Біла Хорватія
Велика Хорватія, або Бі́ла Хорва́тія (хорв. Bijela Hrvatska, Velika Hrvatska, Stara Hrvatska, лат. Chrobatia) — прадавня батьківщина хорватів, історична територія, яку населяли білі хорвати. За свідченням візантійського імператора Костянтина Багрянородного (Про управління імперією), Велика Хорватія (яку також називають Білою) існувала в Закарпатті у верхів'ї Вісли. Біла Хорватія згадується в Літописі попа Дуклянина (хорв. Ljetopis popa Dukljanina) і творах інших письменників, які іноді використовують цю назву і для Приморської Хорватії. Ім'я пояснюється хорватською традицією позначення сторін світу: біла — значить на півночі або на заході (на противагу Червоній Хорватії на сході чи на півдні). Її ймовірне розміщення в Карпатах підтверджує і ім'я народу (білі хорвати), яке до XI століття згадується біля верхньої Вісли з осередком у Кракові[1].
| Історія України |
|---|
 |
|
|
|
|
|
|
|
Хронологія • Битви • Історія культури Категорія •  Портал • Інші країни |
На думку багатьох науковців, що підтверджується археологічними дослідженнями, землі Великої Хорватії поширювалися й на сучасну Буковину, на що вказують залишки їхнього міста - Ревненське городище.[2]
Столицею Білої Хорватії деякі українські джерела називають село Стільсько з його городищем[3].
Предмет розгляду
Історії Білої Хорватії та білих хорватів до сьогодні є предметом досліджень, які проводять європейські фахівці, особливо словацькі, угорські, польські й українські історики. Не існує єдиної і узгодженої думки про значення Білої Хорватії в історії Середньовіччя. У новіші часи хорватський історик Луйо Маргетич датував прибуття хорватів на нинішні хорватські землі кінцем ХІІІ століття.[4] Його колега-співвітчизниця Нада Клаїч прийняла радикальну гіпотезу Маргетича, а прабатьківщину хорватів окреслила межами Карантанії. Словенські історики відкинули такі гіпотези.[5] Пізніша робота над вищезгаданими тезами привела Клаїч до перенаправлення напрямку переселення хорватів: замість з півночі на південь — з півдня на північ. Після праці хорватського мовознавця Радослава Катичича відмовилися і від такого погляду.[6] Історик Іван Мужич на основі погляду Клаїч, точного перекладу виразу (Bijela = Stara, ne Velika) та твору Historia Salonitana і Хорватської редакції літопису попа Дуклянина (у яких назва Біла Хорватія вживається для прибережного середньовічного хорватського князівства) ототожнює Білу Хорватію з Банською Хорватією (керованою баном), яка складалася з жуп Ліка, Гацка і Крбава (в районі сучасної області Ліка).[7]
Білу Хорватію не слід розглядати як якусь конкретну країну, а простір, який населяли більш чи менш пов'язані між собою слов'янські племена. Нинішня археологія, не лише польська, а й загалом європейська, опирається на зв'язок конкретних матеріальних залишків з конкретними людьми. Вважається, що матеріальна культура не відображає етнічні особливості. Хоча чеські й польські історики здебільшого заперечують існування Білої Хорватії, проте є деякі ознаки, що вказують на зв'язок цього обширу з теперішньою Хорватією. Назва хорватів згадується на широкому просторі: в Чехії навколо Праги і на півдні Польщі. Це так звана Біла Хорватія. Крім того, слово Хорват згадується в Карантанії, на території сучасних Австрії і Словенії та в сучасній Україні. Там також існували такі громади, але з плином часу вони так і не перетворилися на етнічні групи[8]
Головна причина, чому польські і чеські вчені значною мірою ігнорують існування білих хорватів, які вважаються предками сьогоднішніх хорватів, полягає, за словами фахівця Невена Будака, в тому, що в їхніх національних історіях не знайшло б масової підтримки твердження, що у створенні середньовічних чеської і польської держав брав участь хтось іще, приміром, такий як ці стародавні хорвати, які жили на тій території. Про це свідчить і велика кількість географічних назв, які асоціюються з ім'ям хорватів або назвами, схожими на багато хорватських топонімів таких як Osiek, Jamnica тощо.[9]
В Україні, якій іноді в історіографії приписують роль «матері всіх слов'янських народів», термін білі хорвати з радістю приймається, а один із братів-засновників найдавнішої могутньої слов'янської держави — Київської Русі носив ім'я, яке шляхом мовознавчих закономірностей можна розшифрувати як хорват. Йдеться про ім'я Хорив. Цікавим є факт, наведений експертом Євгеном Пащенком, що Поліцький статут і кодекс «Руська правда», найважливіші середньовічні документи хорватів та українців відповідно, напрочуд подібні (скажімо, і там, і там згадується таке явище як верв, притаманне тільки русам і хорватам). За даними антропологічних та історичних досліджень, найбільша частина середньовічних хорватів прибули в теперішні хорватські землі з Польщі, зокрема з Балтики, а до цього вони жили на пустищах сьогоднішньої Західної України і в Карпатах, де є річки Неретва, Требишниця тощо.
