Тім'яна частка

Тім'яна частка (лат. lobus parietalis)  є одним з чотирьох великих часток кори головного мозку. Тім'яна частка розташована над потиличною часткою (лат. lobus occipitalis) і позаду від лобової частки (лат. lobus frontalis)  і центральної борозни (лат. sulcus centralis).

Частка тімяна
Основні частки мозку, бічний вигляд. (Тім'яна частка виділена жовтим)
Латеральна поверхня лівої півкулі головного мозку, бічний вигляд (Тім'яна частка виділена жовтим)
Деталі
Частина від Головний мозок людини
Частини Кора головного мозку
Артерія Передня мозкова артерія
Середня мозкова артерія
Вена Верхній сагітальний синус
Ідентифікатори
Латина lobus parietalis
Анатомія Грея subject #189
MeSH D010296
NeuroNames 95
NeuroLex ID birnlex_1148
TA98 A14.1.09.123
TA2 5467
FMA 61826[1]
Анатомічна термінологія

Тім'яна частка інтегрує сенсорну інформацію різних джерел (модальностей), в тому числі, просторове відчуття та глибоку чутливість (пропріоцепцію), є основною сенсорно-рецептивною ділянкою (відчуття дотику) (механорецепції) в соматосенсорной корі, яка знаходиться позаду від центральної борозни в постцентральній звивині,[2] і «дорзального потоку» зорового аналізатора. Основна сенсорна інформація з рецепторів шкіри (від механорецепторів, рецепторів температурної й больової чутливості), йде через таламус в тім'яну частку.

Кілька областей тім'яної частки мають важливе значення в обробці мовної інформації. Соматосенсорна кора головного мозку може бути ілюстрована у вигляді кортикального гомункула (лат. homunculus — маленька людина"), в якому частини тіла відображаються відповідно до їхнього представництва соматосенсорной корі.[3] Верхня тім'яна часточка й нижня тім'яна часточка є основними осередками просторової орієнтації тіла. Ураження зазвичай правих верхньої або нижньої тім'яної часточки призводить до гемінеглекту — ігнорування половини власного тіла.

Структура
Анімація. Тім'яної частки (червоний) лівої півкулі головного мозку.

Тім'яна частка обмежена трьома анатомічними кордонами: центральна (роландова) борозна (лат. sulcus centralis cerebri) відокремлює тім'яну частку від лобової частки; тім'яно-потилична борозна(лат. sulcus parieto-occipitalis) розділяє тім'яну і потиличну частки;  латеральна борозна  (лат. sulcus lateralis cerebri) (сільвієва щілина) — найбільш латеральна межа, що відокремлює її від скроневої частки; і медіальною межею слугує поздовжна щілина (лат. fissura longitudinalis), яка розділяє дві півкулі головного мозку. В соматосенсорній корі кожної півкулі головного мозку представлена шкірна чутливість контралатеральної поверхні тіла[3].

Відразу ж позаду від центральної борозни, і найбільш передньої ділянки тім'яної частки, знаходиться постцентральна звивина, (поле Бродмана 3), первинна соматосенсорна кора. Постцентральна борозна розділяє соматосенсорну й задню тім'яну кору (поле Бродмана 5 і поле Бродмана 7).

Задня тім'яна кора може бути підрозділена на верхню тім'яну часточку,  (лат. lobula parietalis superior, поля Бродмана  5 та 7) і нижню тім'яну часточку (лат. lobula parietalis inferior, поля Бродмана 39 та 40). Межею між ними слугує внутрішньотім'яна борозна (лат. sulcus intraparietalis). Внутрішньотім'яна борозна й прилеглі звивини мають важливе значення для керування рухами кінцівки й рухами очей, та на основі цитоархітектонічних і функціональних відмінностей підрозділяються на медіальну, латеральну, вентральну і передню ділянки.

Функція

Вищі кіркові функції, локалізовані в  тім'яній частці:

  • Дискримінаційна чутливість
  • Графестезія — визначення письма на шкірі в вигляді одиночного дотику
  • Локалізація дотику (двостороння одночасна стимуляція)

Тім'яна частка відіграє важливу роль в інтеграції сенсорної інформації від різних частин тіла, в розумінні чисел, співвідношень між ними та в арифметичних операціях[4]. Його функція також включає в себе обробку інформації, пов'язаної з дотиком.[5] Ділянки тім'яної частки пов'язані з обробкою візуально-просторової інформації. Мультисенсорну по природі, задню тім'яну кору, вчені часто називають дорсальним зоровим потоком (на противагу вентральному потоку в скроневій частці). Цей дорсальний потік ще був названий  «де»-потоком (він пов'язаний з розпізнаванням форми та визнанням об'єктів, також пов'язаний зі сховищем довготривалої пам'яті).[6] і «як»-потоком, (також пов'язаний з рухом, місцезнаходженням об'єкта, контролем ока і руки, особливо, коли візуальна інформація використовується для 1) орієнтації саккад — узгоджених рухів очей для розпізнавання об'єкту, обличчя людини, чи 2) досягнення об'єкту рукою.[7] Задня тім'яна кора  отримує соматосенсорну та/або візуальну інформацію, яка потім через рухові сигнали, управляє рухом руки, кисті й рухами очей.[8]

Різноманітні дослідження в 1990-х роках показали, що різні ділянки задньої тім'яної кори у макак-резус представляють різні частини простору.

