Чорна Борода

Перша документальна згадка про Тіча відноситься до жовтня 1717 (газета «Boston News-Letter»), коли він вже піратствував під орудою капітана Бенджаміна Горніґолда (англ. Benjamin Hornigold), що грабував іспанські та французькі судна. Історики припускають, що Тіч брав участь у Війні за іспанську спадщину (відому також як війна королеви Анни), а після підписання Утрехтського миру, не бажаючи кидати улюблену професію, примкнув до флібустьєрів Горніґолда. Це побічно підтверджує назву, яку Тіч пізніше дав флагману свого піратського флоту — «Помста королеви Анни» (англ. Queen Anne's Revenge).

Перебуваючи в команді Горніґолда, Тіч взяв участь у великій кількості каперських операцій проти французів. Користуючись тим, що Королівство Великої Британії перебувало у стані війни з Королівством Франція, флібустьєри безперешкодно використовували острів Ямайка як свою базу. Наприкінці 1716 Горніґолд віддав Тічу в особисте командування шлюп, захоплений у французів під час одного з рейдів. До цього моменту Тіч вже мав репутацію безстрашного і лютого пірата.

На початку 1717 Тіч (можливо, в компанії з Горніґолдом) відправився до берегів Північної Америки. Після відбуття з острова Нью-Провіденс, пірати захопили барк, що йшов під командуванням капітана Тюрбара з Бермудських островів. На борту барка виявилося 120 бочок з борошном, проте пірати узяли з нього тільки вино та відпустили. Потім їм вдалося захопити корабель з багатою здобиччю, що йшов у Південну Кароліну з Мадейри. Після ремонту і обслуговування своїх суден на узбережжі Вірджинії, пірати повернулися до Вест-Індських островів.

У листопаді 1717 шлюпи Тіча атакували і, після швидкоплинного бою, захопили велике французьке судно біля острова Сент-Вінсент. До цього моменту флот «Чорної Бороди» складався з двох шлюпів: один з 12 гарматами і 120 членами команди, другий — з 8 гарматами і 30 членами команди. Захопленим судном виявився шлюп работорговців «Конкорд» (фр. La Concorde), що йшов з Гвінеї на Мартиніку під командуванням капітана Доссета. Пірати привели «Конкорд» до острова Бекія в Гренадинах, де висадили французів і африканських рабів на берег. Французький юнга Льюїс Арот і ще кілька членів команди добровільно приєдналися до піратів і вказали їм на цінні вантажі, які приховано перевозилися на кораблі. У результаті, видобуток з корабля виявилася дуже багатим, в числі іншого на ньому було знайдено велику кількість золотого піску і дорогоцінного каміння.

Менший з двох шлюпів пірати віддали французам, а самі перейшли на «Конкорд», який Тіч зміцнив, оснастив гарматами і перейменував на «Помсту королеви Анни».

У 1717 році новий губернатор Багамських островів Вудс Роджерс оголосив про початок нещадної боротьби з піратством. Горніґолд з частиною своєї команди вирішив здатися на милість британської влади і отримати обіцяну королівським указом амністію. Тіч відмовився припиняти своє ремесло і підняв над «Помстою королеви Анни» чорний прапор, тим самим остаточно поставивши себе поза законом.

Подорожуючи вздовж Малих Антильських островів, Тіч атакував і грабував всі зустрічні торгові кораблі (зафіксовано напади близько островів Сент-Вінсент, Сент-Люсія, Невіс, Антигуа). В околицях острова Сент-Вінсент пірати захопили велике британське торговельне судно під командуванням Крістофа Тейлора. Забравши все, що становило цінність, пірати висадили команду на острів, а сам корабель підпалили. У грудні 1717 флот Тіча вийшов з Пуерто-Рико у напрямку до Саманської затоки на острові Еспаньйола.

До січня 1718 року в команді Тіча було вже близько 300 чоловік. Курсуючи навколо островів Сент-Крістофер і Краб, пірати захопили ще кілька британських шлюпів. Наприкінці січня «Помста королеви Анни» стала на якір біля міста Баттаун (англ. Bathtown) в Північній Кароліні. Це невелике містечко, населення якого на той час не перевищувало 8000 чоловік, було добрим притулком для кораблів, що йшли з Атлантики. Поселенці з радістю скуповували награбований піратами вантаж.

У квітні 1718 року в Гондурасі, в затоці, Тіч захопив шлюп «Пригода» (англ. Adventure) і змусив його капітана, Девіда Герріота, приєднатися до піратів (за іншою версією, Герріот, сам будучи піратом, добровільно приєднався до флоту Тіча, але в подальшому був усунений від командування своїм кораблем). Пірати попливли далі на схід, пройшли повз Кайманові острови та захопили іспанський шлюп, що йшов з Куби, який також приєднали до своєї флотилії. Повернувши на північ, вони пропливли через Багамські острови і підійшли до берегів Північної Америки.

У травні 1718 «Помста королеви Анни» і три менших піратських шлюпи підійшли до міста Чарлстона в Південній Кароліні. Вони кинули якір біля берегів Чарлстона, влаштувавши засідку. Таким чином за кілька днів було захоплено 9 кораблів, найвпливовіші пасажири були відібрані як заручники. Отримавши за них величезний викуп грошима і медикаментами, Тіч відправився в Північну Кароліну. Він підкупив губернатора Північної Кароліни Чарльза Ідена і продовжував займатися розбоєм.

Сутичка між Тічем і Мейнардом (гравюра XVIII ст.)

Восени 1718 губернатор Вірджинії Олександр Спотсвуд опублікував прокламацію, в якій пообіцяв нагороду в 100 фунтів стерлінгів тому, хто захопить або вб'є Тіча, а також менші суми за пересічних піратів.

Найнятий Спотсвудом британський лейтенант Роберт Мейнард (англ. Robert Maynard) відправився на знищення Тіча і зустрівся з ним біля острова Окракок.

22 листопада 1718 відбувся абордажний бій між командами Тіча і Мейнарда, під час якого «Чорна Борода» і більшість його піратів були вбиті. Сам Тіч отримав понад 25 шабельних поранень і впав намертво. Мейнард відрубав Тічу голову і наказав підвісити її на реї свого судна. Усі тринадцять схоплених живими піратів були засуджені в Вільямсбурзі та страчені через повішення.

• «Чорній бороді» подобалося вселяти жах у своїх ворогів. Під час битви він вплітав у свою бороду запальні ґноти і в клубах диму, як сатана з пекла, вривався у лави противника.
• Едвард Тіч, який лише за один рік захопив понад 40 суден, мав звичайну зброю піратів: пістоль (пістолет) і абордажну шаблю-тесак.