Цибулів

Палац Рогозинських

Навколо селища виявлено залишки поселень трипільської та черняхівської культур, унікальне городище X-VIII ст. до н. е. в урочищі "Стінка". Зафіксовані також залишки городища ХVII ст. н. е. на території Старосілля, поселення давніх часів - на території парку.

Польський письменник у своєму дослідженні «Словник географічний королівства Польського та Інших країн слов’янських (1880 р.)» пише, що Цибулів було засновано ще у XIV ст. і носив назву Сорочин.

У 1569 році Цибулів по­трапив до Уман­ського повіту Брацлавського воєвод­ства.

У 1600-х роках власником Цибулева Олександр Янчинський, котрий у 1608 році продає його Анні Корецькій. Ось ця княгиня збудувала поселення зовсім на новій території, а саме на згині річки Цибулівки (де тепер парк і лікарня). З цього часу, вірогідно, поселення й стало називатися уже Цибулевом, а не Сорочином. Є джерела, в котрих зафіксовано, що уже у 1613 році Цибулів став містечком (тобто заселеним євреями і поляками — ремісниками та торговцями). На карті Г. Боплана за 1620-1630 роки поселення уже носить назву Цибулева.

Стара частина поселення стала з тих пір на­зиватися Старосіллям . Воно й тепер знахо­диться справа на горі, за річкою, якщо в’їжджати з Монастирища.

У 1630 році селище уже належало Олександру Фащевському, котрий продав його Флорію Потоцькому.

У червні 1648 року під час Визвольної війни Цибулів з польської неволі виз­воляли козацько-селянські загони Максима Кривоноса та уманського полковника Івана Ганжі. Під час цього повс­тання татари здійснили черговий набіг і знищили Цибулів, котрий мав у цей час свою фортецю.

Цибулів у 1703 році захопили спадкоємці Флорія Потоцького — Рогозинські, які уже до 1725 року перетворили селище знову у містечко, збудували маєток на території теперішньої лікарні та будинку культури. У 1755 році на Старосіллі збудували дерев'яну Покровську православну церкву.

У 1795 році відбувся третій поділ Польщі. Після нього Правобережжя, а отже, і Цибулів були приєднані до Росії у складі Липовецького повіту Київської губернії. Липовецький повіт поділили на 16 волостей. Серед них була і Цибулівська, до якої включили 9 сіл: Антоніну, Шабастівку, Княжу Криницю, Шарнопіль, Зарубинці, Княжики, Новосілку, Цибулів, з 1823 року — Владиславчик. На чолі волості поставили старшину, в селах — старост, утворили волосну та сільську управи. У Цибулеві на постій розмістили російських солдат Уманського полку.

За освітянською реформою у селі в 1883 році з’явилася однокласна церковно-парафіяльна шко­ла. Вона знаходилася на Старосіллі біля церкви.

За судовою реформою у Цибулеві діяв незалеж­ний волосний суд, у Монастирищі була резиденція мирового судді, в Умані — окружного суду при­сяжних.

Таким чином у Цибулеві, що став адмініст­ративним центром волості, поступово зароджу­валося громадсько-політичне життя. З 1864 р. ма­єтком став керувати Владислав Іпполитович Рогозинський. До цього він був предводителем дво­рянства Липовецького повіту, а маєтком управляла мати.

Значною подією для селища став 1876 рік: по­міщики Цибулева, Копіювати, П’ятигір, Монастирища, один з Поділля та австрійський підданий, об’єднавшись у товариство, розпочали будівництво цукроварні. Устаткування закупляв і на­правляв з Європи один із засновників заводу Йосиф Подоський.

Працював завод на дровах (спалював за сезон 2500 кубічних саженів), переробляв за добу 1,5 тисячі 12-пудових берковців, або 3 тисячі цент­нерів.

