Топки

Топки — місто (з 1933) в Росії, тринадцяте за чисельністю населення та шістнадцяте за площею місто в Кемеровській області. Є центром Топкинського муніципального району. Входить до складу другої за величиною в області Кемеровської агломерації.

Місто
Топки
Герб

Координати 55°17′ пн. ш. 85°37′ сх. д.

Країна  Росія[1]
Регіон Кемеровська область
Муніципальний район Топкинський район
Міське поселення Топкинське міське поселення
Дата заснування 1914
Місто з 1933 рік
Площа 51,7 км²
Клімат Помірно-континентальний
Офіційна мова російська
Населення 28 144  (2016)
Національний склад Росіяни, Білоруси, Німці, Українці
Конфесійний склад православ'я
Часовий пояс UTC+6
Телефонний код 38454
Поштовий індекс 652300 65230x
Автомобільний код 42/142/042
Ідентифікатор 32446
GeoNames 1489394
OSM 144763 ·R (Кемеровська область, Топкинський район)
Офіційний сайт admtop.ru
Топки
Топки (Росія)
Нічний мікрорайнон «Сонячний»
Будинок на вулиці Луначарського

У місті 2 мікрорайони: Червона гірка і Сонячний, розділені між собою вулицею Чехова.

Географія

Місто Топки розташоване в центральній частині Кемеровської області за 32 кілометра на північний захід від міста Кемерово. Відхилення від московського часу — чотири години.

Флора і фауна

Більшу частину міста і району складають великі змішані ліси і болота. Ґрунт в районі родючий та використовується фермерами для вирощування культур. 1984 року поблизу ставка «Школяр» була помічена рись. Цю інформацію підтвердили корінні топкинці. Ще один випадок був 1997 року — рись була помічена в районі села Топки.

В Топкинському районі присутні також інші хижаки: вовки, лисиці. На території району присутні рогаті дикі тварини: козуля, лось, олень.

Геологія і рельєф

Тип ґрунту в районі — чорнозем. Площа території — 51,7 км². Протяжність із заходу на схід — 6,5 км; з півночі на південь — 4,5 км.

Загальна площа всіх земель в межах міської межі складає 5,7 га. Зручні і родючі землі придатні для занять городництвом. Вапняки у багатьох місцях підходять близько до поверхні землі, а в районі заводу «Сибтензоприбор» виходять на поверхню. При проходці свердловин в районі проммайданчику цементного заводу на глибині 40-50 метрів є третинні глини з потужністю шарів 5-10 метрів. У чотирьох кілометрах на північ від станції Топки розташоване родовище суглинків, цінна сировина для будівельної цегли. Потужність суглинку — від 5,4 до 10,9 метрів. Всього розвіданих запасів — 1 311 тисяч кубічних метрів. У 7 км на північний захід від станції Топки розташоване Соломінське родовище вапняків, запаси якого становлять 90 мільйонів тонн. На базі цього родовища працює цементний завод.

Рельєф міста і його околиць являє собою пологоувалисту рівнину, що поступово піднімається на південний схід. У ряді місць прорізана незначними балками і ярами. Зі східної частини міста місцевість піднімається до 300-310 метрів над рівнем моря. В міру просування на захід висота знижується до 250-230 метрів. В околицях міста, в північно-східному напрямку, витягнуті піднесення (10-12 м) чи гриви, іноді вони бувають у вигляді широких і довгих до декількох кілометрів з пологими схилами підвищень. На захід від міста в зниженнях рельєфу розташовані заболочені площі, з яких бере свій початок струмок Боєць. На південний схід від міста розташована глибока балка, по дну якої протікає невелика річка Черемшанка.

Клімат

Клімат — різко-континентальний, з великими перепадами температур взимку і влітку. Зима сніжна, вітряна, температура доходить до 40 градусів нижче нуля, влітку — до 35 і вище.

Історія

Історичне походження міста йде від станції Топки, яка заснована в жовтні 1914 року в період будівництва Кольчугинської залізниці.

Під селище біля станції було нарізано ділянку і відведено місце під площу, де зараз міський парк. У ближніх селах оголошено, що продаються земельні ділянки під садиби. Нове місце стало швидко обживатися. У 1916 році у новому селищі налічувалося понад 300 дворів. У цьому ж році в експлуатацію здано депо, побудовано вокзал. Незабаром по дорозі Топки-Щеглово (Кемерово) було відкрито пасажирський рух. У другій половині січня 1917 року в депо були надіслані перші 23 паротяга серії «Ы» з Коломенського заводу. Паровозні бригади з Юрги були переведені в Топки.

На відстані в один і три кілометри від станції розташовувалися хутори - Вербівка, Єгор'євський і Петровський (Черемшанка) Топкинської сільської ради (центр — село Топки) з населенням понад тисячу осіб. Після зростання сільради населені пункти Вербівка і Єгор'євський відійшли до станції Топки. До 1926 року в Топках вже проживало понад п'ять тисяч жителів, працювала селищна рада. Постановою ВЦВК 7 січня 1929 року населений пункт станція Топки був віднесений до категорії робочих селищ. Постановою ВЦВК від 2 березня 1932 року до меж робочого селища Топки було включено і селище Петровський (наразі це вулиця Петровського).