«Біла Хорватія» на географічних картах
1742 р. Атлас «Atlas nouveau». Карта «Imperii Orientalis et Circumjacentium Regionum» (Східна Імперія за творами Константина Багрянородного, X ст.) Гійома Деліля. На карті Західна Україна та частина Поділля — MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія), яка на сході межує з Руссю (RUSSIA). MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія) є частиною SCLAVONIA (Склавонії).[10]
1831 р. Марія Регіна Корженьовська. Карта «POLSKA nabytki od roku 860—1333» (атлас «Atlas historyczny, genealogiczny, chronologiczny i geograficzny Polski»)На карті позначені з межами: Хорватія Велика (територія включала теперішню Східну Польщу, частину Словаччини, закерзонські українські землі, теперішнє м. Краків, північна межа — р. Західний Буг), Хорватія Червона (територія включала теперішні міста Перемишль та Галич, на сході межувала з Волинню, південна межа — р. Прут), Хорватія Закарпатська (територія Придунайської низовини, південна межа доходила до р. Дунай, північна межа — Татри та Карпати).[10]
Галерея
Ситуація на рубежі VIII і ІХ століть: Білі хорвати і Червоні хорвати на півночі, освоєння хорватами нової батьківщини.
Дві Хорватії 912 року: Адріатична та закарпатська Біла Хорватія з центром у Кракові.
Аварський каганат відігравав ключову роль в історії цих земель і у походженні хорватів у VII-VIII сторіччях
Примітки
- Біла Хорватія (хор.)
- Ігор Возний.Історіядосліджень та етапи формування давньоруських міст Х–ХІІІст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра.Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині.– Вип. 9. – Львів, 2005, с. 298-302
- Стільсько — столиця білих хорватів
- «Konstantin Porfirogenet i vrijeme dolaska Hrvata», Zbornik Historijskog instituta JAZU 8, 1977, 5-88
- «Karantanija = stara domovina Hrvatov?», Zgodovinski časopis, 1987, 3, 531.
- «O problemima stare domovine, dolaska i pokrštenja dalmatinskih Hrvata», Zgodovinski časopis, 1984, 4, 253—270.
- «Bijeli Hrvati u banskoj Hrvatskoj i županijska Hrvatska», Starohrvatska prosvjeta, Vol.III No.37 Prosinac 2010.
- HRT, Hrvatski kraljevi — 7. epizoda
- 'Harvat' je riječ koja znači 'ženski'. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 1 червня 2013.
- Байцар Андрій.Хорватія (Велика, Біла, Червона, Закарпатська, Карпатська) — прадавня батьківщина українців. Європейські карти XVIII ст.- поч. XX ст. https://baitsar.blogspot.com/2017/12/xix_17.html
Джерела
- Байцар Андрій. Хорватія (Велика, Біла, Червона, Закарпатська, Карпатська) — прадавня батьківщина українців. Європейські карти XVIII ст.- поч. XX ст. https://baitsar.blogspot.com/2017/12/xix_17.html
- Войтович Л. Прикарпаття в другій половині I тисячоліття н. н.:найдавніші князівства // Вісник Львівського університету, 2010. — Вип. 45. — С. 13—54.
Посилання
- «Біла Хорватія». Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 22 серпня 2013.
- Козак Микола, (7. 08. 2016). «Держава давніх Галичан, або Таємничі предки». "Фотографії Старого Львова". Архів оригіналу за 07-08-2016. Процитовано 07-08-2016.
- Іваник Мирослава, (01.06.2016). «У Карпатах археологи знайшли столицю древніх білих хорватів». ФОТО. «Карпатський об’єктив». Архів оригіналу за 18.06.2016. Процитовано 18.06.2016.