Михайличенко Гнат Васильович

Гнат Васильович Михайличенко
	; Гнат Михайличенко
Псевдо	Ігнатій Михайлич; Брат[1]
Народився	15 (27) вересня 1892; Суджанський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Помер	8 (21) листопада 1919; Київ
Поховання	Парк Вічної Слави
Країна	УНР→; УСРР Російська імперія (до 1917)
Діяльність	письменник
Мова творів	українська
Роки активності	1911–1919
Жанр	вірш, проза
Magnum opus	«Блакитний роман»
Партія	Українська комуністична партія (боротьбистів)
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Член КПРС=~~

Михайличе́нко Гна́т Васи́льович (літературний псевдонім Ігна́тій Миха́йлич; 15 [27] вересня 1892(18920927), Миропілля, Російська імперія — 8 [21] листопада 1919, Київ, Київська губернія) — письменник і політичний діяч, член Центральної Ради.

Біографія

Народився 15 (27) вересня 1892(18920927) року в селянській родині в селі Студенок Суджанського повіту Курської губернії, нині у складі села Миропілля Краснопільського району Сумської області.

Навчався в 1908–1912 роках у Харківському хліборобському училищі, звідки за зв'язки з есерами його перевели до Московського хліборобського училища. Живучи в Москві, продовжив навчання в університеті Шанявського. Мобілізований 1914 року до армії, втік з фронту, перебував на нелегальному становищі. 1916 року за належність до харківської організації лівих есерів військовий суд засудив його до шести років каторги (яку замінили засланням) й довічного поселення в Сибіру. Покару відбував у с. Тулуп'єму Нижньоудинського повіту Іркутської губернії.

Після Лютневої революції 1917 року повернувся в Україну. Був одним із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Від лютого по квітень 1919 року входив до колегії Київської ГубЧК.

Очолював з 12 травня по 3 липня 1919 року Народний комісаріат освіти УСРР.[2]

Співредактор (разом із Михайлем Семенком) першого числа літературно-мистецького тижневика «Мистецтва»[3].

У травні-липні 1919 року воював на Західному фронті. Із зайняттям Києва наприкінці серпня 1919 року військами Добровольчої армії перейшов на підпільне становище. 8 (21) листопада 1919 року заарештований разом із Василем Чумаком денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі[4][5][6]. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак[7]. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносовського саду (нині парк Вічної Слави, поховання було зруйноване 1933 року внаслідок зсуву ґрунту)[8].

Творчість

Писав вірші з 1911 року, прозу з 1915 року. Автор «Блакитного роману» (Харків, 1921)- одного з найтаємничіших творів в українській літературі, надзвичайна крайня ліричність, символічний динамізм стали предтечею для усіх експериментів в українській поезії в прозі в XX столітті, повісти «Історія одного замаху. (Історична повість з життя українських революціонерів до революції)» (Одеса, 1918), збірки «Новелі» (Харків, 1922), віршів. З передмовою і за редакцією Михайличенка вийшла посмертна збірка оповідань Андрія Заливчого «З літ дитинства» (Київ, 1919).

В Україні дослідженням біографії та творчості поета займався сумський краєзнавець і журналіст Геннадій Петров (1936–1996). Йому вдалося встановити точну дату і місце народження Михайличенка.

Увічнення пам'яті

У 1928–1938 роках вулиця Пилипа Орлика в Києві називалася на честь Гната Михайличенка[9][10].

Примітки

Яловий, 1923, с. 115..
Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. – т. 1 (1917–1943 рр.) – К. : Видавець Ешке О.М., 2002. – с. 131-132. ISBN 966-557-096-Х
Мистецтво, 1919..
Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
Плужанин, 1926, с. 2–3..
Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)
Проценко, 1994, с. 261–263..
Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 463, арк. 202, 204. Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.
Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.

