Церква Всіх Святих (Києво-Печерська лавра)

Вхід до церкви облаштований з Економічної вулиці Лаври, ліворуч від брами, через невелику аркаду з колонами романського стилю. Її торець прикрашає бароковий фронтон, оздоблений колонками та ліпним рослинним орнаментом. З аркади на другий ярус веде наріжна галерея зі склепінчастою стелею, аркоподібними вікнами і масивними дубовими сходами.

В цілому аркада за стилем відрізняється від архітектури храму, тому існують припущення про пізнішій час її побудови[1][6].

Розписи храму виконані 1906 року учнями Лаврської іконописної майстерні під керівництвом Івана Їжакевича[д 1] в стилістиці доби модерну. Вони органічно вплетені у барокову архітектуру споруди, сюжети відображають присвячення храму Всім Святим. Своєрідним епіграфом слугує стилізований під давньоруську в'язь надпис поруч із вхідними дверима: «Дивенъ Богъ во святыхъ своихъ...».

Для живопису характерне поєднання архаїзації з прийомами реалістичного живопису, світла насичена гама кольорів. Постаті виконані загалом площинно з мінімальним використанням світлотіньового моделювання, іноді з графічним підкресленням силуетів і акцентуванням чітко виконаних написів. Найбільш ретельно й тонко виконані орнаментальні композиції, в них простежується значний вплав української народної орнаментики. Збереглись незначні фрагменти від первісних розписів за вівтарем та в нішах південної частини храму. Це саме орнаментальні розписи — стилізовані вазони з квітами, що виконані лінійно в два-три кольори (червоно-брунатний, світло-червоний, вохристий) на сіро-зеленкуватому тлі на зразок шпалер.

Стіни, арки і склепіння храму поділено на кілька регістрів. Нижню частину стін займають панелі пофарбовані темно-брунатим з домішкою зеленого кольору, вище, через смугу з рослинним орнаментом, друга панель пурпурово-червоного кольору з орнаментом світложовтих квітів.

В центральній найбільшій бані зображений Христос Вседержитель та чотири серафими. Христос постає як Спаситель з написом у відкритій книзі в його руках: «Азъ єсмь светъ міру». У чотирьох бічних склепіннях під банями зображено 32 серафими, вони намальовані енергійно і ніби витають під ультрамариново-синіми склепіннями, колір яких добре гармонує з сірими та темно-рожевими відтінками їхніх крил. По центру кожного склепіння на стелі зображено золоту мандорлу, стилізовану під квітку, з орнаментально-епіграфічною композицією з літер «СТЪ» (що є скороченням він «свєтъ» і вторує напису в книзі Христа)[1].

На стінах храму, на глибоких віконних скосах та арках зображено постаті християнських святих, апостолів, печерських преподобних:

• На південній і північній стінах вівтаря — чотири святителя на повний зріст, у вівтарі — св. апостол Іаков, у вівтарних нішах — св. архідиякон Стефан, сцена «Різдво Христове».
• На північній стіні західного рамена храму — образ св. рівноапостольного князя Володимира, що є переробкою відомого образа створеного В. Васнецовим з Володимирського собору в Києві.
• На протилежній південній стіні — святі рівноапостольні Кирило і Мефодій.
• На віконних скосах зображено 22 постаті печерських преподобних, серед яких — Марко Печерник гробокопач, Авраамій Працелюбний, Єремія та Матфей Прозорливі, Феофіл та Йоан Печерські, Микола Святоша, Прохор Лободник, Ісаакій затвірник, Мойсей Угрин та інші.
• На трьох підпружних арках в круглих медальйонах на яскраво-жовтому тлі в червоно обрамленні, з золотими німбами та чорними написами, зображені 10 апостолів: Петро, Павло, Андрій Первозваний, Яків, Хома, Юда, Симон Зилот, Пилип, Іаков Заведєєв, Варфоломій.
• На вівтарній арці — в медальйонах зображенні чотири святителя: св. Микола Чудотворць, св. Афанасій Великий, Спиридон Триміфунтський та св. Григорій Богослов[1].

Рівень виконавської майстерності різних фрагментів живопису в інтер'єрі коливається, особливо у постатях святих на віконних скосах.[1]

• 
  Постаті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія (західний рамен храму).
• 
  Бічний купол.
• 
  Розписи галереї.

Стіни і склепіння галереї, що веде до храму, також вкрито олійним розписом 1906 року. Над аркою входу до галереї — зображення гори Афон з монастирями біля її підніжжя[д 2]. На стінах — стилізований краєвид монастиря, в якому геометризована архітектура поєднується із орнаментальною рослинністю на тлі рожевого неба. Стіни невеличкого приміщення перед самим входом до церкви вкрито розписом у вигляді фантастичних німбів-соняхів в поєднанні з іншими рослинними мотивами[1].

Центральний фрагмент іконостасу

На рівні нижніх панелей — ніші для поліпшення акустики

Тарас Шевченко. Церква Всіх Святих, 1846, сепія

П'ятиярусний[1] різьблений іконостас XVIII-XIX ст., що здіймається майже на всю висоту храму до склепінь, виготовили в лаврській майстерні сницарі Іларіон Сповольський і Солофеєїл Микитич. Припускають, що спочатку він призначався для іншої церкви, з якої був перенесений до Церкви Всіх Святих[4].

Оформлений у стилі раннього бароко на основі вільно трактованого коринфського архітектурного ордеру, з позолоченими колонами, орнаментальними вставками і лініями карнизів на пурпуровому тлі[1]. Раніше містив 52 ікони, під час Другої світової війни частина ікон зникла і їх залишилось 36[4].

З іконостаса до вівтарної частини церкви ведуть троє дверей з тригранними завершеннями, характерним для народної української архітектури: по середині — Царські врата, по обидві сторони від них — дияконські двері. Царські врата складаються з двох стулок, прикрашених ажурним золотим орнаментом у вигляді акантового листя та грон винограду[4]. На дияконських дверях зображені постаті візантійського імператора Костянтина (праворуч) і київського князя Володимира Святославича (ліворуч), які є довершеними творами українського барокового малярства[1].

Два мармурові мозаїчні кіоти початку XX ст., що були перенесені з Трапезної палати Лаври, розміщені на південній та північній стіні. Ікони для них написав живописець В. Фартусов. На одній іконі зображений Іоанн Предтеча, а на іншій — преподобний Іоаникій Великий[7].