Три літа (рукописна книга 1843-1845 рр.)

Три літа — рукописна книга [3] поезій Тараса Шевченка, написаних протягом 1843–1845 років.[1]  Збірка засвідчила розквіт поетичного генія автора. Ці роки життя і творчості поета називають періодом трьох літ. Про надзвичайне враження, яке справила на сучасників поезія «Трьох літ», коли її читав автор, свідчить Пантелеймон Куліш: [4]:12

Серед сеї благодатної молодіжи з’явився Шевченко, з голосним плачем своїм по нещасливій долі земляцькій, і заспівав перед небожатами:

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?..

Спів сей був для неї воістину гуком воскресної труби архангела. Коли говорено коли-небудь по правді, що серце ожило, що очі загорілись, що над чолом у чоловіка засвітився поломяний язик, то се було тоді в Києві.
Фронтиспіс й титульна сторінка рукописної книги «Три літа» [1]: 6, 7
Сучасне повне видання книги «Три Літа» з автопортретом 1845 р. [2]

Об’явлення Шевченка — це, власне, «Три літа» — узагальнює Омелян Пріцак.[5] Творчий шлях поета від романтичного кобзаря минулої козацької слави до апостола і пророка національного відродження сягнув апогею у третій Шевченковій книзі «Три літа» (містерія «Великий льох»):[6] 

Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

Місія України — засвітити світло правди.


Історія

Арешт поета, конфіскація рукописної книги, кара, заборона писати

5 квітня 1847 р. за вказівкою вєнного губернатора Шевченко був арештований у справі Про Украйно-Слов'янське Товариство — рапортує наступного дня Київський цивільний губернатор І. Фундуклей: «Художник цей при поверненні з Чернігівської губ. був затриманий… при в’їзді до м. Києва і представлений просто до мене. Між паперами його виявилась рукописна книга українських, ним особисто створених віршів, багато з яких мають обурливий і злочинний зміст… Разом з паперами супроводиться і художник Шевченко під суворою вартою при одному поліцейському офіцерові і оному рядовому жандармові»: [7]:198 [8]:# 214–217 

Опис паперів художника Тараса Шевченка, що супроводжують лист від 6 квітня 1847 за № [660]

1. Стос віршів, листів та різних паперів на ... аркушах.
2. Книга писаних віршів під заголовком «Три літа».
3. Малий альбом з віршами і малюнками.

Цивільний губернатор Фундуклей

17 квітня 1847 року Шевченко був доставлений в каземати Третього відділу (політичної поліції-жандармерії Російської імперії). Після тривалого слідства, допитів, очних ставок учасників і причетних до Товариства у доповіді 26 травня шеф жандармів Олексій Орлов стосовно поета запропонував імператорові милосердно обмежитись наступним: [8]:# 244  [9]:69

4. Художника Шевченка за написання обурливих і вкрай зухвалих віршів, як обдарованого міцною тілобудовою призначити рядовим до Оренбурзького окремого корпусу з правом вислуги, доручивши начальству найсуворіший нагляд, щоб під жодним виглядом від нього не могли виходити підбурливі і пасквільні твори.

Збоку проти висновків: «Під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати.»
Вкінці помітка Л. Дубельта, начальника штабу Корпусу жандармів: «На оригіналі власною його величності рукою написано олівцем: «До виконання» 28 травня 1847 р.»

Заборона і вилучення друкованих творів

Також були заборонені та повсюдно вилучались дві раніше надруковані (1840, 1841, 1844 рр.) книги Шевченка — «Кобзар» і «Гайдамаки». [8]:# 270–252 


Зміст рукописної книги «Три літа» 

В дужках вказано номер аркуша (нумерація відділу рукописів Інституту літератури).[10]:89  Назви поем на шмуцтитулах позначені знаком (=).

