Ульянов Ілля Миколайович

Ілля Миколайович Ульянов (прізвище при народженні Ульянин) (19 [31] липня 1831, Астрахань — 12 [24] січня 1886, Симбірськ) — російський державний діяч та педагог. Дійсний статський радник.

Ульянов Ілля Миколайович
рос. Илья
Ульянов Ілля Миколайович
Прапор
 Дійсний статський радник Директор народних училищ Симбірської губернії
 
Ім'я при народженні: рос. Илья Николаевич Ульянин
Народження: 19 липня 1831 або 31 липня 1831
Астрахань, Астраханська губернія, Російська імперія
Смерть: 12 січня 1886 або 24 січня 1886
Ульяновськ, Симбірська губернія, Російська імперія
Національність: калмики
Країна: Російська імперія
Освіта: Казанський державний університет (1854)
Ступінь: кандидат математичних наукd
Батько: Микола Васильович Ульянин (1770-1838)
Мати: Анна Олексіївна Смирнова (1800-1871)
Шлюб: Марія Олександровна Ульянова (Бланк)
Діти: Ульянова Ганна Іллівна, Ульянов Олександр Ілліч, Ульянова Ольга Іллівна, Ленін Володимир Ілліч, Ульянова Ольга Іллівна, Ульянов Микола Ілліч, Ульянов Дмитро Ілліч, Ульянова Марія Іллівна
Нагороди:
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни
Орден Святого Станіслава

 Медіафайли у Вікісховищі

Відомий завдяки своїм дітям, діячам революційного руху в Російській імперії. Сини: Олександр Ульянов, Володимир Ульянов-Ленін, Дмитро Ульянов; доньки: Анна Ульянова-Єлізарова і Марія Ульянова.

Походження

При народженні Іллі Миколайовича в церковній метричній книзі було записано: «Дев'ятнадцятого числа астраханськ. мещ. Миколи Василя Ульяніна і законної дружини його Ганни Олексіївни син Ілля». Згодом він змінив своє прізвище з Ульянин на Ульянов. Коли народився Ілля, його батькові Миколі Ульянину вже виповнилося 60 років.[1].

Біографічні матеріали про батьків В. І. Леніна багато років збирала Маріетта Шагінян. Перше видання її хроніки «Сім'я Ульянових» вийшло в світ в 1935 р. і викликало різке невдоволення Сталіна[2]. 5 серпня 1936 з'явилася Постанова Політбюро ЦК ВКП(б), прийняте з ініціативи Сталіна, «про роман Маріетти Шагінян „квиток з історії“ частина 1. „Сім'я Ульянових“», в якому автора роману піддали критиці, а роман потрапив до списку заборонених книг.[3].

Батько

Микола Васильович Ульянин[4](1770-1838) — Астраханський міщанин, який працював кравцем-ремісником. Колишній кріпак селянин з села Андросово, Сергацької округи (повіту), Нижегородської губернії, що в 1791 р. пішов на оброк до Астрахані й не повернувся до свого поміщика Брехова, кинувши того з оброком.

В Астрахані діяв указ «від 14 березня 1745 року, що прописує для кріпаків батіг і висилку до поміщика, а при рецидиві — рвання ніздрів, таврування та інші приємні речі.» Микола Васильович прямо потрапляв під статтю: «При ревізії в Астрахані з'явилися багато з підлих, оголосили про себе, що не знають своїх поміщиків, ні того, де народилися, яких за указом про ревізії вислати оттоль велено, а оні підлі люди, за звичкою жити колом Астрахані, від тієї висилки біжать в Персію і там басурманятся, також в степу на Кубанску сторону на річку Куму і на Бухарску сторону за Яїк і там, звіриним промислом харчуючись, по-звірячому у відчаї живуть».

Тодішня російська імператриця, Катерина Друга[5], дещо гуманізувала покарання і надала, можливість деяким залишатися. Виглядало це так: «тих підлих, які затримані будуть, бити нещадно батогами з трьох разів, і які з них зізнаються, тих висилати до своїх поміщиків, а які і з третього разу в утвердженні своєму утвердяться, тих приписувати до казенних вотчин і при рибних промислах залишати».

Власне, Микола Васильович так і жив, поки на російський престол не зійшов Павло I. Павло Петрович[6] дивився на Астраханську і, в 1797 році, Микола Васильович Ульянов, як і більшість його колег, був зарахований до «Астраханського старозайшовшого товариства». Це переводило його до розряду державних селян та давало можливість спокійно й відкрито влаштуватися в Астрахані.

Спочатку Микола Васильович оселився у селищі Новопавлівському. А в 1808 році переселився до самого міста, був прийнятий до цеху фарбувальників і кравців та зарахований до міщанського стану.

