Тихон Лященко

Народився 22 лютого 1875 [1] у слободі Куликівці Острогозького повіту Воронезької губернії.

У 1889 закінчив Павлівське духовне училище по першому розряду [2] .

У 1895 закінчив Воронезьку духовну семінарію за першим розрядом [3] .

24 листопада 1895 висвячений на диякона єпископом Воронезьким і Задонським Анастасієм Добрадіним в Петропавлівській церкві слободи Ликової Острогозького повіту. Працював учителем однокласної церковно-приходської школи.

5 вересня 1896, за проханням, переміщений до Воскресенського храму села Червоне Новохоперського повіту [4].

19 листопада 1898 висвячений у сан священника і спрямований до Богословської церкви села Солонецького Коротояцького повіту [5] .

11 вересня 1905 звільнений за штат для вступу до Київської духовної академії.

22 серпня 1908 тимчасово спрямований до Михайлівської церкви при Київській Дегтярівській богадільні.

У 1909 закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я і залишений професорським стипендіатом. Викладав у академії пастирське богослов'я і гомілетику. Був членом Київського клубу російських націоналістів . [6]

20 червня 1909 митрополитом Київським і Галицьким Флавіаном Городецьким був затверджений у вченому ступені і на посаді настоятеля церкви при Київській Дегтярівській богадільні.

У 1911 призначений на посаду доцента.

У 1913 удостоєний ступеня магістра богослов'я та призначений екстра-ординарним професором Київської духовної академії.

2 серпня 1914 в Києво-Печерській Лаврі пострижений в чернецтво з імені Тихон, а 6 серпня зведений в сан архімандрита і призначений інспектором тієї ж академії. Пробув на цій посаді до 1918[7] .

За спогадами Миколи Тальберга, що близько його знав: «Будучи інспектором Київської духовної академії, він мав намір створити в околицях міста жіночий місіонерський монастир, на зразок відомої Лісненської обителі на Холмщині. Його духівником був шанований старець Алексій Голосіївський.

В кінці січня 1917 архімандрит Тихон повідав йому свій план. Старець-провидець, з сумом глянувши на нього, відповів: "Що задумав, отче. Не до будівель тепер. Незабаром обителі і храми будуть руйнуватися» [8] .

6 липня 1918 включений до складу спеціальної слідчої комісії для всебічного з'ясування всіх обставин вбивства митрополита Київського Володимира Богоявленського [9].

У 1919 емігрував із РСФСР.

З 1920 по травень 1921 був настоятелем храму Миколи Мірлікійського в Софії [10], потім служив настоятелем у Берліні.

15 квітня 1924 в Празі відбулася архієрейська хіротонія архімандрита Тихона на єпископа Берлінського і Німецького. Чин хіротонії звершили митрополит Євлогій Георгієвський та єпископ Сергій Корольов [11] .

У червні 1926 Берлінське вікаріатство Західноєвропейської єпархії було перетворене в самостійну єпархію, що послужило поштовхом до розриву між митрополитом Євлогієм Георгіївським і Російською зарубіжної церквою, сам єпископ Тихон Лященко разом з більшістю німецьких парафій залишився у віданні останньої.

За спогадами Миколи Тальберга: «Зберігаю про нього пам'ять, як про чудового духівника, якиц багато що дав мені. Був я свідком його кипучої адміністративної діяльності. Глибока духовність поєднувалася у нього з великою роботою на користь Церкви, що іноді не досягала мети, що однак не послаблювало його подальшої енергії» [8] .

Завдяки його зусиллям, 14 березня 1936 року уряд Пруссії виніс постанову про присвоєння православній Берлінській і Німецькій єпархії РПЦЗ статусу корпорації публічного права. Ця постанова була поширена і на інші землі країни. Інші православні юрисдикції виявилися в положенні приватних організацій, що не користуються заступництвом німецької держави. В умовах тодішньої гітлерівської диктатури це означало, що перехід німецьких храмів митрополита Євлогія в РПЦЗ ставав лише справою часу[12].

24 лютого 1938 рішенням Архієрейського Синоду РПЦЗ звільнений на спокій. Причиною звільнення архієпископа Тихона стали фінансові порушення в його єпархії [13] .