ТРИ ЛІТА (2) [1]:2
Епіграф. Молитва Єремії Пророка (3)
  1. Чигрине, Чигрине... (4)
  2. Заворожи мені, волхве... (6)
  3. У неділю не гуляла... (7)
  4. Гоголю (9)
  5. Розрита могила (10)
  6. Чого мені тяжко, чого мені нудно... (11.зв.)
  7. Не завидуй багатому... (12)
  8. Не женися на багатій... (13)
  9. Сова (= 14)
  10. Дівичії ночі (21)
  11. Наймичка (= 22)
  12. Маленькій Мар’яні (34.зв.)[11]
  13. Сон (Комедія) (= 35)
  14. Сліпий (поема) (= 50)
  15. Кавказ (= 68)
  16. Минають дні, минають ночі... (74)
  17. * Копають день, копають два (75)
  18. Стоїть в селі Суботові (76.зв.)
  19. І мертвим, і живим... дружнєє посланіє (= 78)
  20. Великий льох (Містерія) (= 87-98.зв.) *
  21. Холодний Яр (99)
  22. Три літа (вірш) (101)
  23. Давидові Псалми (103)
  24. Як умру, то поховайте... (106)

Молитва Єремії Пророка (Епіграф)
Мікеланджело. Єремія. Деталь. 1511

Книгу «Три літа» відкриває Шевченків малюнок пророка, очевидно Єремії.[1] На третій сторінці поміщено епіграф із Старого Завіту (церковнослов’янською мовою), названий поетом як Молитва Ієремії Пророка: тут ідеться про плач Єремії, глава 5, вірші 7, 8, 12–14. Очевидно ситуація ассирійської неволі євреїв тепер повторилася на Україні з українцями-козаками після ліквідації Гетьманщини.[5]

Отцы наши согрѣшиша, і нѣсть ихъ,
Мы же беззаконія ихъ подяхомъ.
Рабы обладаша нами, избавляющаго
Нѣсть оть руку ихъ.
Князи въ рукахъ ихъ повѣшены быша,
Старѣишины не прославышася.
Избранніи плачь подяша, и юноши
В кладъ изнемогаша.
И старцы отъ вратъ оскудѣша, избранніи
оть пѣсней своихъ умолкоша.

Батьки наші грішили, але їх нема, —
А ми двигаємо їхні провини!
Раби запанували над нами, і немає нікого,
Хто б вирятував з їхньої руки…
Князі їхньою рукою повішені,
Лиця старих не пошановані.
Юнаки носять камінь млиновий,
А хлопці під ношею дров спотикаються…
Перестали сидіти старші в брамі,
Юнаки — свою пісню співати…


У часи Шевченка пророк — це віщий поет. Тільки слово поета-пророка може спасти його нарід. Пророк, що ізбавляє свій поневолений народ — це найвища тема романтичної поезії.[5] Чотири поеми «Трьох літ» мають епіграфи з книг Старого і Нового Завіту:

«Сон»: Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. (Іоанна. Глава 14. Вірш 17)
«Кавказ»: Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє — за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими (Єремії. Глава 9. Вірш 1)
«Великий льох»: Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, Ти нас учинив за прислів’я поганам, і головою хитають народи на нас. (Псалом 43. Вірші 14, 15)
«Посланіє»: Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. (Соборное посланіе Іоанна. Глава 4. Вірш 20)


Поезії «Трьох літ»


Перша публікація «Молитиви Єремії Пророка» (1906) [12]
Репродукція «Молитиви Єремії Пророка» (1939) у  першому томі повної збірки творів Тараса Шевченка.[13]

Віднайдення книги

На шість десятиліть (два покоління) книга «Три літа» була похована в архіві Третього відділу (від 1880-го р. — Депертамент поліції Міністерства внутрішніх справ). Більша частина поезій за ті 60 літ мало-помалу поширювалась у рукописних списках і потрохи друкувалась з численними вилученнями, спотвореннями та помилками. За життя Шевченка в Російській імперії вийшли друком тільки «Наймичка» (1857 — у Кулішевих «Записках о Южной Руси»,[14]:Наймичка 1860 — у «Кобзарі» [15] та окремим виданням [16]) й «Давидові псалми» (1860). [15] [17]

Першим, хто подав вістку про архівне діло Украйно-Слов'янського Товариства, був Микола Стороженко. У березневому томі «Київської старовини» з’явились його «Нові матеріали для біографії Шевченка», у яких подано побіжний опис «паперів» того «Діла» та опубліковано кілька невідомих раніше листів.[18]:461 [19]  Про «Три літа» Стороженко нічого не повідомляє.

