Устиянович Микола Леонтійович

Микола Устиянович, світлина з листівки серії «Історія України-Руси», Коломия, 1902 р.

Походив із родини посадника міста Миколаїв на Львівщині. Початкову освіту здобув у Миколаєві, далі закінчив нормальну школу у Львові (1820—1824) та Львівську гімназію (1824—1830), також 2 курси філософського факультету університету (1830—1832) та (1838). У 1835 р., будучи семінаристом, увійшов до гуртка Маркіяна Шашкевича. Водночас з проповіддю М. Шашкевича на свято Покрови 14 жовтня 1836 в соборі Св. Юра виголосив свою в церкві св. Параскеви). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, текст подав йому, укладений польською мовою.[1]

Друкуватися почав 1836 року. Був ініціатором та співзасновником літературно-наукового товариства «Галицько-Руська матиця».

Був парохом у селі Славсько (Стрийщина), м. Сучаві, Чернівецьким деканом.

1848 року — один з ініціаторів «Собору Руських Учених» (центральною подією «Собору» (19 жовтня 1848 р.) була програмна промова Миколи Устияновича). Виступав за єдність Галичини і Наддніпрянщини.

1861–1866 — посол до Галицького сейму.

1868 р. один із співзасновників та очільників «Просвіти».

Деякий час редагував урядовий часопис «Галичо-Рускій ВЂстникъ». З 1870 р. жив у м. Сучаві (Буковина), де помер (1885 р.).

"Не послідню силу, — писав у некролозі І. Франко, — покрила буковинська земля… умер один із перших будителів нашого народного духу, друг Маркіяна, «Соловейко», як звали його молодші товариші, умер, залетівши на старості літ на чуже поле, забажавши співати «по нотам».

1836 р. написав перший вірш народною мовою («Сльоза на гробі М. Гарасевича»), що й зблизило його з Маркіяном Шашкевичем; далі до 1846 р. майже нічого не писав, вражений кампанією проти народної мови.

Пісня «Верховино!» Миколи Устияновича з віденського видання 1916 року.

Під впливом подій 1848 р. активізувався у літературній творчості, — писав поезії й прозові твори. У ліричних віршах Устияновича відчутні національні та соціальні мотиви, любов до гірської природи Карпат, знання фольклору.

Вірші «Верховино, світку ти наш», «Гей, браття опришки» стали народними піснями.

Тільки 1848 рік, рік бурхливих політичних подій в Австрійській імперії, розбудив М. Устияновича: він став одним із ініціаторів скликання і душею «Собору Руських Учених» у Львові.

Відірваний від громадсько-культурного життя, останні 20 років життя поступово згасав як письменник. У його творчому житті на зміну поетичній, часто пісенній мові, яку Устиянович високо підніс у своїх найкращих творах, прийшло штучне язичіє.

Етнографічні матеріали становлять основу прозових писань Миколи Устияновича: «Старий Єфрем», «Месть верховинця»; «Страсний Четвер».

• Вулиця у Львові (раніше мала назву Уєйського).
• Вулиця у місті Миколаєві Львівської області.
• Вулиця Устияновича в селі Нижня Рожанка Славської ОТГ (центральна вулиця вздовж села)
• Пам'ятник біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Славському
• Вулиця Устияновича, яка бере початок від церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Славському

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Стеблій Ф. Устиянович Микола // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 255. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Устіянович Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1969. — 1000 екз.
• Микола Устиянович. Життя і творчість: [монографія] / Л. Гулевич. — Дрогобич: ДДПУ ім. І. Франка, 2011. — 236 с. — ISBN 966-384-201-1.

• Устиянович Микола Леонтійович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 455-456.

• Твори на Ізборнику
• Микола Устиянович. Сайт Миколаїв над Дністром