Померанець
Помера́нець[1][2] або бігара́дія[3], також помара́нча[4][5], помара́нч[6] (Citrus × aurantium) — вид вічнозелених рослин роду цитрус, родини рутових[7]. За походженням є гібридом мандарина (Citrus reticulata) та помело (Citrus maxima).
Померанець | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
Родина: | Рутові (Rutaceae) |
Рід: | Цитрус (Citrus) |
Вид: | Померанець (C. × aurantium) |
Біноміальна назва | |
Citrus × aurantium | |
Етимологія
У народі «помаранчем/-чою» часто називають звичайний апельсин (Cītrus sinēnsis)[5], проте ці рослини належать до різних, хоча й споріднених видів. На честь померанця жовтогарячий колір також називають «помаранчевим»[8][9]. У польській мові щодо обох видів цитрусових вживається назва pomarańcza: померанець називається pomarańcza gorzka («помаранча гірка́»), апельсин — pomarańcza chińska («помаранча китайська»)[джерело?].
Назви «померанець», «помаранч/-а» походять від італ. pomarancia (утвореного від pomo — «яблуко» + arancia — «апельсин»): перша через посередництво рос. померанец і нім. Роmеrаnzе, інші — через пол. pomarańcza[10].
Ще одна назва, «бігарадія» — від окс. bigarrada через посередництво фр. bigaradier («померанцеве дерево»), bigarade («плід померанця»)[11].
Опис
Плодове дерево 8—10 метрів заввишки. Походить з південно-східної Азії. Листки еліптичної форми[7]. Квітки великі, білі, запашні, двостатеві. Плоди кулясто-приплюснуті, оранжево-червоні, неїстівні; шкірка товста, гірка, запашна; м'якуш кисло-гіркий[7].
Ареал
Рослина походить з Південно-Східної Азії[7]. Культурні форми померанцю вирощують в Індії, Середземномор'ї, на Близькому Сході, у субтропічних районах Кавказу і в Середній Азії.
Господарське використання
З листків і квіток добувають ефірну олію, яку використовують у парфумерній промисловості[7]. З плодів виготовляють напої, мармелади. Померанець застосовують як підщепу до інших видів цитрусових культур.
Різновиди
До різновидів померанця відносять цитрадію — гібрид померанця і трилисточкового понцируса (трифоліати) та бергамот (бергамський апельсин) — гібрид померанця і лімети (солодкого лимона, солодкого лайма).
У геральдиці
Зображення померанцевого дерева з плодами присутнє на гербі російського міста Ломоносов. Зміст герба був пов'язаний з назвою міста — до 1948 року воно звалося Оранієнбаум (за назвою знаменитого палацево-паркового ансамблю), що у перекладі з німецької і значить «померанцеве дерево».
Примітки
- Citrus sinensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.). Апельси́нъ. https://r2u.org.ua (укр/рос). «Апельси́нъ, рос. Citrus aurantium = помера́нець.»
- Флора УРСР. Том 7. / За загальною редакцією М. В. Клокова і О. Д. Вісюліної. — К. : Видавництво Академії наук УРСР, 1955. — С. 98.
- Апельсин помаранча. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- Помаранча // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Помаранч // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Померанець // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Помаранчевий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Помаранчевий // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- bigarade. www.cnrtl.fr. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. Процитовано 15 листопада 2017.