1906 року д. Павло Щоголев , співвидавець російського часопису Былое , розшукав у Департаменті поліції «…три рукописи: — один чистіший, виготовлений до цензури, з передмовою, в який увійшли лишень «Лілея», «Русалка» та «Осика» (вона ж і «Відьма» — пізніш); другий — увесь «Єретик» і, нарешті, третій — немов би альбом, куди Шевченко позаводив усе те, що написав за три годи («Три літа») рр. 1843–1845». Щоголев зробив копію, за якою Борис Грінченко і Василь Доманицький вперше опублікували закінчення «Єретика» й вірші «Дівичії ночі», «Маленькій Мар'яні», «Три літа» в журналі «Нова Громада»[20] (№№ 8, 10). [21]:102  [22]:60

Наприкінці того ж року журнал «Киевская старина» опублікував «Критичний розслід над текстом Кобзаря» Василя Доманицькиого, у якому, поміж іншого, вдруге опубліковано ті самі «новознайдені тексти» за копією Щоголева. Крім того, вкінці розділу «43. Заповіт» вперше було оприлюднено опис рукописної книги «Три літа» за поданням Якова Забілли. В описі повністю наведено Шевченків епіграф до «Трьох літ». [12]:341 [23]:142  Але в «Кобзарі 1907 р.» Доманицький «Молитву» не надрукував.[24]  Відтоді її нема в більшості видань Шевченкових творів («Кобзарях»), які наслідують видання 1907 р.

Усякі хіби, усякі неправдивості… — усе те назавжди стане невиправленим, освяченим традицією, і бротися з цим сумним з’явищем не буде змоги...[23]:1
Василь Доманицький

1907 р. за сприяння А. Маркевича рукопис було передано з архіву Департаменту поліції до Музею українських старожитностей в Чернігові  імені Василя Тарновського.


Опис рукописної книги

Збірка «Три літа» є чистовим зведенням творів Шевченка 1843–1845 років. Це рукописна книга in folio на 107 аркушах жовтуватого паперу, погано виробленого, в простій картонній темно-зеленій оправі (зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України).

Поет любовно оформив збірку. Назва книги, а також заголовки окремих творів виконано в стилі півуставу другої половини ХVII ст. На форзаці книги та на титульній сторінці є кілька начерків олівцем. Тут зображено пророка (арк. 1, суперобкладинка), дві постаті Шевченка в профіль: більша в ярмулці і в пальті з чорним коміром, менша без головного убору, в халаті і в пантофлях (арк. 1зв., суперобкладинка). На титульній сторінці — постать чабана в шапці і в киреї, з палицею в правій простягнутій руці, контур свині (арк.2). [10]:87–88

Текст чистовий з поправками, писаний чорнилом в окремих зошитах. Кожний зошит складається з 6 арк. фабричного паперу, складених удвоє, 12 арк., всього 9 зошитів, останній зошит — 11 арк. Разом 107 арк. Нумерація відділу рукописів Інституту літератури наскрізна, поаркушна. [10]:89

Перед першим віршем на аркуші 3 вміщено епіграф до всієї книги: Плач Єремії 5:7-8, 12-14 (у Шевченка Молитва Єремії Пророка). [10]:87

Твори не в хронологічному порядку. Першим віршем, переписаним до альбому, є поезія Чигрине, Чигрине…. Найраніший твір — «Розрита могила» (9.10.1843), найпізніший — останній: Як умру, то поховайте... (25.12.1845). Про легальну публікацію більшості творів збірки до 1907 р. не могло бути й мови.