У 1812 році, заробивши невеликий статок, купив будинок та одружився (що рідкість — по любові) на міщанці Анні Алексєєвій Смирновій. У 1831 році у них народиться четвертий за рахунком син, Ілля.[7]

Мати

Анна Олексіївна Смирнова[8] (1800-1871) — дочка астраханського міщанина Олексія Лук'яновича Смирнова — у 1823 році, у віці двадцяти трьох років виходить заміж за п'ятдесятитрирічного міщанина Ново-Павлівської слободи — Миколи Васильовича Ульянина або Ульянинова. У шлюбі Анна Олексіївна народила п'ятьох дітей: трьох дівчаток і двох хлопчиків. Останньою дитиною в сім'ї був Ілля.[9].

Марієтта Шагінян пише, що Анна Олексіївна Смирнова по батьківській лінії походила з роду хрещених калмиків.

Життєпис
Сімья Ульянових (фото 1879 року).

19 (31) липня 1831 р. — народився в родині кравця.

Ілля рано втратив батька, виховувався піклуванням старшого брата, Василя Миколайовича.

Закінчив Астраханську гімназію зі срібною медаллю в 1850 році і фізико-математичний факультет Казанського університету в 1854 році зі ступенем кандидата математичних наук (тобто з відзнакою).

Після закінчення університету Ілля Ульянов почав працювати старшим вчителем математики в Пензенському дворянському інституті (1855—1863 рр.) з завідуванням Інститутською метеорологічною станцією.

У 1863 році одружився з Марією Олександрівною Бланк та перевівся старшим вчителем математики й фізики до Нижегородської чоловічої гімназії, одночасно працюючи викладачем і вихователем в інших навчальних закладах Нижнього Новгорода.

У 1869 році Ілля Ульянов отримує призначення на посаду інспектора народних училищ Симбірської губернії, потім, в 1874 році — директора народних училищ Симбірської губернії.

З 1877 року — дійсний статський радник, чин давав право на спадкове дворянство.

Надія Крупська у своїх спогадах зазначала, що «як педагог, Ілля Миколайович особливо старанно читав Добролюбова».[10]

Ілля Миколайович Ульянов помер, перебуваючи на службі, від крововиливу в мозок на 55-му році життя. Похований на кладовищі Покровського монастиря міста Симбірська.

Інспектор і директор народних училищ
Інспекція народних училищ Симбірської губернії с директором І. М. Ульяновим. 1881 рік.

Інспекція народних училищ була заснована в 1869 з ініціативи міністра народної освіти царського уряду Д.Толстого[11] для спостереження і контролю за діяльністю народних шкіл і благонадійністю вчителів. Інспектори народних училищ здійснювали адміністративно-контрольні функції нагляду за земськими школами, парафіяльними, міськими та повітовими училищами. На початку на губернію призначався один інспектор, з 1874 в кожній губернії число інспекторів народних училищ було збільшено до трьох з введенням посади директора.

З положення про початкові народні училища, 1874 р.:

Ст. 20. Завідування навчальною частиною всіх початкових народних училищ довіряється директору народних училищ і інспектору цих училищ, як безпосередньо йому підлеглим помічникам, які призначаються в кожній губернії в тому числі, яке буде визначено Міністерством народної освіти, пропорційно з простором і населеністю оной і з числом наявних в ній училищ.

Ст. 21. Директор народних училищ обирається піклувальником навчального округу з осіб, які отримали вищу освіту, і затверджується на посаді міністром народної освіти. Інспектори народних училищ обираються з осіб, відомих педагогічною досвідченістю, і затверджуються на посаді піклувальником навчального округу.

Ст. 22. Директор народних училищ стежить за ходом навчальної частини в початкових народних училищах як особистим оглядом оних в межах губернії, так одно і по донесенням своїх безпосередніх помічників і взагалі направляє діяльність інспекторів народних училищ; він складається членом і управляє справами губернського училищної ради, засідання якого відбуваються за його участю або ж, в разі його відсутності, за участю іншого члена від Міністерства народної освіти.

Початкові училища не входили в систему державної освіти і утримувалися за рахунок бюджету земств, сільських громад і добровільних пожертвувань і Міністерство народної освіти виділяло на них недостатні кошти. Таким чином, долею інспектора І. М. Ульянова був контроль за створюваними місцевими бюджетами школами в плані правильної постановки навчального процесу. В цілому це було чимало: клопотати перед земством про відкриття нових шкіл, готувати і підбирати гідних вчителів початкових шкіл, стежити за господарським станом шкільних установ, сприяти розвитку громадської думки на користь народної освіти.

У 1869 році в Симбірській губернії числилося 462 народних училища з кількістю учнів понад 10 тис.чоловік, з них не більше 90 відповідали нормі, інші перебували в жалюгідному стані або значилися тільки на папері.

До 1886 року завдяки енергії і наполегливості інспектора і директора народних училищ І. М. Ульянова земства, міські думи і сільські товариства збільшили відпуск коштів на шкільні потреби більш ніж в 15 разів. Було побудовано понад 150 шкільних будівель, а кількість учнів у них зросла до 20 тис.осіб. І це при тому, що якість освіти стала відповідати прийнятим нормам, школи отримали грамотних вчителів і прийнятні для навчального процесу і проживання вчителів будівлі.

Виписка з формулярного списку

Формулярний список про службу директора народних училищ Симбірської губернії дійсного статського радника Іллі Ульянова. Складений на 12-е січня 1886 року. З міщан.

