Франц Конрад фон Гецендорф

Народився 11 листопада 1852 року в Пенцінгу (передмістя Відня) у родині відставного гусарського полковника, вихідця з Південної Моравії.

З одинадцяти років вчився у кадетському корпусі в Гайнбурзі. В 1867–1871 роках навчався у Терезіанській військовій академії. По її закінченню 28 серпня 1871 року отримав чин лейтенанта. Служив у 11-му стрілецькому батальйоні. Три роки провів у військовій академії у Відні, яку закінчив з відзнакою, після чого у 1876 році отримав направлення до Генерального штабу.

Франц Конрад фон Гецендорф брав участь в окупації Боснії та Герцеговини у 1878 році та придушенні повстання у Південній Далмації 1882 року. У 1883 році став начальником штабу піхотної дивізії. З 1888 по 1892 роки працював лектором та інструктором у Віденській військовій академії; також проявив себе як військовий письменник. У 1886 році одружився, мав чотирьох синів.

З 1893 року — полковник. У 1895 році став командиром піхотного полку, що дислокувався у Троппау. З 1899 року очолив піхотну бригаду в Трієсті, а з 1903 року — піхотну дивізію в Інсбруку. З 8 листопада 1906 року — начальник Генерального штабу. Був прихильником приєднання Сербії до Австро-Угорщини і виступав за тісну співпрацю з Німеччиною.

В 1910 році Франц Конрад фон Гецендорф отримав титул барона. В цей час він вступив у протистояння з міністром закордонних справ Алоїзом фон Еренталем, внаслідок чого наприкінці 1911 року відмовся від посади. Поновлений на ній у зв'язку з загостренням політичної ситуації 12 грудня 1912 року.

Конрад фон Гецендорф став ініціатором проведення Горлицького прориву, що дав змогу військам Троїстого союзу взяти реванш над країнами Антанти за поразку в Галицькій битві.

19 жовтня 1915 року вдруге одружився. З 25 листопада 1916 року — фельдмаршал. У 1918 році отримав титул графа.

Внаслідок розбіжностей з новим імператором Карлом I, 1 березня 1917 року пішов у відставку; був відправлений на Італійський фронт. Після війни написав мемуари: «З моєї служби. 1906—1918 рр.» (в 5-ти томах, 1921–1925) та «Початок життя: військова служба в 1878—1882» (1925).

Після війни фон Гецендорф мешкав у Інсбруку, а з 1922 року — у Відні. Незадовго перед смертю переїхав до Вюртембергу. Помер 25 серпня 1925 року на курорті Бад-Мерґентгайм; похований з почестями на віденському цвинтарі Гіцінг.

• «Мабуть, найвинахідливішим серед воєначальників Світової війни був Конрад фон Гецендорф. Він чітко розумів політичні та військові потреби; не вистачало лише правильного інструменту.» (Адольф Гітлер)[3]

• Лейтенант (1 вересня 1871)
• Оберлейтенант (1 травня 1877)
• Гауптман 1-го класу (1 травня 1879)
• Майор (1 листопада 1887)
• Оберстлейтенант (1 травня 1890)
• Оберст (1 травня 1893)
• Генерал-майор (1 травня 1899)
• Фельдмаршал-лейтенант (1 листопада 1903)
• Фельдцойгмайстер (1 листопада 1908)
• Генерал піхоти (15 листопада 1908)
• Генерал-полковник (23 червня 1915)
• Фельдмаршал (25 листопада 1916)

• Військова медаль (Австро-Угорщина)
• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу (35 років)
• Ювілейний хрест
• Орден Залізної Корони 1-го класу з військовою відзнакою (1908)
• Орден Леопольда (Австрія), великий хрест 1-го класу (1911)
• Велика золота медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
• Орден Червоного орла, великий хрест
• Орден Корони (Пруссія) 2-го класу із зіркою
• Орден Заслуг Прусської Корони
• Орден Зірки Румунії, великий хрест
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою і мечами (8 грудня 1914)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (12 травня 1915)
  • дубове листя (26 січня 1917)
• Військовий орден Святого Генріха, командорський хрест 2-го класу (20 травня 1915)
• Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест (21 червня 1915)
• Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест
• Військовий орден Марії Терезії, великий хрест (1917)

• В 1909 році на честь Гецендорфа назвали піхотний полк «Барон фон Конрад» №39.
• В багатьох австрійських містах є вулиці, названі на честь Гецендорфа.