Повні видання з епіграфом і шмуцтитулом

Рукописна книга «Три літа» — джерело текстів майже всіх Шевченкових творів 1843–1845 рр. Вперше повністю (з епіграфом включно) книгу було надруковано 1935 р. у Львові в третьому томі Повного видання творів за редакцією Павла Зайцева,[25] але з порушенням Шевченкового плану збірки (у Чіказькому виданні 1961 р. — так само). 1939 року титульну сторінку та епіграф «Трьох літ» було надруковано як ілюстрацію у першому томі київського повного зібрання творів Тараса Шевченка.[13] Вперше повністю та зі збереженням послідовності творів рукописну книгу «Три літа» було видано 1952 р.[26] у Вінніпезі за редакцією д-ра Леоніда Білецького Українською вільною академією наук в Канаді. В підрадянській Україні щойно 1966 р. з’явилося фототипічне (точне) відтворення накладом всього 25 тис. примірників.[27] Нині це видання є бібліографічною рідкістю.


Див. також


Примітки
  1. Три літа  — ІЛ. ф.1 № 74
  2. Три літа. Поезія 1847 р.  Кобзар Тараса Шевченка. Повне зібрання поезій у чотьрьох книгах. Книга друга. — Л., 2020. 
  3. Словник Української мови в 11 томах  —
    Книжка — Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (понад 5) друкованих або рукописних аркушів.
    Книга — Велика обсягом або важлива за змістом книжка (там же).
  4. Куліш П. А. Хуторна поезія.  — У Львові : Накладом авт., 1882. 
  5. Омелян Пріцак. Шевченко — пророк  — К., 1993. 
  6. Великий льох 
  7. Кирило-Мефодіївське Товариство. У троьох томах. Т. 2 — Київ, 1990. 
  8. Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861  — К., 1982.
  9. Кирило-Мефодіївське Товариство. У троьох томах. Т. 1 — Київ, 1990. 
  10. Опис рукописів Т.Г. Шевченка  — К., 1961. 
  11. Маленькій Мар’яні // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 44-46.
  12. В. Доманицький. Критичний розлід над текстом «Кобзаря» Шевченка.  21. Чигирин — 43. Заповіт — Киевская старина. — 1906. — Т. 94. Ноябрь-декабрь.
  13. Тарас Шевченко. Повна збірка творів в десяти томах Т. 1 Поезії, 1837-1847. – Київ, 1939.
  14. Записки о Южной Руси. Издал П. Кулишъ, тт. 1, 2 — Київ, 1856, 1857. 
  15. Кобзарь Тараса Шевченка  — СПб., 1860. 
  16. Наймичка. Поема Тараса Шевченка  — СПб., 1860. 
  17. Псалми Давидові  Переложив по-нашому Тарас Шевченко — СПб., 1860.  
  18. Новые материалы для биографии Шевченка  — Киевская старина. — 1893. — Т. 60. Березень. 
  19. Киевская старина. Год семнадцатый. Том LX. Январь-Март 1898 г. 
  20. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1774-1786. 
  21. Новознайдені поезії Т. Шевченка  — Нова Громада № 8. — К., 1906.
  22. Новознайдені Шевченкові твори  — Нова Громада № 10. — К., 1906.
  23. В. Доманицький. Критичний розлід над текстом «Кобзаря».  — К. 1907.
  24. Т. Шевченко. Кобзарь.  — СПб. 1907.
  25. Тарас Шевченко. Том ІІІ. Поезії 1843–47 рр.  — Львів, Варшава : Укр. наук. ін-т, 1935.
  26. Тарас Шевченко. Кобзар. Том 2  — Вінніпег, 1952.
  27. Тарас Шевченко. Три літа. Автографи поезій 1843–1845 рр. — К., 1966.


Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.