Франконія

У результаті тривалої боротьби в середовищі германців франкам, які являли собою суміш малих племен, що проживали в басейнах Рейну і Везера, вдалося стати найсильнішим племінним об'єднанням у північно-західній Європі. Їх очолювали вожді з роду Меровінгів.

Вождь Хлодвіг в 496 році перейшов у християнство і отримав тим самим підтримку церкви. Це допомогло йому завоювати Галію та Східну Франконію і створити тим самим Франкську державу.

При королі Теодеберті I (Theudebert I, (534—548) держава франків розширилася до середньої течії Дунаю і досягла піку своєї могутності.

В 561 році ця держава розпалася на три частини: Австразію, Нейстрію та Бургундію. Свого часу Франконія входила до складу східно-франкського королівства Австразія.

При Хлотарі II (613—629) держава знову об'єдналася.

У 623 році купець Само з франків створює в Богемії слов'янську державу.

Франконія на мапі Священної Римської імперії (1000)

У IX столітті Франкська держава розділяється на західну та східну частину, кожна з яких кладе початок, відповідно Франції та Німеччині. У «Східній Франції» термін Франконія закріплюється за одним із герцогств між Саксонією, Лотарингією, Швабією і Тюрингією. Карл Мартел заохочував заселення франками земель середньої та нижньої течії Майна, які згодом стали герцогством. Найважливішими містами Франконії вважалися: Франкфурт, Вормс, Вюрцбург, Майнц, Шпаєр. У 911 році, після припинення прямої гілки німецьких Каролінгів, королем Німеччини під Фріцларом був обраний франконський герцог Конрад.

На зламі тисячоліть намітився своєрідний вакуум влади, який, втім, нічим не погрожував імператору. Останній у вигляді підлеглих йому єпископатів Вюрцбурга, Айхштета (засноване в 745 році) і Бамберга (засновано в 1007 у) мав гарантовану підтримку, що зберігалася навіть у важкий для імператорської влади час інвеститури. Також і імперські міста Нюрнберг, Ротенбург, Швайнфурт, Вайсенбург і Віндсгайм, так само як і безпосередньо підпорядковане імператору лицарство принципово були йому лояльні.

Проте вже в XIII столітті тут почав зміцнюватися рід швабських Цоллернів, які почали своє піднесення спочатку в ролі бурграфів Нюрнберга. Вони за допомогою добре розвинених шлюбних комбінацій зміцнилися і закріпили свій вплив у багатьох місцевостях, головним чином у Кульмбасі, Байройті і Ансбасі. Після того, як їм вдалося закріпитися в 1415 в Бранденбурзької марці, їхні франконські території також набули титулу маркграфсьских. Правда, не завжди їхні домагання отримували задоволення. Так жителі Нюрнберга вигнали Цоллернів із міста. Їм довелося влаштуватися поблизу в Кадольцбурзі, а їхній міський замок був зруйнований. Маркграф Альбрехт Ахіллес спробував тоді використати політичну ситуацію і заснувати під своєю владою самостійну франконську державу. Відбулися дві маркграфські війни, в яких переміг Нюрнберг і союзне з ним єпископство Вюрцбурга.

На час закінчення Середньовіччя політична карта Франконії являла собою черезсмужжя, утворене володіннями маркграфів Байройта і Ансбаха упереміж з володіннями єпископств і Німецького Ордену, що мав резиденцію в Бад Мергентхаймі. З вільних імперських міст за межами своїх володінь відчутну владу мав лише Нюрнберг.

Дрібнопомісне лицарство до початку XVI століття об'єдналося в своєрідні лицарські спілки «Ріттеркантони», що допомагали їм об'єднаними силами захищати свої інтереси.

Виникнення нової християнської віри переломилася в селянських масах, що перебували у важкій кріпацькій залежності від своїх господарів, в надію поліпшити своє становище шляхом бунту (дивись Селянська війна в Німеччині). Найгостріше ці настрої виражалися в 1524 та 1525 роках у володіннях єпископів та монастирів.

У той же самий час ситуація у володіннях тих маркграфів, які швидко переорієнтувалися і долучилися до лютеранства, була істотно спокійнішою. Прикладом мирного переходу до нової віри служили вільні міста і, в першу чергу, Нюрнберг, всі верстви населення якого охоче перейшли в лютеранство, проте в церквах були збережені елементи католицької обстановки і справа не дійшла до знищення предметів, що відносяться до католицького ритуалу. Більше того, і на вцілілих після бомбардувань будинках збереглися фігури Діви Марії, що абсолютно не властиво містам Німеччини, які взяли лютеранство.

Тим не менш, вся територія Франконії протягом 30 років була піддана руйнуванню. З'явилися повністю знелюднення території. З іншого боку в областях, населення яких перейшло в нову віру, населеність навіть зросла за рахунок біженців, наприклад із земель, що перебувають під владою Габсбургів.

У міру того, як господарське життя стала налагоджуватися, в період Контрреформації стали в пропагандистських цілях будуватися неймовірно розкішні католицькі храми, що вражали своїм зовнішнім виглядом і багатством інтер'єру.