• 
  Фельдмаршал-лейтенант Конрад фон Гецендорф (1906).
• 
  Генерал піхоти Конрад фон Гецендорф (1914)
• 
  Генерал піхоти Гецендорф на нараді (1 серпня 1914).
• 
  Листівка із зображення фельдмаршала Гецендорфа (1917).
• 
  Гецендорф в останні роки життя.

• 69 Schlachtfelder-Skizzen, nach der Natur gezeichnet, Wien 1891
• Taktik-Aufgaben
  • drei Hefte 1892/96
  • ein Heft 1897
• Vorgang beim Studium unserer taktischen Reglements, 1895
• Zum Studium der Taktik, zwei Teile, 1898/99
• Infanteristische Fragen und die Erscheinungen des Boerenkrieges, Wien 1903
• Die Gefechtsausbildung der Infanterie, 1917
• Aus meiner Dienstzeit 1906-1918. Rikola-Verlag, Wien u. a. 1921 bis 1925:
  • Band 1: Die Zeit der Annexionskrise 1906-1909.
  • Band 2: 1910-1912. Die Zeit des libyschen Krieges und des Balkankrieges bis Ende 1912.
  • Band 3: 1913 und das erste Halbjahr 1914. Der Ausgang des Balkankrieges und die Zeit bis zum Fürstenmord in Sarajevo.
  • Band 4: 24. Juni 1914 bis 30. September 1914. Die politischen und militärischen Vorgänge vom Fürstenmord in Sarajevo bis zum Abschluß der ersten und bis zum Beginn der zweiten Offensive gegen Serbien und Rußland.
  • Band 5: Oktober-November-Dezember 1914. Die Kriegsereignisse und die politischen Vorgänge in dieser Zeit.
• Mein Anfang – Kriegserinnerungen aus der Jugendzeit, Verlag für Kulturpolitik, Berlin 1925
• Kurt Peball (Hrsg.): Private Aufzeichnungen. Erste Veröffentlichungen aus den Papieren des k.u.k. Generalstabs-Chefs. Verlag Amalthea, Wien 1977, ISBN 3-85002-073-8. — містить приватні записи Гецендорфа.

• Karl Friedrich Nowak: Der Weg zur Katastrophe (1919) (PDF-Datei)
• Friedrich von Cochenhausen/Alfred Boehm-Tettelbach: Conrad von Hoetzendorf – Eine Studie über seine Persönlichkeit, Junker und Dünnhaupt, Berlin 1934
• Gina Gräfin Conrad von Hötzendorf: Mein Leben mit Conrad von Hötzendorf – sein geistiges Vermächtnis, Leipzi und Wien 1935 (im Ständestaat verboten)
• Edmund Glaise von Horstenau: Conrad von Hötzendorf, in: Willy Andreas / Wilhelm von Scholz (Hg.): Die Großen Deutschen. Neue Deutsche Biographie. Propyläen Verlag, Berlin, 4 Bde. 1935–1937, 1 Ergänzungsbd. 1943; Fünfter Band, S. 504–521

• Franz Conrad von Hötzendorf. Armianiemiecka.tpf.pl (пол.)
• Franz Conrad von Hötzendorf. Austro-Hungarian Land Forces 1848—1918 (англ.)
• Франц Конрад фон Хётцендорф. Ah.milua.org (рос.)