Цецинська фортеця

Цецинська фортеця (рум. Cetatea Țețina, пол. Twierdza Cecina)[1] — середньовічна укріплена фортифікаційна споруда, залишки якої знаходяться на вершині гори Цецино (західна околиця Чернівців).
Збудована у XIV ст. Петру IІ на місці руського городища (ХІ—ХІІІ), яке у «Списку руських міст далеких і близьких» згадується як Чечюнь.
Протягом кін. XIV-поч. XV століть адміністративний центр Цецинської волості Шипинської землі, що у цей період була предметом територіальних суперечок між Королівством Польським та Молдовським воєводством.
Перша письмова згадка — 1395, остання — 1456.[2]
Сьодні має статус пам'ятки археології місцевого значення Чернівців (ох. № 431).[3]

Цецинська фортеця
руїни фортеці (поч. XX ст.)
Статус пам'ятка археології місцевого значення
Країна  Україна
Розташування Чернівці
Будівник Петру IІ
Матеріал гірський камінь
Перша згадка 1395
Будівництво XIV ст.
Стан руїни
Ідентифікатори й посилання
Цецинська фортеця (Україна)

Етимологія

У документах того періоду город згадується у різному звучанні: Цецин (1395)[4]; Цьцина (1479, 1481); Чечюнь, Нечюнь (кін. XIV ст.), Цецунь (1433).

Джерела XIX ст. — поч. XX ст. зафіксовують форму жіночого роду: Цецина. А в сьогоднішньому мовленні чернівчан набирає, не без впливу російськомовного середовища, форма середнього роду: Цецино.

Структура цього топоніма виказує в ньому архаїчне утворення: на думку мовознавця Д. Г. Бучка, в основі назви лежить скорочена форма від якогось складного праслов'янського чи давньоруського імені — наприклад Цецерад, за аналогією Хотень від Хотько, Хотимир, Хотислав[5].

Чечунське городище

Археолошічні дослідження дають підстави стверджувати, що на Цецинській горі в Х—ХІІІ ст. існувало руське городище, яке займає сильно видовжений майданчик площею до 1 га.
Залишки його дерев’яно-земляних укріплень зберіглися до сьогодні.[2]
На думку окремих дослідників городище Чечунь, як укріплення для постійного перебування гарнізону для охорони південно-західних рубежів Русі та утримання завойованих територій, було засноване Володимиром Святославовичем після успішного «хорватського походу» (992—993) неподалік зруйнованого хорватського міста.[6]

Цецинська волость

Фортеця була адміністративним центром Чечунської волості («дєржави») Шипинської землі, якою керував Староста («дєржавець»). Можливо, що саме сюди після зруйнування Черну переселилась військово-феодальна верхівка майбутніх Чернівців.

До нашого часу дійшли й імена комендантів Цецинської фортеці: пана Хотька Цяциньского (1404), пана Щефула Цецюнского (1440), — які управляли адміністративною одиницею, відомою з грамот як «Цъциньска дєржава» (волость).

Після Петра Мушата в 1392 р. на молдовський престол сів брат Петра Роман, а після того, як він утратив престол до влади прийшов Штефан І, але наприкінці 1394 р. угорський король Сігізмунд напав на Молдову і заставив Штефана скласти присягу вірності, і платити Угорщині данину. Після цієї події молдовські бояри звернулися до Ягайла з грамотою, в якій запевняють його, що Штефан готов у кожну хвилину скласти присягу вірності польському королю на зразок своїх попередніх, та що про Коломию, Снятин, Покуття він ні словом не згадує, а що торкається Цецина і Хмелева, то це питання повинен вирішити король на свій погляд при особистій зустрічі.

23 вересня 1436 р. син Олександра Доброго Іліаш пише молодому королю Владиславу грамоту, в якій заявляє, що повертає Шипинську землю, яку Молдова отримала від Польщі, разом з фортецями в Цецині, Хотині і Хмелеві зі всіма маєтностя.

Подальша доля

Залишки фортеці розташовані на горі Цецино, неподалік від західної околиці Чернівців (мікрорайон Роша). У 1908 році тут уперше були вивчені руїни сторожової вежі (датована XIV ст). Укріплення складалося з кам'яної вежі (донжон) діаметром 20 метрів та дерев'яно-земляних стін, що огороджували центральний майданчик і прикривали фортецю зі сходу та заходу.

Фортеця на горі Цецино проіснувала до 2-ї половини XV ст, а потім була зруйнована[7].

Примітки
  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I
  2. ЦЕЦИН,фортеця//Енциклопедія історії України.
  3. Рішення Чернівецького облвиконкому від 17.10.1980 р.
  4. 65. Молдавські бояри ручаються польському королю Владиславу за воєводу Стефана
  5. Ігор ЧЕХОВСЬКИЙ. Походження назви Чернівців та передмість.
  6. Історія досліджень та етапи формування давньоруських міст Х–ХІІІ ст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра.
  7. Тимощук 1964: 215–216

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.