Фетисов Ілля Борисович

У 1994–1996 роках Ілля Фетисов створив і очолив Студентське братство Львівського державного музичного училища, протягом 1998–2000 років був керівником інформаційно-аналітичного центру ЛКСМУ.

7 січня 1999 року разом з учасниками колядного гурту, став засновником фольклорного гурту «Божичі». Одним з основних напрямків діяльності ансамблю стало наукове дослідження сіл України з метою запису зразків автентичного фольклору. Ілля Фетисов, за участю решти учасників, з 1999 організовував байдаркові фольклорні експедиції річками України. За цей час було досліджено села вздовж річок: Десна, Псел, Рось, Вовча, Самара, Ворскла, Оріль, Південний Буг, Айдар, Сіверський Донець, Бик, на території десяти областей України: Київської, Полтавської, Сумської, Чернігівської, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Хмельницької, Вінницької, Луганської, а також Курської області у РФ.

Іншою метою цих експедицій було пропагування українського фольклору серед молоді: близько 200 учасників з різних міст України, більшість з яких — не фольклористи, набули досвіду зустрічей з живою, автентичною піснею.

У 2001 році Ілля Фетисов створив і очолив Всеукраїнську асоціацію молодих дослідників фольклору. Ця організація у 2004 та 2005 роках була співорганізатором етно-фестивалю Олега Скрипки «Країна Мрій». Щорічний захід асоціації «Школа традиційного народного мистецтва ім. Василя Могура», що проводився у с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл. з 2002 року у 2006 році був відзначений Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту як «найкращий захід у галузі національно-патріотичного виховання молоді».

З 2019 року цей захід проходить як "Літня фольклорна школа ансамблю "Божичі" у селі Космач".

У 2005 році Ілля Фетисов, спільно з учасниками гурту «Буття», створив на базі Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» перший в Україні клуб автентичного народного танцю, який отримав назву «Школа традиційного народного танцю» (зараз - "Школа танців ансамблю "Божичі").

У 2013 році наказом Міністра культури України Ілля Фетисов був призначений на посаду заступника Голови Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури України (на громадських засадах). У січні 2017 року обраний Головою Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України. У січні 2020 року обраний Головою Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України. У 2017-2019 роках був заступником Голови Комітету з присудження премії Міністерства культури за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини.

Ілля Фетисов є сертифікованим міжнародним фасилітатором (тренером) ЮНЕСКО з Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Протягом 2012–2016 років працював фасилітатором ЮНЕСКО у країнах Центральної Азії (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан). Є автором номінації України до Списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони "Козацькі пісні Дніпропетровщини" (включено до відповідного списку у 2016 році) та співатором номінаційного досьє на елемент нематеріальної культурної спадщини України "Орьнек - кримськотатарський орнамент та знання про нього", який включено ЮНЕСКО до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО у 2021 році.

У 2015-2017 роках Ілля Фетисов був науковим керівником української частини проекту "Поліфонія" угорського музиканта, композитора та фольклориста Міклоша Бота (Both Miklós), а у 2018 році увійшов до складу команди, яка розробляла структуру та наповнювала найбільший онлайн архів українського пісенного фольклору polyphonyproject.com, створений в рамках проекту "Поліфонія", що реалізовувався за фінансової підтримки програми ЄС "Креативна Європа" та Українського культурного фонду.

У 2021 році Ілля Фетисов був творчим керівником кримськотатарського культурологічного проекту "Емєль" громадської організації "Алєм", що здійснювався за підтримки Українського культурного фонду.

Ілля Фетисов з 1997 до 2014^{[джерело?]} був членом Комуністичної партії України, з 1998 до 2002 — помічником-консультантом народного депутата України Олександра Голуба. З 2002 до 2014^{[джерело?]} працював журналістом у газеті «Комуніст»[1]. 11 січня 2015 року на сторінці «Божичів» у Фейсбуку від імені Іллі Фетисова з'явилось повідомлення про те, що на той час він вже не є ані працівником цієї газети, ані членом КПУ.[2]

Ілля Фетисов одружений, виховує доньку.

Захоплення: філософія, журналістика, танці, гармоніка.

Життєве кредо: «Треба бути оригінальним, але завжди залишатися самим собою».

Нагороджений численними дипломами та подяками, лауреат премії молодих митців «Старт»(2003).

Ілля Фетисов є автором наукових робіт, присвяченим особливостям народного інструментального музикування. Шляхом експериментального дослідження І. Фетисову вдалося встановити, що всупереч положенням класичної теорії музики, в українській народній інструментальній музиці ритмічна організація характеризується періодичною нерівністю, а саме послідовним стисканням і розтисканням часу (наявність часової середини у музичних фрагментах розміром 8 чвертей, в якій реальний час нотних тривалостей є найменшим у порівнянні із аналогічними тривалостями на кінцях таких фрагментів; це нагадує поступове прискорення на початку і заповільнення до початкового темпу в кінці таких фрагментів).

Разом із доктором фізико-математичних наук В.А. Максимюком продемонстрував явище зв'язку між гучністю та тривалістю звуків під час виконання музичного твору, а також існування як взаємозалежності цих явищ, так і їх паралельного існування у підсвідомості виконавця.

• Хто є хто в молодіжній політиці України.
• Сайт ансамблю «Божичі».
• Статті Фетисова в газеті «Комуніст».
• Толерантність чи аморальність?. Богдан Логвиненко. Український тиждень. 10.02.2012.