Шевченкове (Івано-Франківський район)
Шевче́нкове (раніше — Святий Станіслав) — село Галицького району Івано-Франківської області. Населення — 159 осіб (2001 р.).
село Шевченкове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район/міськрада | Галицький район |
Рада | Залуквянська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA26040090260044827 |
Основні дані | |
Засноване | княжі часи |
Населення | 159 |
Площа | 1,495 км² |
Густота населення | 106,35 осіб/км² |
Поштовий індекс | 77160 |
Телефонний код | +380 03431 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°07′56″ пн. ш. 24°41′35″ сх. д. |
Водойми | р. Дністер, Лімниця |
Відстань до районного центру |
2 км |
Найближча залізнична станція | Галич |
Відстань до залізничної станції |
4 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 77160, с. Залуква, вул. Галицька |
Карта | |
Шевченкове | |
Шевченкове | |
Мапа | |
|
У селі збереглась унікальна пам'ятка давнини — церква святого Пантелеймона, що вважається найстарішою в Західній Україні.
Географія, історія
Село розташоване на правому березі річки Лімниці біля місця її впадіння у Дністер. Час заснування села треба, безперечно, відносити до княжих часів, або й раніше, адже в селі збереглися залишки оборонних валів, які відносяться до часу існування Галича як столиці давньоруського князівства. До 1945 р. село називалося Святий Станіслав на честь костелу святого Станіслава, в який було перетворено церкву св. Пантелеймона.
На 01.01.1939 в селі проживало 540 мешканців, з них 290 українців-грекокатоликів, 230 українців-римокатоликів і 20 поляків[1].
16 липня 1940 р. с. Св. Станіслава перейменоване на с. Шевченкове.[2]
На 1.03.1943 в селі проживало 203 мешканці[3].
Церква святого Пантелеймона
У селі збереглась унікальна пам'ятка давнини — церква святого Пантелеймона. Храм унікальний тим, що вважається найстарішим у Західній Україні. Як свідчать давні документи, вона побудована за часу існування Галицько-Волинського князівства, а саме 1200 р. (за іншими даними — 1194 р.).
Спочатку церква була православною, з другої половини XIV ст. стала католицьким костелом. 1575 р. сильно постраждала від татарського нападу. Зазнавала руйнувань 1676 р. від турецько-татарського війська, 1802 р. від пожежі та 1915 р. (під час I Світової війни) від артилерійського обстрілу. Церкву ремонтували 1926 р., західний фасад відновлено 1965 р. На стінах збереглися графіті й малюнки з княжих часів, а також кириличні написи з 1212 р. У споруді переплелися риси староукраїнської і романської архітектур. Біля церкви — дворище (1611 р.). Нині церква належить місцевій громаді.
Дослідженням стародавніх церков займався священик і археолог Лаврецький Лев.
Галерея
- Вид на церкву і село від Галицького замку
- Іконостас
- Дзвіниця і церква
- Візерунок на вікні
- Склепіння
- Церковний комплекс
- Письмена на стінах церкви
Примітки
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 84.
- Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 32 (95). — 21 вересня. — С. 4.
- Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG. — s. 12. (нім.)
Джерела
- Україна (путівник). — Київ, 1993.
- Łuszczkiewicz W. Kościół w Ś. Stanisławie pod Haliczem jako zabytek romański // Sprawozdania Komisyi do Badania Historyi Sztuki w Polsce. — Akademia Umiejętności w Krakowie, 1878—1915.
- Święty Stanisław // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 700. (пол.)