Церква Спаса на Берестові

У 2001 році Інститут архітектурної консервації «Гетті» надав грант на проєкт підготовки реставрації церкви Спаса на Берестові з метою сприяння її збереженню, як визначної пам'ятки всесвітнього значення[6]. У 2002—2003 роках в рамках програми грантів фонду «Гетті» в церкві проводились науково-реставраційні дослідження пов'язані з розробкою проєкту консервації та музеєфікації пам'ятки, виконання невідкладних робіт[4]. Дослідження проводила архітектурно-археологічна експедиція НАН України під керівництвом Гліба Івакіна, за участі археологічного відділу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, зокрема С. Балакіна, О. Зажигалова, Д. Фінадоріна, а також науковців і технологів Державного центру консервації та реставрації пам'яток археології[2].

Було здійснено науково-технологічне та інженерно-конструкторське обстеження фасадів, конструкцій покрівлі та перекриття, а також живопису в інтер'єрі храму. В результаті проведених робіт були одержані дані, що підтверджують теорію про заснування церкви в XI ст., а також отримані відомості про невідому реконструкцію церкви XIV—XVI ст. Було розроблено програму збереження пам'ятки.

У 2003—2004 роках всередині храму було закладено близько десяти шурфів для з'ясування технічного стану фундаментів та характеру їхньої реставрації, проведеної під час розкопок 1914 року під керівництвом Петра Покришкіна[2][4].

У 2017 році у храмі Спаса на Берестові розпочались реставраційні роботи. Проєкт передбачав реставрацію храму всередині й території навколо нього, а також проведення комплексу консерваційних та реставраційних робіт. Під час реставраційних робіт були збережені всі автентичні фрагменти пам'ятки. Особливу цінність, як наголосив директор Києво-Печерського заповідника Любомир Михайлина, складають фрески, якими багата церква. Меценатом проєкту є В'ячеслав Москалевський, який виділив на цей проєкт 50 млн грн. Реставраційні роботи тривали 2 роки і були успісшно закінчені 2019 року[7][8].

Стінописи XVII ст., що вкривають весь внутрішній простір церкви Спаса, є унікальною пам'яткою монументального живопису та одними з небагатьох фресок XVII ст., що збереглись до нашого часу. Їх виконували за суворими грецькими канонами живописці з Афона[9]. На думку сучасних мистецтвознавців, окремі фрески, зокрема композицію «Моління», могли виконати місцеві українські живописці. Стінопис середньої апсиди й нартекса має паралелі з розписами церков Південної Буковини та Молдови (Борешта, Каушанах, Нямці, П'ятра-Нямці та ін.), а також перегукується з виразно православним живописом готичних храмів Кракова, Віслиці, Любліна, Сандомира. Впродовж XVIII—XIX ст. фресковий живопис XVII ст. доповнювався та переписувався олією[2]. На початку XX ст. фрески 1644 року були звільнені від пізніших записів[10].

Розписи церкви, виконані грецькими та місцевими майстрами, являють собою доволі цікаву трансформацію візантійського мистецтва. У композиціях, поряд із традиційною умовністю та канонічним зображенням людини, простежується вплив реалістичного мистецтва раннього італійського Відродження[11] — зокрема в кольоровій гамі, у виконанні окремих деталей і побутових подробиць[2].

Над входом до приміщення церкви є напис про відбудову і розпис:

Петро Могила, архієрей Божий, дарує і цей храм і самого себе Господу Владиці й завершив цей достославний і пріснопам'ятний дім, вивівши його із забуття, перстами греків написав славу, яку Ти, Безначальний, осягнув хресними стражданнями своїми посеред землі, бо в храмі Божому всякий славу приносить. Ти, що утверджуєш склепіння небесні та вагу землі своєю долонею тримаєш, утримай і цей дім назавжди нерушимим во славу Твоєї Держави. В літо від Різдва Христового, 1644, листопада 16

.

Обабіч входу до церкви розміщені композиції зі статичними постатями Христа та Богородиці на престолах; за троном Христа стоять ангели. Над надписом знаходиться композиція «Преображення». Серед фрескових зображень особливе місце займає композиція «Моління», яка розміщена в центральній частині храму над аркою, що веде до вівтаря[9].

Композиція «Преображення» є зображенням описаної в Євангеліях події — таємничого преображення, явлення Божої величі та слави Ісуса Христа перед трьома найближчими учнями на горі Фавор. Центральне місце в композиції займає постать Христа на блакитному тлі, який у сяйві «світла» — в мигдалеподібному ореолі — стоїть на горі Фавор. Поруч із ним — пророки Ілля та Мойсей, а внизу — апостоли Петро, Іоанн та Іоаків. Ідея Преображення Господнього полягає у духовному переродженні людини, відмові від гріховного життя та очікуванні вічного життя. Церква Спаса на Берестові названа та освячена саме на честь цієї події[9].

Православне свято Преображення Господнього — Спас, що в українській традиції має назву Яблучного Спаса, — є одним із Дванадесятих свят присвячених Христу і відзначається 19 серпня.

Композиція «Моління» (інша назва — «Дар Петра Могили»), що розташована на стіні над арковим проходом до центральної апсиди, є видатним твором українського живопису XVII ст., а також ктиторським прижиттєвим портретом Петра Могили[2]. В центрі композиції — Христос на престолі в архієрейському вбранні, праворуч нього — Богородиця, ліворуч — великий князь Володимир. Уклінний Київський митрополит Петро Могила, тримаючи в руках відновлену ним церкву Спаса на Берестові, підносить її Христу. Митрополит зображений з широкою посивілою бородою, високим лобом, аристократичним носом з горбинкою, виразними карими очима; стулені губи свідчать про його енергійний характер. В ногах Христа зображено герб Петра Могили[9].

Фрагмент фрески «Чудесний лов риби» («Явлення Христа учням на Тиверіадському морі»)

Зображену на фресці сцену трактують як описане в Євангелії від Івана явлення Христа своїм учням на Тиверіадському морі (третє явлення після Воскресіння із мертвих). За цією легендою, коли Петро, Фома, Яків, Іоанн та Натанаїл ловили рибу, Христос підійшов до них, проте його спершу не впізнали. Він вказав учням місце, куди потрібно закинути невід і той за хвилину наповнився рибою. Тоді один з учнів сказав Петрові — «Це ж Господь!», а Петро, почувши це, кинувся у море і поплив до Вчителя.

За даними досліджень 2002—2003 років, частини фресок XVII ст., які були очищені від пізніших нашарувань і законсервовані у 1980—90-х роках, перебувають у задовільному стані, хоча й забруднені кіптявою і пилом. Інші частини фресок XVII ст., які не були очищені від нашарувань, — переважно в аварійному стані. Є численні місця лущень фарбового шару записів, внаслідок яких активно руйнується і фарбований шар фресок. Відбувається відшарування і тріщини тиньку XVII ст.

Частина фрескового живопису XI—XII ст., відкрита під час попередніх реставрацій, перебуває в кращому стані, ніж фрески XVII ст., але також потребує проведення консерваційних робіт[2].