Цитрус дайдай

Дайдай (яп. 橙 або 臭橙; кит. 酸橙; кор. 광귤) — азіатський різновид померанцю. Дайдай виник у Гімалаях. Він поширився в районі долини річки Янцзи, а згодом і в Японії.

?
Дайдай

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Рутові (Rutaceae)
Рід: Цитрус (Citrus)
Вид: C. ×daidai
Біноміальна назва
Citrus ×daidai
Зібольд ex Хаята
Посилання
Вікісховище: Citrus Daidai group

Японське слово для означення помаранчевого кольору (яп. だいだい色, дайдай-іро) походить від назви цього фрукта.

Опис
Плід дайдаю.

Це вічнозелене невелике дерево заввишки 4-5 метрів, що має колючки на гілках. Сезон цвітіння — початок літа (травень-червень). На кінчику гілки розпускається від однієї до декількох п’ятипелюсткових білих квіток. Плоди дозрівають взимку і набувають жовтого кольору. Колір плодів втрачає жовтуватий відтінок і навесні стає зеленішим[1].

Черешок має форму крила і має звуження на межі з пластинкою листа. Плоди мають діаметр 7-8 см, після зими вони не опадають з дерева, а залишаються на гілках дерева впродовж 2-3 років[2].

Використання

Існує два основних сорти — кабосу (яп. 臭橙) і кайсейто (яп. 回青橙) , причому останній дає менші плоди ніж перший[3]. Плід дуже гіркий, і його зазвичай не їдять, але його сушена шкірка використовується в кампо (японська адаптація китайської медицини). Сушена шкірка молодих фруктів називається кіджіцу (яп. 枳実), і застосовується як шлунковий та відхаркувальний засіб[4], а також проносне. Шкірку дозрілого дайдаю називають тогі (яп. 橙皮) і використовують як запашний шлунковий та відхаркувальний засіб.

Сік дайдаю можна використовувати як інгредієнт для приготування понзу.

Культурний аспект
Каґамі-мочі.

Назва дайдай, що спочатку означала "кілька поколінь" (і записувалася як 代代 або 代々), походила від незірваних плодів, що провисіли на дереві кілька років[5]; таким чином, дерево може мати плоди від більш ніж одного сезону чи з декількох років одночасно[3].

Інша гіпотеза походження назви стосується форми чашечки кайсеіто, яка виглядає ступінчастою і плід ніби лежить на двох п’єдесталах (яп. 台々, дайдай). Тому люди також називали його "дайдай на пьєдесталі" (яп. 座橙々, за-даїдай).

Дайдай використовується як прикраса під час святкування японського Нового року як символ сім'ї, яка продовжується поколіннями, люди кладуть фрукти поверх каґамі мочі — стосу з двох-трьох круглих і пласких мочі. Вважається, що ця традиція походить з періоду Едо[6].

Список рослин (база даних наукових назв рослин) досі не визначив дайдай як справжній вид[7].

Примітки
  1. 田中孝治 (15 лютого 1995). 効きめと使い方がひと目でわかる 薬草健康法. ベストライフ. 講談社. с. 149. ISBN 4-06-195372-9.
  2. ダイダイ. had0.big.ous.ac.jp. Процитовано 23 листопада 2020.
  3. 佐藤治雄 (15 лютого 2005). ダイダイ Citrus aurantium. 大阪百樹 [Osaka Hyakuju]. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 2 жовтня 2017.
  4. Dolf De Rovira (28 лютого 2008). Dictionary of Flavors. John Wiley & Sons. с. 239. ISBN 978-0-470-38484-8.
  5. Yoshio Hada. ダイダイ Citrus aurantium（ミカン科ミカン属） [Daidai C. aurantium (Citrus Rutaceae)]. Ecology and Topics of Plants (яп.). Okayama University of Science. Процитовано 2 жовтня 2017.
  6. From a botanical essay by (яп. 菩多尼訶). Botanica (January 2005). 第二十八話 ダイダイ [#28 Daidai]. Mampitsu Botanica [Botanica's Essays] (яп.). Процитовано 2 жовтня 2017.
  7. Citrus daidai Siebold ex Hayata is an unresolved name. Процитовано 18 січня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.