  • Після закінчення курсу в Імператорському Казанському університеті з ступенем кандидата в 1854 році Г.піклувальником Казанського навчального округу призначений виправляє посаду старшого вчителя математики у вищих класах Пензенського дворянського інституту з 7 травня 1855.
  • Наказом г. Попечителя Казанського навчального округу переміщений тим же званням в Нижегородську гімназію 22 червня 1863.
  • Наказом г. керуючого Міністерством народної освіти від 15 грудня 1880 за № 15 залишений на службі на один рік за вислугою 25-річного терміну з 11 листопада 1880.
  • Пропозицією Г.товариша міністра народної освіти від 27 квітня 1881 р. за № 6126 призначена йому, за вислугу 25-ти років, у пенсію повний оклад платні одну тисячу р., з дня вислуги 25-річного терміну, понад утримання на службі з 11 листопада 1880.

Родина

У 1863 році тридцятидворічний Ілля Миколайович Ульянов одружився з двадцятивосьмирічною Марією Олександрівною Бланк.[13] У Іллі Миколайовича і Марії Олександрівни Ульянових народилося 8 дітей, двоє з яких померли в дитинстві:

Нагороди

Пам'ять

Ім'ям І. М. Ульянова названі:

Бібліографія
  • Шагінян М. С. квиток з історії. Частина 1. Сім'я Ульянових. 1935.
  • Шагінян М. С. Сім'я Ульянових. Обрис. Стаття. Спогад. — М.: Держлітвидав, 1959. — 626.
  • Шагінян М. С. Сім'я Ульянових. — М.: радянський письменник, 1988. — 640 с. ISBN 5-265-00445-9
  • Симбірський Вісник. «Історико-краєзнавчий збірник»" Випуск IV. — Ульяновськ. ГІМЗ «Батьківщина Леніна», 2001. — С. 208. ISBN 5-7572-0075-8
  • Ульяновська-Симбірська енциклопедія, Том 2. Ульяновськ: Видавництво «Симбірська книга», 2004. — 592 с. ISBN 5-8426-0035-8
  • Сім'я Ульянових. Упоряд. Н. Гудкова. — М: Политиздат, 1982. — 512 с.
  • Роберт Пейн. Ленін. — М.: Молода гвардія, 2008. — 720 с.
  • Ленін: життя і смерть / Роберт Пейн; Пер.з англ. О. Л. Нікуліної. — М.: Мол. гвардія, 2003. — 666, [1] с. Пер. Вид.: The life and death of Lenin / R. Payne ([S. L.]: W. H. Allen & Co, 1964).
  • Арутюнов А. А. досьє Леніна без ретуші. — М.: Віче, 1999. ISBN 5-7838-0530-0
  • Арутюнов А. А. Ленін. Особистісна і політична біографія. Документи, факти, свідоцтва. У 2 томах. М.: Віче, 2003. ISBN 5-94538-367-8, ISBN 5-94538-368-6
  • Волкогонов. Ленін. — М.: Новини, 1994.
  • Васильєва Л. М. Діти Кремля. — Москва: АСТ, 1997. — 400 С.
  • Ульянова М. І. Батько В. І. Леніна — І. Н. Ульянов. 1831—1886. — М. — Л., 1931.
  • Ульянова М. І. Мати Володимира Ілліча-М. А. Ульянова. // «Питання історії КПРС», № 4, 1964.
  • Ульянова М. І. про Володимира Ілліча Леніна і сім'ї Ульянових: спогади. Обрис. Письмо. — 2-е вид.,доп.— М: Политиздат, 1989. — 384с.: Іл. (ISBN 5-250-00661-2).
  • Штейн М. Г. Ульянови і Леніни. Сімейні таємниці. — СПб.: Нева, — 2004 р. — 512 стор.
  • Штейн М. Г. Генеалогія сім'ї Ульянових // літератор. 1990. № 43. С. 5.

Примітки
  1. Ленін Володимир Ілліч (1870—1924) Архівовано 2012-09-18 у Archive.is
  2. https://historyurok.com.ua/tsikavi-fakty/z-istorii/pravyteli/pro-stalina.html Біографічний вказівник
  3. Шагинян Маріетта Сергіївна. Біографічний вказівник
  4. Микола Васильович Ульянин. Родовід
  5. Катерина II
  6. Павло I
  7. https://nemaloknig.com/read-115270/?page=49
  8. https://ru.rodovid.org/wk/Запись:42620
  9. Арутюнов А. А. Досьє Леніна без ретуші. Глава 1. Родословна Володимира Ульянова
  10. http://www.ras.ru/FStorage/download.aspx?Id=23c2b83f-4b3f-4e4b-8938-518f76b1c85b
  11. Толстой Дмитро Андрійович Біографічний вказівник
  12. Виписка з формулярного списку
  13. https://uk.sodiummedia.com/4257627-the-ulyanov-family-history-children-photo
  14. Чуваський університет імені І. М. Ульянова

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ульянов Ілля Миколайович

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.