Напередодні Першої світової війни селище складалося із чотирьох частин: Старосілля та Тягуна (у першій жили селяни-українці, у другій — євреї), території цукрозаводу та благодійної лікарні, котра знаходилася неподалік від колишньої станції Івахни на Бевзах. Будинків було 699 (селянських — 476, єврейських — 223), жителів всього 3633 (3 тис. селян-українців, 633 - євреї), чоловіків 1865, жінок — 1798. Біля заводу зна­ходилося 11 будинків, в них жителів — 96. Зафік­совано і т. з. церковний хутір на 3 двори. Існувало дві школи: церковна (Старосілля) та однокласне училище на Тягуні. Законоучителем та священиком тоді був Самуїл Левіцький.

Цукрозавод став власністю заможних єврейських родин, що тримали контрольні пакети паїв, Грінбергів та Гальперіних. В 1909 році старе при­міщення заводу у ніч з 12 на 13 січня згоріло. Ще й тепер стверджують про те, що власники заводу заплатили великі гроші людині, котра вчинила цей підпал, і в ту ж ніч відправили її до Америки, щоб замести сліди злочину. Самі ж одержали 570 тисяч карбованців страховки і в тому ж році оновили будівлі і заводське устаткування. У 1915 р. будівницт­во продовжувалося, проте Перша світова війна, потім революція та громадянська війна не дали власникам можливості довести розпочату справу до кінця.

У лютому 1918 року впаду у Петрограді за­хопили більшовики. Вони закликали до боротьби проти поміщиків і обіцяли передати селянам землю. Дізнавшись про це, жителі Цибулева спочатку пограбували маєток Рогозинських, а потім спалили його, вигнали з еко­номій управителів, повалили пам’ятник царю.

9 лютого 1918 року у волості встановив радян­ську владу загін червоногвардійців на чолі з членом Київського обкому партії більшовиків Ю. Куликом. Загін ліквідував владу старшини та старост, при­значив ревком (революційний комітет). Почалося самозахоплення земель.

Однак радянську владу так і не встигли сфор­мувати: у березні селище окупували німці. З ними прийшли невеликі загони вояків Центральної Ради. Була відновлена управа, оку­панти зажадали повернути пограбоване поміщи­цьке майно. Хто не повертав — платив контрибу­цію.

У грудні 1918 року німці залишили Цибулів, а їх місце зайняли війська Української Директорії — нової української влади. Проте, 22 березня 1919 року в село вступив 7-й Сумський піхотний полк біль­шовиків. Його командир Іван Бочкін знову створив у селі ревком.

В кінці літа 1919 року у селище прийшли денікінці, котрі праг­нули відновити царські порядки і пограбували селян. Лише у грудні 1919 — січні 1920 року радян­ську владу тут встановили остаточно.

• 
  Вулиця Київська
• 
  Селищна рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Амбулаторія
• 
  Церква Покрови Богородиці
• 
  Церква АСД
• 
  Колишній будинок культури цукрозаводу
• 
  Парк
• 
  Ставок "Любительський"
• 
  Заводський ставок
• 
  Цукровий завод (фото 2012 р.)
• 
  Цукровий завод (фото 2020р.)
• 
  Корпус № 2 цукрозаводу (фото 2019р.)
• 
  Міністерська школа (1914 р.)
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Пам'ятний знак "Гармата 45мм"
• 
  Пам'ятник Герою Рад. Союзу М.Я. Дзигунському

В селищі народились:

• Бондар Алла Григорівна — засновниця кафедри кібернетики хіміко-технологічних процесів Хіміко-технологічного факультету НТУУ «КПІ»;
• Дзигунський Михайло Якович (15 травня 1921 — † 7 травня 1944)[3] — Герой Радянського Союзу;
• Дорошенко Михайло (21 травня 1899 — 15 квітня 1986) — воїн Армії УНР;
• Корнійчук Володимир Петрович (1947) — український письменник, журналіст, театральний критик;
• Луценко Зінаїда Валентинівна (1974) — письменниця;
• Пахолюк Іван Арсентійович (29 вересня 1916 — † 14 липня 1967)[4] — Герой Радянського Союзу;
• Рябокінь Яків — сотник морської піхоти Армії УНР.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Нариси з історії поселень Монастирищенського району Черкаської області/ І. І. Волошенко. — Монастирище: [б.в.], 2003. — 464 с.

• Погода в смт Цибулів
• Cybulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 718. (пол.)