Хамза Хакімзаде Ніязі

Хамза Хакімзаде Ніязі
Hamza Hakimzoda Niyoziy
Портрет Хамзи Хакімзаде Ніязі на радянській поштовій марці, приуроченій до століття від дня народження поета (1989)
Ім'я при народженні Хамза Хакімзаде Ніязі
Псевдо Nihon[1]
Народився 22 лютого (6 березня) 1889(1889-03-06)
Коканд
Помер 18 березня 1929(1929-03-18) (40 років)
Шахімардан, Узбецька РСР
·Побиття камінням
Громадянство  СРСР
Національність узбек
Діяльність поет, письменник, публіцист
Мова творів узбецька
Роки активності 18991929
Напрямок соціалістичний реалізм
Жанр вірші, пісні, п'єси, проза
Партія КПРС
Конфесія атеїзм
Премії Народний поет Узбецької РСР (1926)

 Хамза Хакімзаде Ніязі у Вікісховищі

Хамза Хакімзаде Ніязі (узб. Hamza Hakimzoda Niyoziy; *22 лютого (6 березня) 1889(18890306), Коканд 18 березня 1929, Шахімардан, Узбецька РСР) узбецький радянський поет, драматург і громадський діяч, композитор і музикант; Народний поет Узбецької РСР (1926). Член РСДРП (від 1920 року).

Хамза, що відомий са́ме за власним ім'ям (за яким зазначається у більшості енциклопедій та довідників), є основоположником літератури і театру соціалістичного реалізму узбецькою мовою.

З біографії та творчості

Хамза Хакімзаде Ніязі народився 22 лютого (6 березня) 1889 року в сім'ї лікаря. Навчався у мектебі, потім у медресе. Організувавши безкоштовну школу для бідноти, викладав у ній.

Вірші Хамза почав писати від 1899 року під впливом творчості узбецьких просвітителів Мукімі та Фурката.

Основний твір дореволюційного творчості Хамзи, рукописний віршований «Диван» (190514) узбецькою і таджицькою мовами, був опублікований посмертно. У деяких газелях «Дивану» поряд з традиційними образами нерозділеного кохання присутні мотиви викриття соціальної нерівності, захисту науки і освіти. Цими ж мотивами пройняті і перші опубліковані твори Хамзи: вірш «Рамазан» (1914), повість «Нове щастя» (1915), п'єса «Отруєне життя» (1916).

У 191619 роках Хамза випустив 7 збірок віршів, у яких відбився перехід поета з позицій революційно-демократичного просвітительства на позиції революційної боротьби. Вірші, включені до збірки «Запашна троянда» (1919), стали першими зразками пролетарської поезії узбецькою мовою.

Після Жовтневої революції 1917 року Хамза вчителював у Коканді та Фергані, організував пересувну театральну трупу, що обслуговувала частини Червоної Армії на Туркестанському фронті, працював співробітником Політвідділу Туркфронту, а пізніше — Облполітпросвіту.

1918 року Хамза написав п'єсу «Бай і наймит», що стала першим твором узбецької радянської драматургії. Популярність мають і дотепер п'єси Хамзи «Витівки Майсари» (1926) і «Таємниці паранджі» (1927), в яких йдеться про важку долю узбецьких жінок у дореволюційні роки. Митець є також автором декількок десятків пісень. Збираючи в різних районах Узбекистану народні пісні, Хамза виконував їх на національних інструментах. З музичного доробку Хамзи вціліло не все. Деякі з його мелодій увійшли до збірки «Пісні Фергани, Бухари і Хіви» (1931); частину пісень Хамзи було записана від відомих узбецьких співаків.

Хамза активно провадив громадську роботу, боровся за розкріпачення жінок Сходу, викривав дії націоналістів і реакційного духовенства. Хамза був убитий розлюченим натовпом релігійних фанатиків.

Хамза — основоположник літератури соціалістичного реалізму узбецькою мовою. Він збагатив класичну поетичну метрику (аруз) за рахунок форм народного вірша (бармак). Хамза залишив помітний слід в історії розвитку соціалістичної культури Узбекистану не тільки як поет і драматург, але і як театральний діяч, композитор і музикант. Його ім'я присвоєно Кокандському міському театру музичної драми (за СРСР ім'я Хамзи носив Узбецький державний академічний театр драми у Ташкенті), існує станція Хамзи ташкентського метро, за СРСР ім'я Хамзи носила Державна премія Узбецької РСР.

У 197784 роках узбецький режисер Шухрат Аббасов зняв на кіностудії «Узбекфільм» 17-серійний художній телевізійний фільм «Вогняні шляхи» про життєві й творчі шляхи Хамзи. Головну роль — втілення образу поета виконав відомий узбецький актор Ілмас Оліходжаєв.

Окремі твори Хамзи українською мовою переклав М. Терещенко.

Джерела, посилання та література

Примітки

  1. Czech National Authority Database
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.