирявія Мінор (Tyravia minor) — власність сяніцького судді Миколая Чешика гербу Осорія. В 1434 р. село мало вже нинішню назву, отже було закріпачене на волоському праві. У 1707 р. Тирява Волоська отримала права міста, втрачені в результаті реформи місцевого самоврядування 1867 р. До 1772 р. село входило до Сяніцької землі Руське воєводства.
У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, Королівство Галичини та Володимирії.
У 1892 році село належало до Сяніцького повіту, в селі нараховувалось 70 будинків і 401 мешканець (318 греко-католики, 50 римо-католики і 33 юдеї), місцева греко-католицька парафія належала до Ліського деканату Перемишльської єпархії.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства, в 1934-1939 рр. — у складі ґміни Мриголод. На 1 січня 1939-го в селі з 1700 жителів було 650 українців, 780 поляків і 270 євреїв[2].
12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Ліського повіту[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які винищили євреїв. У серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з селом було передане до складу Польщі. Місцеві поляки почали грабувати і вбивати українців, у відповідь на це 29 квітня 1949 р. сотня УПА «Ударники-4» під командуванням «Бурлаки» знищила бандитське гніздо. Далі поляками українське населення було піддане етноциду — виселене на територію СРСР в 1945-1946 рр. та в 1947 році під час Операції Вісла депортоване[5] на понімецькі землі.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 378 | 83 | 265 | 30 |
Жінки | 392 | 87 | 225 | 80 |
Разом | 770 | 170 | 490 | 110 |
Релігія
Церква
Перша згадка про наявність у селі парафії східного обряду походить з 1507 р. Польською державою вже тоді проводилася політика латинізації та полонізації і вже в 1546 р. в селі відкрита римо-католицька парафія. У 1900 р. в селі була зведена мурована церква Преп. М. Параскевії. Після депортації українців церква зруйнована поляками в 1948 р.
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 75.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тирява Волоська
- Апокриф руський
- Tyrawa (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 719. (пол.)