Юрчук Омелян Михайлович

Народився 7 листопада 1939 року в місті Заставній (тепер Чернівецька область). 1967 року з відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут. До 1969 року працював у Львівському політехнічному інституті архітектором у проєктному підрозділі і викладачем кафедри архітектури. З 1977 року — архітектор у філії Укрміськбудпроекту і головний архітектор Бердянська, з 1977 по 1992 рік — головний архітектор Рівненській області, з 1994 по 2005 рік — завідувач кафедри архітектури Національного університету водного господарства та природокористування. У 2000 році відкрив напрям «Архітектура» і спеціальність «Архітектура будівель і споруд». З 2005 року — професор кафедри архітектури[1].

Помер 1 лютого 2020 року[1].

• універсальний концертний зал на 1200 і 700 місць (Бердянськ, 1972);
• міський Палац культури (Бердянськ, 1973);
• універмаг (Бердянськ, 1973);
• пам'ятник О. С. Пушкіну (скульптор Г. Нерода; Бердянськ, 1973);
• пам'ятник лейтенанту П. П. Шмідту (скульптор В. Дубінін; Бердянськ, 1974);
• проєкт детального планування курортного району на Азовському морі, (1974);
• проєкт планування Бердянської коси (1975);
• палац одруження (Бердянськ, 1976);
• комплекс гуртожитків Ветеринарного інститутту (Львів, 1976);
• концепція «Місто-сад» (Рівне, 1979);
• реконструкції концертного залу органної i камерної музики (Рівне, 1983);
• проєкт планування і озеленення центру Рівного (1983—1990).
• проєкт планування історико-культурного заповідника (Острог, Рівненської області, 1985);
• реконструкція будівель управління Національного банку України (Рівне, 1996);
• проєкт реконструкції будинку відпочинку «Сосновий 6іp» (Жобрин, Рівненський район, 1997);
• проєкт церкви (Набережне, Демидівського району, Рівненської області, 1998);
• резиденція (Надвірна, Івано-Франківська область, 1999);
• бази практик і відпочинку Хрінницького водосховища, Рівненська область і на Шацьких озерах, Волинська область (2001—2002);
• проєкти 5-ти великих суспільних і житлових об'єктів у Хмельницькій та Тернопільській областях (2003—2007).

Bcі проєкти реалізовані і більшість отримали нагороди на республіканських конкурсах.

Автор книг:

• Стандарти Канади. «Дрібноштучні станів матеріали». Факсимільне видання. Переклад з англійської, 1995;
• Енергоефективні конструкції стін з каменю бетонного пустотілого у співавторстві з канадським архітектором Я. Шулякевич, 1999;
• Словник архітектурних термінів, 2001;
• Словник архітектурних термінів у 2-х томах, 2012.

• Заслужений архітектор УРСР з 1985 року.
• Лауреат Державної премії УРСР в галузі архітектури за 1990 рік;
• орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (РПЦ, 2000)[1];
• 11 премій на республіканських конкурсах (1972—2009)[1].

• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 669. — ISBN 5-88500-042-5.