Франсуа Луї Бурбон-Конті

Народився у палаці «Готель де Конті» в Парижі, був третім і останнім з дітей у родині. Його старший брат Луї Арман, принц Конті (1661—1685) одружився зі своєю двоюрідною сестрою Марі Анн де Бурбон, позашлюбною донькою короля Франції Людовіка XIV та його коханки Луїзи де Ла Вальєр.

Палац «Готель де Конті», 1700.

У 1683 році він допомагав імперіалістам в Угорщині. Перебуваючи там, він написав кілька листів, в яких жартував над королевою та назвав короля Людовіка XIV як «le roi du théâtre»; через це, а також через самостійні перемовини з турками, в 1685 році, після повернення до Франції, він був тимчасово висланий до замку Шантії.

Франсуа Конті був протеже свого дядька Луї де Бурбона, Великого Конде; з онучкою якого (донькою Генріха III Бурбон-Конде та Ганни Баварської) Марією Терезою ​​де Бурбон (1666—1732), він одружився у Версальському палаці 22 січня 1688 року. Всього у них було семеро дітей.

Наречена була пристрасно закохана у свого чоловіка, але він був закоханий у невістку дружини Луїзу-Франсуазу Бурбон, дружину принца Конде Люї III, яка була старшою дочкою короля Людовіка XIV та його коханки, мадам де Монтеспан. Його численні романи, скандальне благодійництво та розпуста викликали напругу в родині та принесли йому прізвисько le Grand Conti.

Служив у французькій армії, дослужився до звання генерал-лейтенанта. У 1689 році, з початком Орлеанської війни, супроводжував маршала Франсуа-Анрі Монморансі-Люксембург до Нідерландів де взяв участь у битвах при Флерюсі, Штейкіру і при Неервіндені (1693).

Повернувшись до Парижу, увінчаний військовою славою, Конті завойовує прихильність Великого Дофіна. З дофіном він провів кампанію у Фландрії 1694 році, а потім повернувся до столиці наприкінці вересня.

Після смерті свого двоюрідного брата Жана Луї д'Орлеана, герцога Лонгвільського (1646—1694) і відповідно його заповіту Франсуа Конті претендував на князівство Невшатель, вступивши в конфлікт із герцогинею Марією де Немур (1625—1707).

Незважаючи на заповіт, а також на те, що французький парламент ухвалив рішення передати альпійські володіння Лонгвілів принцу Конті, Марія енергійно протистояла цьому й сама поїхала в Невшатель, де її підтримали мешканці князівства. Франсуа Луї не зміг отримати військову допомогу від швейцарців і за розпорядженням короля повинен був відмовитись від своїх вимог у 1699 році. Після смерті Марії мешканці Невшателя визнали своїм правителем короля Пруссії.

1697 р., після смерті короля Речі Посполитої, Великого князя Литовського, Руського, Київського, Волинського, Смоленського, Сіверського і Чернігівського Яна III Собеського, за сприяння Людовика XIV та посла Франції у Варшаві де Поліньяка, сейм Речі Посполитої обрав новим королем Франсуа Луї.

27 червня 1697 року примас Польщі кардинал Радзійовський офіційно проголосив Франсуа Луї де Бурбон-Конті королем Польщі, Великим князем Литовським, Руськогим, Київським, Волинським, Смоленським, Сіверським, Чернігівським, тощо. Проте Конті не дуже активно включився в питання свого королівства, ймовірно, як зазначає герцог Луї де Рувруа, через свій зв'язок з Луїзою-Франсуазою де Бурбон. Лише 6 вересня 1697 р. він відправився, разом з ескадрою адмірала Жана Бара до Польщі.

Коли ескадра прибула до Данцига, французи дізнались, що їхній суперник — курфюрст Саксонії Август II Фрідріх з будинку Веттінів, зуміли, за підтримки Австрії та Московії, шляхом підкупу і введення до Польщі саксонського війська та загрози нападу зі сходу війська Петра І, здолати обраного польським сеймом короля Франсуа-Луї де Бурбон-Конті та за допомогою частини польської шляхти обрали Августа ІІ на короля Польщі.

Конті дає наказ своїй ескадрі повернути назад до Франції, куди він прибув 12 грудня. Король Людовик XIV хоча й був невдоволений цією ситуацією, проте невдачі французької армій у перші роки війни за іспанську спадщину змусили його призначити Конті, військова слава якого була доволі великою, командувати військами в Італії.

З 1699 р. Конті кілька років прожив на покої, присвятивши себе розширенню та оздобленню барокового маєтку Шато д'Ісі, яке він придбав 4 лютого 1699 р. на околиці Парижу за суму 140 000 ліврів. Маєток залишався власністю принців Конті до Революції 1789 року, коли був конфіскований як національне надбання.

Принц Франсуа Луї де Конті захворів і помер 9 лютого 1709 року в «Готелі де Конті», а його смерть викликала виняткові знаки жалоби з усіх класах суспільства. Поховали поряд з матір'ю у його маєтку в містечку Л'Іль-Адам, поблизу Парижа.

Його спадкоємцем як принц де Конті став його старший син Луї Арман II де Бурбон (1696—1727).

Arms of François Louis

• 30 квітня 1664 – 26 лютого 1666 Його Ясновельможність граф де Ла-Марш
• 26 лютого 1666 — 9 листопада 1685 Його Ясновельможність принц де Ла-Рош-сюр-Іон[7]
• 9 листопада 1685 – 9 лютого 1709 Його Ясновельможність Принц де Конті
  • 27 червня– 12 грудня 1697 Божою Милістю король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Подільський, Підляський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський, тощо.

У шлюбі з Марією Терезою ​​де Бурбон, донькою принца Конде Генріха Юліуса де Бурбон та німецької принцеси з будинку Віттельсбахів Ганни Генрієтти Пфальц-Зіммернської, з якою він одружився, коли їй було 22 роки, у Франсуа Луї було семеро дітей:

• Марія Ганна де Бурбон, мадемуазель де Конті (18 квітня 1689 — 21 березня 1720), одружена (з 1713) на Луї Генрі де Бурбон, принц Конді, є нащадки.
• дитина (18 листопада 1693 — 22 листопада 1693), помер немовлям.
• принц де Ла-Рош-сюр-Іон (1 грудня 1694 — 25 квітня 1698), помер в дитинстві.
• Луї Арман II де Бурбон, принц Конті (10 листопада 1695 — 4 травня 1727); одружений з Луїзою Елізабет де Бурбон, залишив нащадків.
• Луїза Аделаїда де Бурбон-Конті (2 листопада 1696 — 20 листопада 1750), неодружена, мала дітей-байстрюків.
• Мадемуазель д'Алі (19 листопада 1697 — 13 серпня 1699), померла в дитинстві.
• Луї Франсуа де Бурбон, граф д'Алі (27 липня 1703 — 21 січня 1704), помер немовлям.

• Jean-Baptiste Massillon, Oraison funebre de tres-haut, prince François Louis de Bourbon, prince de Conty, Paris, 1709, consultable sur Gallica.
• Comte L. de Bastard, Négociations de l'abbé de Polignac en Pologne concernant l'élection du prince de Conti comme Roi de Pologne (1696—1697), 1864
• Emile Raunié, Epitaphier du vieux Paris, Imprimerie nationale, 1890—1901, 3 vol. p. 9-12.
• Duc de La Force, " Le Grand Conti ", Revue des deux mondes, tomes 62 et 63, Paris, 1921, consultable sur Gallica.
• Conti, François-Louis de Bourbon, prince de. (2006). Encyclopædia Britannica.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франсуа Луї Бурбон-Конті