Бернуллі

Бернуллі (Bernoulli) — родина видатних швейцарських механіків і математиків, що працювали протягом 17—18 ст.

• Якоб Бернуллі (27 грудня 1654 — 16 серпня 1705) — професор Базельського університету (з 1687). Застосував диференціальне числення до геометрії — вивів формулу кривини плоскої кривої, вивчив лемніскату, ланцюгову лінію та інші важливі криві. Разом з братом Йоганном заклав основи варіаційного числення; довів важливу теорему теорії імовірностей — закон великих чисел у формі Бернуллі.

• Йоганн Бернуллі (27 липня 1667 — 1 січня 1748) — професор Гронінгенського (з 1695) і Базельського (з 1705) університетів, почесний член Петербурзької АН. Йому належать: правило розкриття невизначеності виду 0/0, теорія інтегрування раціональних дробів, розробка теорії звичайних диференціальних рівнянь, теорія руху тіл в середовищі, що чинить опір, теорія удару та ін.

• Даніель Бернуллі (29 січня 1700 — 17 березня 1782) — син Йоганна Бернуллі. Працював у галузі диференціальних рівнянь, вперше (1755) застосував тригонометричні ряди для розв'язання рівнянь з частинними похідними (рівняння коливань струни), розробив основи механіки ідеальної рідини і кінетичної теорії газів. Дав означення числа e як границі ${\displaystyle (1+1/n)^{n}\,}$ при ${\displaystyle n\rightarrow \infty }$ (див. Неперове число). Член Петербурзької АН, де активно працював з 1725 до 1733.

З інших членів родини Бернуллі успішно працювали в галузі механіки і математики:

• Микола I Бернуллі (1687—1759) — професор математики в Падуї і Базелі,
• Микола Бернуллі (1695—1726) — професор Петербурзької АН,
• Якоб Бернуллі (1759—89) — член Петербурзької академії наук.