  • Латеральна внутрішньотім'яна ділянка (задня тім'яна кора) містить карту нейронів (ретінотопічно кодованих при фіксованому положенні очей[9]), яка може використовуватись окоруховим апаратом для наведення руху очей, коли це необхідно.[10]
  • Вентральна внутрішньотім'яна ділянка задньої тім'яної кори отримує вхідні сигнали (зорові, соматосенсорні, слухові й вестибулярні[11]) від органів чуття. Нейрони з рецептивних полів тактильної чутливості відображають простір з системою координат відносно положення голови.[11] Клітини зорових рецептивних полів також відображають простір з системою координат відносно положення голови[11], але, можливо, також із системою координат відносно положення очей[12]
  • Медіальна внутрішньотім'яна ділянка задньої тім'яної кори містить нейрони з системою координат відносно положення носа.[13]
  • Передня внутрішньотім'яна ділянка задньої тім'яної кори містить нейрони, які здатні реагувати на форму, розмір і орієнтацію об'єктів, які треба вхопити рукою[14] , а також для маніпуляцій руками за допомогою візуального й моторного контролю[14] Ці нейрони також здатні запам'ятовувати подразники.[15]  Передня внутрішньотім'яна ділянка та премоторна кора, працюючи разом, відповідають за зорово-моторну координацію руки[8][16][17][18].

Клінічне значення

Особливості уражень тім'яної частки:

  • Односторонні тім'яній частці
    • Контралатеральна гемігіпестезія
    • Астереогноз — неможливість визначити об'ємну (3-D) форму на дотик.
    • Аграфестезія — невміння читати цифри і літери, намальовані на шкірі рук (або тіла), з закритими очима.
    • Контралатеральна гомонімна нижня квадрантанопія
    • Асиметрія оптокінетичного ністагму
    • Сенсорні припадки
    • Феномен зникнення (контралатеральний)
  • Домінантна півкуля
    • Дизартрія/Афазія
    • Акалькулія (дискалькулія)
    • Дислексія –загальний термін для порушень, які можуть включати труднощі в навчанні читання й інтерпретації слова, літери та інші символи.
    • Апраксія — нездатність виконувати складні рухи при наявності нормальних рухових, чутливих та мозочкових функцій.
    • Агнозія (тактильна агнозия) — нездатність розпізнавати або розрізняти дотики.
    • Синдром Герстмана — характеризується акалькулією, аграфією, пальцевою аномією (неможливістю назвати пальці на власній руці), труднощами в розрізненні й визначенні лівої й правої сторони.
  • Недомінантна півкуля
    • Просторова дезорієнтація
    • Конструктивна апраксія
    • Апраксія одягання
    • Анозогнозія — стан, при якому людина, що страждає порушенням (або відсутністю якоїсь функції), не підозрюює про існування такого порушення.

Пошкодження правої півкулі цієї частки призводять до втрати зображень, візуалізації просторових відносин, ігнорування лівої сторони простору і лівої сторони тіла. Навіть, розглядаючи малюнок, пацієнт ігнорує ліву його половину. Пошкодження лівої півкулі цієї частки призведе до проблем в царині математики, читання, письма і розуміння символів. Тім'яна асоціативна ділянка кори головного мозку дозволяє людям читати, писати і вирішувати математичні задачі. Сенсорна інформація від правої сторони тіла ідуть до лівої частини мозку, і навпаки.

Гемінеглект (лат. hemi — половина + англ. neglect — ігнорувати, зневажати, занехаяти), або синдром просторового ігнорування, в даному випадку, половини простору, половини тіла, як правило, пов'язаний з великим дефіцитом уваги недомінантної півкулі. Оптична атаксія (неможливість досягти видимого предмету, промахування) пов'язана з труднощами досягнення до об'єктів у полі зору з протилежної від пошкодженої тім'яної ділянки. Деякі аспекти оптичної атаксії були пояснені з точки зору функціональної організації, описаної вище.

