Чумак Василь Григорович

Василь Григорович Чумак
Василь Чумак
Псевдо Вагр, С. Віче, М. Ічня, В. Ч, С. В., Чорненко
Народився 25 грудня 1900 (7 січня 1901) або 1901[1]
Ічня, Ічнянська волость, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 8 (21) листопада 1919(1919-11-21)
Київ
Поховання Парк Вічної Слави
Країна  УНР→
УСРР Російська імперія (до 1917)
Діяльність поет
Мова творів українська, російська
Роки активності 1917–1919
Жанр вірш
Magnum opus «Заспів»
Партія Українська комуністична партія (боротьбистів)
 Чумак Василь Григорович у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Чума́к Васи́ль Григо́рович (літературні псевдоніми — С. Віче, Вагр, М. Ічня, Чорненко[2]; 25 грудня 1900 [7 січня 1901](19010107), Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 8 [21] листопада 1919, Київ) — український поет, публіцист, громадський і культурний діяч.

Біографія

Народився 25 грудня 1900 (7 січня 1901)(19010107) року в містечку Ічня на Чернігівщині в родині козака Григорія Семеновича Чумака та міщанки Анастасії Петрівни, уродженої Марченко[3]. Мав молодшого брата Миколу і сестер Уляну й Марію[4]. Сім’я володіла 6-ма десятинами землі та утримувала пекарню і хлібну лавку[5].

Отримавши початкову освіту в церковно-приходській школі, у 1910–1914 роках навчався в Ічняському вищому початковому училищі імені Спадкоємця Цесаревича Олексія Миколайовича[6], а 1918 року закінчив гімназію в Городні[5]. По закінченню гімназії переїхав до Києва, де став активним діячем Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».

Заарештований разом із Гнатом Михайличенком денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі[7][8][9]. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак[10]. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського саду (нині парк Вічної Слави, могила не збереглася)[11].

Творчість

Василь Чумак — автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»). Писав новели в прозі та рецензії. Як поет — імпресіоніст за допомогою називних речень, виразних деталей, кольорів, «штрихованої стилістики» майстерно відбив складні психічні переживання людини та її мінливі настрої, а головне — відтворив волелюбну енергію мас до незалежної України в добу національної революції 1918–1919 років. Друкувався з 1917 року.

Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» (1920).

Оцінка творчості

У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбистів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури.

У середині 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені.

У середині 1950-х років творчість Чумака реабілітовано.

Ушанування пам'яті

На фасаді будівлі гімназії в місті Городні, де в 1914—1918 роках навчався Василь Чумак, встановлено меморіальну дошку.

На честь Василя Чумака в Києві[12], Ічні та Городні названі вулиці.

На Спаському кладовищі в Ічні біля могил батька і матері поета насипано символічну могилу, на надгробку якої – два портрети: Василя Чумака та його брата Миколи, що загинув на Колимі 1938 року[13].

  • Портрет Василя Чумака в часописі «Молодняк», 1927, № 1
  • Портрет Василя Чумака в часописі «Всесвіт», 1927, № 52, художник Г. Бабій
  • Погруддя Василя Чумака в Ічні, встановлено 1980 року. Скульптор Володимир Луцак

Видання
  • Чумак В. Заспів : поезії. – 1919. – 62 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак. — К. : Комуніст, [б. р.]. — 16 с.
  • Чумак В. Революція : поезії. — Харків 1920. — 16 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак; В. Блакитний (ред і передм.). — Х. : Видання ЦК КСМУ, 1922. — 16 с.
  • Чумак В. Червоний заспів : вибр. поезії. – Київ, 1930. – 32 с.
  • Червоний заспів : Вибрані твори / Василь Чумак; вступ. стаття, упоряд. і примітки С. Крижанівського. — К. : Рад. письменник, 1956. — 204 с., портр.
  • Заспів : Твори / Василь Чумак; вступ. стаття Степан Крижанівський. — К. : Дніпро, 1968. — 207 с., портр.
  • Червоний заспів : Твори / Василь Чумак. — К. : Молодь, 1982. — 158 с., іл.
  • Червоний заспів : Поезії. Оповіданні і нариси. Спогади про поета / Василь Чумак. — К. : Дніпро, 1991. — 364 с., портр. — ISBN 5-308-00870-1.

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Самусь, 1928, с. 7..
  3. Метрическая книга о рождении Николаевской церкви местечка Ичня Борзнянского уезда Черниговской губернии на 1900 год // ДАЧО. Ф. 679. Оп. 10. Спр. 2877. Арк. 319зв–320.
  4. Григорій Семенович Чумак. – Родовід.
  5. Грабовський Сергій. «Країна Інкогніта». Василь Чумак.
  6. ЦДАМЛМ України. Ф. 116. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 1.
  7. Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  8. N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  9. Плужанин, 1926, с. 2–3..
  10. Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)
  11. Проценко, 1994, с. 261–263..
  12. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 серпня 1957 року № 1428 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 915, арк. 799–808. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.
  13. Гайовий Гриць. Ічнянський іменослов // Культура і життя. — 2012. — № 31. — 3 серпня.

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.