Циклоїда

Приймемо горизонтальну вісь координат як пряму, по якій котиться коло радіуса ${\displaystyle r}$.

• Циклоїда описується параметричними рівняннями

  ${\displaystyle x=rt-r\sin t}$,

  ${\displaystyle y=r-r\cos t}$.

• Рівняння в декартових координатах:

  ${\displaystyle x=r\arccos {\frac {r-y}{r}}-{\sqrt {2ry-y^{2}}}}$

• Циклоїда може бути отримана як розв'язок диференціального рівняння:

  ${\displaystyle \left({\frac {dy}{dx}}\right)^{2}={\frac {2r-y}{y}}.}$

• Циклоїда - періодична функція по осі абсцис, з періодом ${\displaystyle 2\pi r}$. За межі періоду зручно прийняти особливі точки (точки повернення) виду ${\displaystyle t=2\pi k}$, де ${\displaystyle k}$ - довільне ціле число.
• Для проведення дотичної до циклоїди в довільній її точці A достатньо з'єднати цю точку з верхньою точкою кола. З'єднавши A з нижньою точкою кола, ми отримаємо нормаль.
• Довжина арки циклоїди дорівнює ${\displaystyle 8r}$. Цю властивість відкрив Кристофер Рен (1658).
• Площа під кожною аркою циклоїди втроє більша, ніж площа круга, що її породжує. Торрічеллі повідомив, що цей факт Галілей відкрив експериментально: порівнявши вагу пластинок з колом і з аркою циклоїди[1]
• Радіус кривини у першої арки циклоїди дорівнює ${\displaystyle 4r\sin {\frac {t}{2}}}$.
• "Перевернена" циклоїда є кривою найскорішого спуску (брахистохроною). Більше того, вона має також властивість таутохронності: важке тіло, яке поміщене в будь-яку точку арки циклоїди, досягає горизонталі за один і той самий час.
• Період коливань матеріальної точки, що ковзає по переверненій циклоїді, не залежить від амплітуди, цей факт був використаний Гюйгенсом для створення точних механічних годинників.
• Еволюта циклоїди є циклоїдою, конгруентною вихідній, а саме - паралельно зсунутої так, що вершини переходять у "вістря".
• Деталі машин, які здійснюють одночасно рівномірний обертальний і поступальний рух, описують циклоїдальні криві (циклоїда, епіциклоїда, гіпоциклоїда, трохоїда, астроїда) (порівн. побудову лемніскати Бернуллі).

Першим із учених звернув увагу на циклоїду Микола Кузанський в XV столітті, але серйозне дослідження цієї кривої почалося тільки в XVII столітті. Назву циклоїда придумав Галілей (у Франції цю криву спочатку називали рулеттою). Змістовне дослідження циклоїди провів сучасник Галілея Мерсенн. Серед трансцендентних кривих, тобто кривих, рівняння яких не може бути записане у вигляді многочлена від ${\displaystyle x,y}$, циклоїда - перша з досліджуваних.

Паскаль писав про циклоїду:

Рулетта є лінія настільки звичайною, що після прямої і кола немає лінії, як зустрічається частіше; вона окреслюється перед очима кожного, що треба дивуватися тому, як її не розглянули давні… тому що це не що інше, як шлях, що описує у повітрі цвях колеса.

Нова крива швидко завоювала популярність і піддалася глибокому аналізу, у якому брали участь Декарт, Ферма, Ньютон, Лейбніц, брати Бернуллі та інші корифеї науки XVII-XVIII століть. На циклоїді активно вигострювалися методи, що з'явились в ті роки математичного аналізу.

Той факт, що аналітичне дослідження циклоїди виявилося настільки ж успішним, як і аналіз алгебраїчних кривих, зробив велике враження й став важливим аргументом на користь "зрівняння в правах" алгебраїчних і трансцендентних кривих.

• Берман Г. Н. Циклоида. М., Наука, 1980, 112 с.

• Циклоїда // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Циклоїдальні криві (Анімація).