Апраксія — (apraxia; а-відсутність + грец. praxis дія) — порушення довільних рухів та дій з предметами, що виникають при локальних порушеннях вторинних та третинних полів рухового аналізатора та не супроводжуються елементарними руховими розладами (паралічі, парези, тремор). Поняття апраксія була сформована Hugo Liepmann близько ста років тому.<[19][20][21][22]

Тактильна агнозія — порушення впізнання предметів на дотик при збереженні тактильних відчуттів.[23]

Пошкодження тім'яної частки також може призвести до порушення одного з почуттів пацієнта (зір, слух, нюх, дотик, смак і просторова уява). .[24]

Додаткові зображення
  • Частки мозку
  • Малюнок ілюструє співвідношення мозку й черепа.
  • Шлуночки мозку та базальні ганглії. Вигляд згори. Горизонтальний глибокий розтин

Див. також

Посилання
  1. Foundational Model of Anatomy
  2. http://www.ruf.rice.edu/~lngbrain/cglidden/parietal.html
  3. Schacter, D. L., Gilbert, D. L. & Wegner, D. M. (2009).
  4. Blakemore & Frith (2005). The Learning Brain. Blackwell Publishing. ISBN 1-4051-2401-6
  5. Penfield, W., & Rasmussen, T. (1950). The cerebral cortex of a man: A clinical study of localization of function. New York: Macmillan.
  6. Mishkin M, Ungerleider LG. (1982) Contribution of striate inputs to the visuospatial functions of parieto-preoccipital cortex in monkeys. Behav Brain Res. 1982 Sep;6(1):57-77.
  7. Goodale MA, Milner AD. Separate visual pathways for perception and action. Trends Neurosci. 1992 Jan;15(1):20-5.
  8. Fogassi L, Luppino G. (2005).Motor functions of the parietal lobe. Current Opinion in Neurobiology, 15:626-631.
  9. Kusunoki M, Goldberg ME (March 2003). The time course of perisaccadic receptive field shifts in the lateral intraparietal area of the monkey. J. Neurophysiol. 89 (3): 1519–27. PMID 12612015. doi:10.1152/jn.00519.2002.
  10. Goldberg ME, Bisley JW, Powell KD, Gottlieb J (2006). Saccades, salience and attention: the role of the lateral intraparietal area in visual behavior. Prog. Brain Res. Progress in Brain Research 155: 157–75. ISBN 9780444519276. PMC 3615538. PMID 17027387. doi:10.1016/S0079-6123(06)55010-1.
  11. Avillac M, Deneve S, Olivier E, Pouget A, Duhamel JR (2005). Reference frames for representing visual and tactile locations in parietal cortex. Nat Neurosci 8 (7): 941–9. PMID 15951810. doi:10.1038/nn1480.
  12. Zhang T, Heuer HW, Britten KH (2004). Parietal area VIP neuronal responses to heading stimuli are encoded in head-centered coordinates. Neuron 42 (6): 993–1001. PMID 15207243. doi:10.1016/j.neuron.2004.06.008.
  13. Pesaran B, Nelson MJ, Andersen RA (2006). Dorsal premotor neurons encode the relative position of the foot, eye, and goal during reach planning. Neuron 51 (1): 125–34. PMC 3066049. PMID 16815337. doi:10.1016/j.neuron.2006.05.025.
  14. Murata A, Gallese V, Luppino G, Kaseda M, Sakata H (May 2000). Selectivity for the shape, size, and orientation of objects for grasping in neurons of monkey parietal area AIP. J. Neurophysiol. 83 (5): 2580–601. PMID 10805659.
  15. Murata A, Gallese V, Kaseda M, Sakata H (May 1996). Parietal neurons related to memory-guided hand manipulation. J. Neurophysiol. 75 (5): 2180–6. PMID 8734616.
  16. Culham JC, Valyear KF (2006). Human parietal cortex in action. Curr Opin Neurobiol 16 (2): 205–12. PMID 16563735. doi:10.1016/j.conb.2006.03.005.
  17. Medendorp WP, Goltz HC, Vilis T, Crawford JD. (2003) Gaze-centered updating of visual space in human parietal cortex. J Neurosci. 16;23(15):6209-14.
  18. Urgesi, Cosimo; S M Aglioti; M Skrap; F Fabbro (11 лютого 2010). The Spiritual Brain: Selective Cortical Lesions Modulate Human Self-Transcendence. Neuron 65 (3): 309–319. doi:10.1016/j.neuron.2010.01.026. Процитовано 19 травня 2012.
  19. Goldenberg, George (2009). Apraxia and the Parietal Lobes. Neuropsychologia 47 (6): 1449–1459. PMID 18692079. doi:10.1016/j.neuropsychologia.2008.07.014.
  20. Liepmann, 1900 [прояснити]
  21. Liepmann, 1900
  22. Khan AZ, Pisella L, Vighetto A, Cotton F, Luauté J, Boisson D, Salemme R, Crawford JD, Rossetti Y, etal (2011). Optic ataxia errors depend on remapped, not viewed, target location. Nat Neurosci 8 (4): 418–20. PMID 15768034. doi:10.1038/nn1425.
  23. Denny-Brown, D., and Betty Q. Banker. «Amorphosynthesis from Left Parietal Lesion.» A.M.A. Archives of Neurology and Psychiatry 71, no. 3 (March 1954): 302-13.
  24. http://alzheimers.about.com/library/blparietal.htm
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.