12 червня того ж року взяв участь в урочистому освяченні нового кафедрального собору Берлінської єпархії, побудованого за його участю за проектом архітектора Шельберга [14].

Вийшовши на спокій, переїхав до Югославії, де з благословення Патріарха Сербського Гавриїла оселився в Монастирі Раковіца[13].

10 листопада 1944 прибув до Карлсбаду (Карлові Вари) з Белграда через Відень разом з Архієрейським Синодом РПЦЗ на чолі з митрополитом Анастасієм Грибановським [11] .

Тут 24 лютого 1945 архієпископ Тихон раптово помер. Похований на міському кладовищі [11].

• «Поучение на праздник Успения Пресвятой Богородицы» // «Труды Киевской духовной академии» 1914, сентябрь-октябрь, с. 7.
• «О Промысле и предопределении Божием». Слово в пяток первой седмицы Великого поста // «Труды Киевской духовной академии» 1915, апрель, с. 1.
• «Коптские акты 3-го Вселен. Собора» // «Труды Киевской духовной академии». 1914, март, с. 393, 1915, июль-август, с. 400, 1915, декабрь, с. 491.
• «Слово в день обретения Казанския чудотворныя иконы Богоматери» // «Труды Киевской духовной академии» 1915, сентябрь, с. 8.
• «Слово в день Успения Богородицы». (Смерть и успение) // «Труды Киевской духовной академии» 1915, октябрь-ноябрь, с. 195.
• «Слово в пяток четвёртой седмицы Великого поста, при воспоминании страстей Христовых (об отношении к пастырям церковным)» // «Труды Киевской духовной академии» 1911, апрель, с. 541.
• «Св. Кирилл, еп. Александрийский. Его жизнь и деятельность». Изд. Киев, 1913.
• Листок: «Пьянство, его пагубность и борьба с ним». Указ на лит. труд см. «ТКДА» 1914, т. III, с. 560.
• «Слово в день празднования 1600-летия издания Миланского Эдикта. Победа христианства над язычеством и уроки из неё для нашего времени» // «Труды Киевской духовной академии» 1913, ноябрь, с. 1.
• «Значение св. Кирилла Александрийского в истории христианского богословия» // «Труды Киевской духовной академии» 1913, май, с. 94.
• «Слово в пяток четвёртой недели Великого поста, при воспоминании страстей Христовых (смысл и значение поклонения Кресту Господню)» // «Труды Киевской духовной академии» 1913, апрель, с. 21.
• «Слово в день 300-летия воцарения дома Романовых». (Церковь Православная — опора престола и Царства Всероссийского) // «Труды Киевской духовной академии» 1913, март, с.1.
• «Слово в пяток третьей седмицы Великого поста, при воспоминании страстей Христовых. О мешке, суме и мече» // «Труды Киевской духовной академии» 1914, апрель, с. 10.
• Поучение на праздник Успения Пресвятыя Богородицы : Произнес. в великой церкви Киево-Печер. Успен. лавры 15 авг. 1914 г. / [Архим. Тихон] Киев : тип. АО «Петр Барский в Киеве», [1914]
• Аскетизм, как основа русской культуры / Проф. архим. Тихон. Москва : тип. А. Снегиревой, 1915
• «Страсти Христовы и страждущая Русь». (Слово в пяток 1 седмицы Великого поста) // «Труды Киевской духовной академии» 1916, апрель. с. 1.
• «Слово в день Успения Пресвятыя Богородицы» // «Труды Киевской духовной академии» 1916, декабрь, с.1.
• «Слово в пяток 1 седмицы Великого поста». (Три урока у Креста Христова) // «Труды Киевской духовной академии» 1917, январь-февраль, с. 5.

• Т. А. Богданова, А. К. Клементьев — Жизнь и труды протоиерея Тимофея Ивановича Лященко, в монашестве Тихона, архиепископа Берлинского // Православный Путь. Джорданвилль, 2006.
• А. А. Кострюков. Русская Зарубежная Церковь в 1939—1964 гг. Административное устройство и отношения с Церковью в Отечестве. — Москва: Издательство ПСТГУ, 2015.

• Тихон (Лященко)