Посилання

В справі дати смерти В. Чумака і Г. Михайличенка // Плужанин. — 1926. — № 12 (15). — грудень. — С. 2–3.
Ген. Брат. Андрій Заливчий (некролог) // Боротьба : орган Центр. Ком. Укр. Парт. Соц.-Рев. — 1918. — Ч. 56. — 26 грудня (13 декабря ст. ст.). — С. 1–3.
Ігнатій Михайлич. Андрієві Заливчому (Згадки і вражіння) // Боротьба : орган Центр. Ком. Укр. Парт. Соц.-Рев. — 1919. — Ч. 13 (70). — 23 лютого (10 февраля ст. ст.). — С. 3–4.
Ігнатій Михайлич. Місто // Мистецтво : літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень. — С. 15–16.
Ігнатій Михайлич. Той, чиє життя було твором мистецтва // Мистецтво : літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень. — С. 24–25.
Марик Ю. Наші жертви // Всесвіт. — 1927. — № 52. — 25 грудня. — С. 13.
Михайличенко Гнат. Блакитний роман. — Х. : Всеукр. держ. вид-во, 1921. — 51 с.
Михайличенко Гнат (Ігнатій Михайлич) Художні твори / впоряд. з поясненнями та біогр.-крит. нарисом В. Гадзінський ; за заг. ред. та з передм. А. Приходька. — [Б. м.] : Держ. вид-во України, 1929. — 296 с.
Михайличенко Гнат. Пролетарське мистецтво // Мистецтво : літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень. — С. 27–29.
Михайличенко Гнат. Старчиха. Крик // Плужанин. — 1926. — № 11 (14). — листопад. — С. 14–15.
Приходько А. Гнат Михайличенко // Червоний шлях. — 1929. — № 2 (71). — лютий. — С. 152–157.
Михайличенко Г. Художні твори / Гнат Михайличенко (Ігнатій Михайлич) ; Гнат Михайличенко (Ігнатій Михайлич) ; впоряд. з поясненнями та біогр.-крит. Нарисом В. Гадзінський ; за заг. ред. та з передм. А. Приходька. – Б. м. : Держ. вид-во України, 1929. – 296 с.
Михайличенко Г. Блакитний роман / Гнат Михайличенко. – Харків : Всеукр. держ. вид-во, 1921. – 51 с.

Джерела

Концептосфера творчого світу «перших хоробрих» (Василь Чумак, Василь Еллан-Блакитний, Гнат Михайличенко, Андрій Заливчий) : Автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 / Марчак Тетяна Андріївна ; Київський університет імені Бориса Грінченка. — К. : Б/в, 2016. — 22 с.
Марчак Т. А. Естетичне новаторство прози Гната Михайличенка та Андрія Заливчого // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : Філологічні науки. Вип. 31. — Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2012. — С. 285–288.
Михайличенко Гнат. Вступне слово. У кн.: Заливчий Андрій. З літ дитинства : новелі / з портр. автора і вступ. словом Гната Михайличенко. — К. : Вид. Укр. Партії Соціялістів-Революціонерів ; Друк. І. М. Кушнерева та Спілки, 1919. — С. 3–6.
Михайличенко Гнат. Маленька Докійка (Різдвяна новела) // Ad Fontes! До першоджерел! / упоряд. В. В. Яременко. — К. : Молодь, 2004. — С. 181–189. — ISBN 966-7615-54-5.
Олійник Ф. Чотирі постаті. (З приводу роковин смерти А. Заливчого, Г. Михайличенка, В. Чумака й В. Елана) // Зоря. — 1926. — № 24. — грудень. — С. 23—25.
Органи державної безпеки Київщини у фотографіях та документах (1919—1991) / автор-упор. О. І. Шевченко. — К. : Дон-97, 2004. — 326 c. — ISBN 966-96326-3-3.
Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник. — К. : Український письменник, 1994. — 334 с. — ISBN 5-333-00673-3.
Самусь Микола. Троє… Василь Чумак, Андрій Заливчий, Гнат Михайличенко : критико-біографічні нотатки. — Х. : Книгоспілка, 1928. — 53, [1] с. — (Критика й теорія літератури / за ред. В. Юринця).
Юренко О. П. Михайличенко Гнат Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 688. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Яловий Мих. Перші хоробрі // Червоний шлях. — 1923. — Ч. 9. — С. 111—119.
Протасов Л. Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. М., РОСПЭН, 2008.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[FOOTNOTEЯловий1923115.-1] Яловий, 1923, с. 115..

[2] Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. – т. 1 (1917–1943 рр.) – К. : Видавець Ешке О.М., 2002. – с. 131-132. ISBN 966-557-096-Х

[FOOTNOTEМистецтво1919.-3] Мистецтво, 1919..

[4] Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.

[5] N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.

[FOOTNOTEПлужанин19262–3.-6] Плужанин, 1926, с. 2–3..

[7] Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)

[FOOTNOTEПроценко1994261–263.-8] Проценко, 1994, с. 261–263..

[vkr-35-9] Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 463, арк. 202, 204. Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.

[vkr-1082-10] Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.