Шахрисабз

Шахрисабз засновано понад 2700 років тому[1]. Стародавні жителі міста — согдійці — були відомі своїми ремеслами, торгівлею та високою культурою. У давнину місто мало назву Кеш[2].

Колишня столиця Согду — провінції імперії Ахеменідів.

У 329 році до нашої ери місто було захоплено військами Олександра Македонського. З цього часу Кеш опинився під впливом елліністичної культури. Тут набули деякого поширення давньогрецькі культи й вірування. Найвідомішими були культи Геракла, Діоніса й Афіни.

У I—III століттях місто було під впливом Кушанської імперії. У IV—V століттях нашої ери Кеш входив до складу держав хіонітів та кідарітів.

Правителі Кеша з III століття до нашої ери до VIII століття випустили велику кількість монет. Відомі імена правителів стародавнього і ранньосередньовічного Кеша — Ахурпат і Шишпір. Якось Кеш був навіть столицею Согдіани[3].

У VI столітті він увійшов до складу держави ефталітів. У 567—658 роках согдійські володарі міста підпорядковувалися тюркам.

У VIII столітті завойований арабами, тривалий час був центром антиарабського й антиісламського спротиву. Одним з останніх правителів Шахрисабза був Бобо-Бек.

Тамерлан (Тимур) народився в селищі Ходжа-Ілгар на околиці Шахрисабза. У XIV — на початку XV століття був його резиденцією. За наказом Тимура в Шахрисабзі зведено палац Ак-сарай. У місті поховані деякі представники династії Тимуридів: батько Тимура Мухаммад Тарагай, два старших сина Тимура Джахангір та Умар шейх.

Сучасна назва походить від перс. شهر سبز‎ — «зелене місто», відомо з XIV століття.

У XVI—XVIII століттях Шахрисабз входив до складу Бухарського ханства.

У середині XVIII століття узбецький рід Кенагасів заснував тут напівнезалежне володіння, яке зберігало свою відносну автономію до самого російського завоювання 1869 року.

Історичний центр міста входить до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2000 року.

Найвідоміші пам'ятники Шахрисабза:

• руїни палацу Тимура — Аксарай;
• меморіальний комплекс Дорут Тілават, який включає до свого складу:
  • мавзолей шейха Шамсад-Діна Куляла ал-Кеші (там також похований батько Тимура — Амір Турагай);
  • мавзолей Гумбазі-Сейїдан (Купол Сейїдів);
  • мечеть Кок-Гумбаз (Блакитний Купол);
• рештки династичної усипальниці тимуридів Дорус-Сіадат, у тому числі склеп Тимура; емір Тимур похований у мавзолеї Гур-Емір у Самарканді.

13 липня 2016 року Комітет всесвітньої спадщини при ООН вніс історичний центр Шахрисабза до списку об'єктів, що перебувають під загрозою зникнення. Причиною цього стало те, що руйнування будівель у середньовічних районах міста для будівництва готелів та інших сучасних будівель спричинило «незворотні зміни в зовнішньому вигляді історичного Шахрисабза»[4].

Економіка міста концентрується в галузі переробки сільськогосподарської сировини: очищення бавовни, консервування тощо. Розвинені народні й кустарні промисли.

• Історія та пам'ятки Шахрисабза (англ.)
• Ялла - Шахрисабз на YouTube