Дипломатичний корпус УНР

Додаток до журналу засідання Генерального Секретаріату (уряд) 22 грудня 1917 року.

УНР: Генеральні секретарі міжнародних справ (міністри закордонних справ):

• Олександр Шульгин
• Всеволод Голубович (прем'єр-міністр, за сумісництвом міністр закордонних справ)
• Микола Любинський

Українська Держава:

• Микола Василенко (прем'єр-міністр, за сумісництвом міністр закордонних справ)
• Дмитро Дорошенко
• Георгій Афанасьєв

Директорія УНР:

• Володимир Чехівський (прем'єр-міністр, за сумісництвом міністр закордонних справ)
• Костянтин Мацієвич
• Володимир Темницький
• Андрій Лівицький
• Андрій Ніковський

Бланк Міністерства закордонних справ УНР та Української Держави. Фрагмент

Першим виходом УНР у міжнародну політику була участь у підготовці і підписанні Берестейського миру 1918 р. Українська дипломатія уклала цей договір на досить вигідних для себе умовах. Після того, як УНР визнали більшість країн учасників Берестейського миру, Центральна Рада у 1918 р. вислала перших українських послів до Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Османської імперії, Королівства Румунія.

За Гетьманату створено нові посольства: Всевелике Військо Донське, Королівство Польське, Фінляндія, Швейцарія, Королівство Румунія, Кубанська Народна Республіка, Швеція. До Києва прибули посли Азербайджанської Демократичної Республіки, Грузинської Демократичної Республіки, Фінляндії, Кубанської Народної Республіки та Королівства Румунія.

За Директорії Україна мала за кордоном 11 повноцінних посольств 1-го розряду - Німеччина держава, Австрійська республіка, Угорська Демократична Республіка, Османська імперія, Болгарське царство; другого розряду - Королівство Румунія, Чехословацька Республіка, Естонія, Латвія, Фінляндія, Грузинська Демократична Республіка (з Азербайджаном, Кубанню, Північним Кавказом), а також у Великій Британії, США, Королівстві Італія, Королівстві Греція, Бельгії (і Голландії), Данії, Ватикані. Розбудовано мережу консульств у таких державах: на Дону, в Кубанській Народній Республіці, Грузинські Демократичній Республіці, Королівстві Румунія, Німецькій державі, Швейцарії, Швеції. На території Росії діяло понад 30 консульств та консульських агентств.

До травня 1918 консульські установи України активно діяли в Берліні, Відні, Стамбулі, Бухаресті, Грузії (з поширенням повноважень на Вірменію та Азербайджан). За часів Української Держави консульська мережа розвивалася насамперед за рахунок розширення її в регіонах Росії, де діяло 30 консульських установ. За цей час було також акредитовано консула в Мінську, направлено консула до Риги (нині столиця Латвії), в липні відкрито консульство в Данцігу (нині м. Гданськ, Польща), Софії, Тифлісі (нині м. Тбілісі, Грузія), у вересні – в Баку (нині столиця Азербайджану), наприкінці жовтня призначено консулів у Яссах (Румунія), Варшаві та Гельсінкі. Загалом на той час працювало 50 консульських установ. У зв'язку з розривом РСФРР 13 вересня 1918 Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу й відносин з Українською Державою (жовтень 1918) консульські контакти між Радянською Росією й Україною припинилися.

Характерною рисою діяльності консульських установ за часів Директорії УНР була орієнтація на Європу. Консульські установи існували в Берліні, Брюсселі, Відні, Женеві, Гаазі, Гельсінкі, Лондоні, Мюнхені, Парижі, Стокгольмі, Цюриху та ін. Оскільки Директорія УНР фактично втратила контроль над країною, то вона не мала можливості приймати іноземних дипломатичних представників. У цей час на Паризьку мирну конференцію 1919–1920 було відправлено українську делегацію, яка, до того ж, була повноважним дипломатичним представником УНР у Франції, також було відправлено чимало місій до інших країн: Великої Британії, США, Італії, Бельгії, Нідерландів, Данії, Ватикану, Румунії, Естонії, Латвії (з Литвою), Грузії, Чехословаччини, Угорщини. У Варшаві перебувала дипломатична делегація УНР з метою переговорів. Продовжували існувати посольства, що були засновані за часів Української Держави.

Після 1920 іноземні держави поступово згорнули офіційні взаємини з дипломатичними представництвами й консульськими установами Директорії УНР, оскільки змушені були визнати уряд УСРР (див. Дипломатія Української СРР 1920–1922).

Перші дипломатичні представники іноземних держав прибули до Києва у грудні 1917: від Великої Британії - Джон Піктон Багге, Французької республіки - генерал Табуї Жорж, Королівства Румунія - генерал Константін Коанде. Після підписання Берестейського договору 1918 р. до Києва прибули посли ряду інших країн: від Німецької імперії - Альфонс Мумм фон Шварценштейн, Австро-Угорської імперії - Йоганн Форґач, Принц Карл Фюрстенберг, Болгарського царства - Шишманов Іван Димитров, Османської імперії - Ахмед Мухтар-бей Моллаогли, Фінляндії - Герман Гуммерус, Королівства Польського - Ванькович Станіслав Олександрович, Всевеликого Війська Донського - Черячукін Олександр Васильович, Азербайджанської Демократичної Республіки - Джамал Садихов, Грузинської Демократичної Республіки - Тевзая Віктор Васильович, Кубанської Народної Республіки - Ткачов В'ячеслав Матвійович, Королівства Румунія - Константін Концеску.

У Києві та інших містах України діяли консули Німецької імперії, Австро-Угорської імперія, Османської імперії, Фінляндії, Радянської Росії, Королівства Іспанія, Грузинської Демократичної Республіки, Данії, Королівства Греція, Норвегії, Швейцарії, Швеції, Королівства Італія, Персії, Білоруської Народної Республіки.

• Український дипломатичний корпус
• Наради місій УНР

• Лупандін О.І. Міністерство закордонних справ Української Народної Республіки та Української Держави // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 741. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Матяш І. Іноземні представництва в Україні (1917–1919 рр.): державна місія та повсякденність. К.: Інститут історії України, 2019.
• Євген Слабченко. Дипломатична історія України / Упор. І.Б. Матяш. – К.: Видавництво «Кліо», 2016. – 496 с.
• Перший Міністр закордонних справ Української Народної Республіки О.Шульгин. 1917 р.
• Історія та традиції зовнішньополітичної служби України
• Бібліотека наукового щорічника «Україна дипломатична» Випуск 1. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині.

• Гергепа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 238. — 1000 екз.