Роша

Тільки 19 вересня 1847 року декретом Галицького намісництва (у юрисдикції якого знаходився Буковинський округ) статус Роші був підвищений до передмістя, а її мешканці прирівнені в правах до міщан.

За переписом 1900 року у передмісті Роша нараховувалось 1241 будинок, де проживали 7453 дорослі особи (3734 чоловічої та 3719 жіночої статі). За віровизнанням було зафіксовано наступний розподіл: 2430 католики, 3508 — православні, 300 — юдеї, 1215 — належали до інших віровизнань (греко-католики, євангелісти та ін.).

За розмовною мовою мешканці Роші розподілились: 3356 — німецька, 3346 — румунська, 473 — українська, 77 — інші мови. У цей час на Роші проживали 200 колишніх військових.[1]

Перед Першою світовою війною населення сягало 9 тисяч (разом із дітьми).

Громада Роші мала у своєму розпорядженні 2820 гектарів землі, із яких 1112 га — це були орні землі, 610 — луки, 193 — сади, 356 — пасовища, 428 — ліси.

Певного імпульсу розвитку місцевості додало спорудження тут в середині ХІХ ст. кавалерійських казарм.

Передмістя мало свої дві церкви: православну і римо-католицьку. Перша мурована православна церква архангелів Михаїла і Гавриїла була збудована у 1900 році. Першим її настоятелем став протопресвітер Григорій Гостюк. Йому допомагали помічники священика Захарій Перчек, Петро фон Тевтул та дяк Василь Остафі.

Передмістя мало також власний цвинтар. На його плані, що зберігся в архівних фондах, нанесено парцелі римо-католицького, євангелістського та православного кладовищ. В кінці знаходилася парцеля для захоронення мертвонароджених. У 1903-1907 р.р. міська влада займалася питанням розширення Рошинського цвинтаря.

Перед Першою світовою війною в передмісті проводився благоустрій вулиць. При цьому їх вирівнювали, засипали гравієм, для цього магістрату доводилося часом обмінювати земельні ділянки.

Першу Рошинську (тривіальну) школу було відкрито 2 грудня 1816 року. Мовою викладання було визначено — румунську. При школі (традиційно для тих часів) було споруджено квартиру для її директора. Зі школою на Роші пов'язані імена таких педагогів, як: Ауґуст Зельґін, Лоренц Нойманн, Віктор Котлекк, Ґустав Кандель, Міхаель Ґалєр, Микола Хотинчан, Євгенія Хотинчан, Василь Софронюк, Єлизавета Гладюк, Георгій Українець.

28 березня 1899 року в Чернівецькому магістраті було прийнято рішення щодо будівництва на Роші, в районі кавалерійських казарм, нової міської чотирикласної комунальної школи, яку відкрили 13 вересня 1902 року. Нова німецькомовна школа, крім класів, мала канцелярію та квартири для старшого вчителя (управителя школи) та вахтера. Станом на 31 грудня 1913 року в ній вже було 5 систематизованих класів (разом з паралельними — 8). У школі навчалося 365 учнів. Серед них 290 учнів вважали рідною мовою німецьку, 30 — українську, 18 — польську, 14 — румунську, 2 — інші мови. У школі працювали: Йоганн Брукер, Александр Кузмані, Антон Лінкс, Вільгельм Грегорович, Євгенія Попескул, Паула Немец, Густа Блюм та ін.

В 1904 році інспектор Буковинської митрополії Михайло Драчинський в акті перевірки стану викладання релігії в другій школі на Роші зазначав:

...друга школа на Роші знаходиться біля мосту, очолює її старший вчитель Михайло Шолтес. Православних учнів тут 54. Заняття проводяться регулярно. Ті діти, що ходять до школи, дуже добре орієнтуються в матеріалі, добре знають молитви. Проте учні, що тижнями, а то й місяцями не ходять до школи, знають набагато менше...

Третя і четверта Рошинські школи були двокласні з румунською викладовою мовою, і розташовувались на околицях місцевості. 1891-го р. школу було відкрито на «Цецино», 1899-го — на «Роші Стинці».

• Старі фото Роши^{[недоступне посилання з липня 2019]}

1. Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XIII. Bukowina. Wien (online).