Хілок (річка)
Хілок | |
---|---|
| |
52°11′29″ пн. ш. 112°48′29″ сх. д. | |
Витік | озеро Арахлей Вітімське плоскогір'я [1] |
• координати | 52°11′29″ пн. ш. 112°48′29″ сх. д. |
• висота, м | 965 м [1] |
Гирло | Селенга (242 км від гирла) [1] |
• координати | 51°18′56″ пн. ш. 106°59′15″ сх. д. |
• висота, м | 522 м [1] |
Похил, м/км | 0,53 м/км |
Басейн | Селенга → Байкал → Ангара → Єнісей → Карське море |
Країни: |
Росія Забайкальський край Республіка Бурятія |
Регіон | Забайкальський край |
Довжина | 840 км |
Площа басейну: | 38 500 км² |
Середньорічний стік | 97,6 м³/с [2] (за 22 км від гирла) |
Притоки: | Баляга, Bludnayad, Ungod, Sukharad і Bichurad |
Ідентифікатори і посилання | |
код ДВР Росії | 16030000312116300012262 |
GeoNames | 2022462 |
Хілок (бур. Хёлго) — річка на півдні Східного Сибіру, протікає по території Забайкальського краю та Республіки Бурятії в Росії. Права, друга за величиною після річки Орхон, притока Селенги. Належить до водного басейну Карського моря.
Географія
Річка починає свій витік на висоті 965 м із озера Арахлей (площею 58,5 км²), яке знаходяться на півдні Вітімського плоскогір'я в Забайкаллі, тече у південному напрямку, через озеро Шакшинське (53,6 км²), з'єднується протоками із низкою інших озер, найбільші з яких Іргень (33,2 км²) та Великий Ундугун (11,6 км²),[3] після села Сохондо (Читинський район), повертає на південний-захід, а після села Посельє (Бичурський район) — повертає на захід, а далі після впадіння річки Топка — на північ і за 10 км на північ від села Харитоново (Селенгинський район) з правого берега впадає у річку Селенга.
В середній течії ширина русла річки становить від 54 до 125 м, а глибина — від 0,7 до 1,3 м, в нижній течії ширина доходить до 175 м, а глибина — від 1,4 до 2,2 м.
Гідрологія
Живлення річки переважно дощове. Швидкість течії у верхів'ї та середній частині русла — 0,5-0,7 м/с, місцями до 0,9 м/с, у пониззі — 1,1-1,8 м/с. Повінь з початку травня по кінець вересня.
Замерзає в кінці жовтня — початку листопада, розкривається в кінці квітня — початку травня. В середній течії перемерзає з кінця грудня по квітень. Середньорічна витрата води за 22 км від гирла становить 97,61 м³/с (максимальна середньомісячна — 220,1 м³/с; максимальна за 62 роки спостережень — 626 м³/с, спостерігалася у серпні 1938; мінімальна — 0,02 м³/с, спостерігалася у березні 1979 року).
Нижче наводиться діаграма середньомісячної витрати води (м³/с) за 62 роки спостережень (з 1936 по 1997 роки) з контрольно-вимірювальної станції Хайластуй, за 22 км від гирла (100% водозбору).[2]
Притоки
Річка Хілок приймає більше сотні малих та середніх приток. Найбільші із них (від витоку до гирла):[4]
Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну,(км²) | Відстань від гирла Хілку,(км) | Витрата води,(м³/с) |
---|---|---|---|---|
ліві притоки | ||||
Гарека | 76 | 600 | ||
Блудная | 164 | 4 480 | 542 | 11,5 |
Унго | 189 | 2320 | 268 | 11,1[5] |
Малета | 67 | 774 | 250 | |
Буй | 91 | 1010 | 190 | |
праві притоки | ||||
Хіла (Хола) | 73 | 1 600 | 711 | |
Баляга | 74 | 1 400 | 340 | |
Сухара | 98 | 4 640 | 38 |
Населенні пункти
На річці розташовані місто, кілька селищ та біля двох десятків сіл. Найбільші із них (від витоку до гирла): село Сохондо, смт. Могзон, села Харагун, Хушенга, Гиршелун, Линьово-Озеро, місто Хілок, села Жипхеген, Бада, Хохотуй, Толбага, смт Новопавловка, села Тарбагатай, Малета, Малий Куналей, Бічура, Підлопатки, Зурган-Дебе та Харитоново.
Див. також
Примітки
- Річка Хилок на TopoMapper.com: витік, гирло.
- Дані по водотоку річки Хилок на сайті R-Arcticnet: пункт Хайластуй (22 км) (англ.)
- Всі наведені озера належать до системи Івано-Арахлейських озер.
- Государственный водный реестр РФ: Река Хилок. Процитовано: 2013-07-25 (рос.)
- Дані по водотоку річок на сайті R-Arcticnet: Річка Унго.
Посилання
- Річка Хілок // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Хілок в «Словарях и энциклопедиях на Академике» (рос.)
- Річка Хілок на Panoramio Архівовано 15 липня 2013 у Wayback Machine.