Напередодні того, як робітниче селище отримало статус міста, про станцію Топки почули далеко за її межами. 1931 року колективу депо у Всесоюзному змаганні було присуджено звання «Найкраще депо СРСР», а досвід роботи депо здобуло популярність по всій мережі доріг. У 30-ті роки в депо побували понад 100 бригад з різних підприємств, вони вивчали досвід топкинців в організованих школах, очолюваних професором з Томська М. І. Карташовим. У першому конкурсі спарених бригад диплом «Найкращий машиніст СРСР» було видано машиністу С. В. Салікову, ще 12-ти топкинцям були присуджені перші місця з врученням нагород. У травні 1932 року колективу депо було вручено перший приз — прапор німецьких робітників, виготовлений в колективі залізничних майстерень м. Кірхмезера, доставлений в СРСР делегацією німецьких робітників. 1933 року за перемогу в 3-му конкурсі колективу депо вручена мармурова плита «За великий Кузбас», а також прапори НКШС і газети «Правда». 10 квітня 1933 року вийшла Постанова ВЦВК СРСР про перетворення робочого селища Топки в місто районного підпорядкування. На той період в селищі проживало 12 212 мешканців. Високий статус зумовив подальший ріст міста Топки за рахунок розвитку основних промислових підприємств на залізничному вузлі і в обслуговуючих галузях виробництва, неухильно зростало міське населення. Так, на 1 січня 1939 року в місті Топки вже проживало 22 735 осіб.

Економіка

Промисловість

Місто Топки — це велика вузлова станція, через неї йдуть вантажі на схід в сторону міста Кемерово, на південь в бік міста Новокузнецьк, на північ в сторону Транссибірської магістралі. Через залізничну станцію Топки проходить 12 поїздів, в тому числі пасажирських — 6, приміських — 6. Щодоби проходять сотні пасажирських і товарних поїздів, що перевозять метал, вугілля, будівельні матеріали, товари народного споживання тощо.

Труби топкинського цемзаводу

Містоутворюючим підприємством міста є ТОВ «Топкинський цемент», з продуктивністю в рік близько 3 мільйонів тонн цементу.

Початок будівництва заводу — 1953 рік. Цемент став видавати з 1966 року, цей рік є роком народження Топкинського цемзаводу. Завод перетворив поселення в справжнє місто — побудовано БК цементників, ДТДіМ, технікум, житлові мікрорайони, школи, дитячі садки та інші об'єкти. В Топках розпочато ефективне формування сучасної інфраструктури торгівлі та послуг.

У місті Топки знаходиться виробничий комплекс компанії ТОВ «Подорожник» (мережа швидкого харчування, що працює в ряді сибірських регіонів).

Розвивається мережевий метод організації торгівлі. Продовольчий сегмент ринку розширюється за рахунок відкриття торгових комплексів, розташованих в радіусі території пішохідної доступності населення і торгують широким асортиментом продовольчих товарів, орієнтованих на покупців із середнім достатком (магазини «Чайка», «Марія-Ра», «Поляна»). Отримують розвиток торгові комплекси, в яких під одним дахом розміщуються офісні приміщення, розважальні центри, об'єкти торгівлі, громадського харчування та сфери послуг.

Транспорт

Міжміські рейси забезпечують служби залізничного та автовокзалу, внутрішньоміські пасажироперевезення здійснюються 6 автобусними маршрутами.

Соціальна сфера

У місті діяла філія Кемеровського коледжу будівництва та експлуатації будівель і інженерних споруд, 1 установа початкової професійної освіти (підготовка кадрів для сільського господарства, залізничного транспорту, торгівлі та громадського харчування, сфери обслуговування), 8 державних денних загальноосвітніх шкіл і одна вечірня. 2013 року будівлю було зайнято під адміністрацію району.

Основу культурного потенціалу міста становлять історичний музей, 2 бібліотеки з книжковим фондом 32 тис. примірників, 2 установи культурно-дозвіллєвого типу. На розвиток творчих здібностей дітей та підлітків спрямована діяльність школи мистецтв та художньої школи. Діють установи додаткової освіти дітей: Будинок творчості, дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки, недержавні школи іноземних мов.

У місті налічується 43 клубних формувань. Функціонують 26 спортивних споруд, серед яких стадіон, плавальний басейн, 6 спортивних залів.

З санаторно-оздоровчих та відпочинкових закладів діє санаторій-профілакторій «Кристал».

У місті є туристична база «Лісова», біля якої розташовується ставок (на топкинському сленґу «міський ставок»), де влітку топкинці відпочивають (є пляж) і проводять різноманітні спортивні заходи. Взимку «лісова» база стає «лижною». На території міста Топки діють Нікольський Храм і Храм Сергія Радонезького, розрахований на 400 парафіян.

Освіта

  • Недержавна школа іноземних мов «ДІАЛОГ» (школа додаткової освіти) — з 2001 року.
  • Недержавна школа іноземних мов «Юнікласс».
  • Муніципальна Бюджетна Загальноосвітня Установа «ЗОШ № 1»
  • Муніципальна Бюджетна Загальноосвітня Установа «ЗОШ № 2»
  • Муніципальна Бюджетна Загальноосвітня Установа «ЗОШ № 4»
  • Муніципальна Бюджетна Загальноосвітня Установа «ЗОШ № 6»
  • Муніципальна Бюджетна Загальноосвітня Установа «ЗОШ № 8»
  • Муніципальна Бюджетна Загальноосвітня Установа «ЗОШ № 9»
  • Топкинський технічний технікум

Радіо

Визначні пам'ятки

  • Меморіал слави «Російська пієта» воїнам-топкинцям,
  • Залізничний вокзал (рік побудови — 1914).

Місто має одну центральну площу біля залізничного вокзалу — Комсомольську. Раніше вулиці мали з одного боку дерев'яні тротуари, під якими влаштовані канави для стоку води (це вулиці Привокзальна, Вокзальна, Революції, Пролетарська). Тепер з вулиць зникли тротуари, чимало вулиць забетоновані, обсипані гравієм, місто стало чистішим, болотистий ґрунт відступив. Всього в місті 82 вулиці.

Посилання

  1. OKTMO 179/2016 — 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.