Юсов Вадим Іванович

Вадим Іванович Юсов (20 квітня 1929, Клавдіно, Ленінградська область, РРФСР, СРСР 23 серпня 2013, Нижньогородська область, Росія) — радянський, російський кінооператор та педагог, який завоював всесвітню популярність своєю співпрацею з режисерами Андрієм Тарковським та Сергієм Бондарчуком.

Вадим Юсов
рос. Вадим Иванович Юсов
Зображення
Ім'я при народженні Вадим Іванович Юсов
Дата народження 20 квітня 1929(1929-04-20)
Місце народження Клавдіно, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Дата смерті 23 серпня 2013(2013-08-23) (84 роки)
Місце смерті Нижегородська область, Росія
Поховання
Громадянство  СРСР 
 Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1954)
Професія кінооператор
Кар'єра 1957 2010
Нагороди
Орден Пошани
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Шаблон:Ніка (кінопремія)Шаблон:Ніка (кінопремія)Шаблон:Ніка (кінопремія)
IMDb ID 0951134

Народний артист РРФСР (1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Призер Венеціанського кінофестивалю (1988), триразовий лауреат головної національної кінопремії «Ніка» (1991, 1992, 2004) і володар почесної премії «Золотий орел» (2013).

Біографія

Вадим Юсов народився 20 квітня 1929 року в селищі Клавдіно Ленінградської області. 1954 року закінчив ВДІК (операторський факультет, майстерня Б. І. Волчека). З цього ж року працює на студії «Мосфільм» (у 1954 1957 як асистент оператора, з 1957 року — як оператор-постановник). Перша самостійна операторська робота — фільм А. А. Тарковського «Коток і скрипка»[1].

Операторська майстерність В. І. Юсова проявилося у фільмах А. А. Тарковського («Іванове дитинство», «Соляріс», «Андрій Рубльов»), Г. Н. Данелії («Я крокую Москвою», «Не журись!», «Паспорт») та С. Ф. Бондарчука («Вони воювали за Батьківщину», «Борис Годунов»).

За операторську роботу картини «Чорний чернець» Івана Диховичного удостоєний спеціального призу Венеціанського кінофестивалю «Золота Оселла».

З 1983 року — завідувач кафедрою операторської майстерності у ВДІКу.

Член журі 37-го Каннського і 45-го Берлінського кінофестивалів.

Викладав у Літній кіноакадемії Микити Міхалкова, збирався відвідати церемонію вручення сертифікатів випускникам у місті Павлово Нижньогородської області, але напередодні йому стало зле[2]. Помер 23 червня 2013 року[3].

Стиль роботи

Юсова в операторській роботі відрізняв академічний підхід, ретельний вибір натури, світла, композиції кадру, оптичних та стабілізаційних систем. Він сам є винахідником пристосувань для зйомки та специфічних рухів камери, зокрема у фільмах А. А. Тарковського «Андрій Рубльов», «Іванове дитинство», «Соляріс». У фільмі Г. Данелії «Я крокую Москвою», знята Юсовим столиця знайшла на екрані нову пластику та мальовничість. Плани міста, зняті з верхніх точок, не спішне паноромування; метушливі перехожі на статичних планах, що поспішають повз об'єктив камери; суцільний потік автомобільних світяться фар на нічних вулицях; мокрий асфальт після дощу, додали картині неповторну атмосферу та глибину.

Фільмографія

  1. 1954 Небезпечні стежки (реж. О. Алексєєв, Є. Алексєєв)
  2. 1955 Стрибуха (реж. С. С. Самсонов)
  3. 1956 Звичайна людина (реж. О. А. Столбов)
  4. 1958 Сторінки розповіді (реж. Б. Н. Крижановський, М. І. Терещенко)
  5. 1958 Тривожна ніч (реж. Т. Березанцева)
  6. 1959 Лейлі та Меджнун (реж. Т. Березанцева, Г. Валамат-Заде)
  7. 1960 Коток і скрипка (реж. А. А. Тарковський)
  8. 1962 Іванове дитинство (реж. А. А. Тарковський)
  9. 1963 Я простую Москвою (реж. Г. Н. Данелія)
  10. 1966 Андрій Рубльов (реж. А. А. Тарковський)
  11. 1967 — Маляр (сюжет у к/ж «Фитиль» 63) (реж. Г. Н. Данелія)
  12. 1967 — Проблема (сюжет у к/ж «Фитиль» 64) (реж. Г. Н. Данелія)
  13. 1969 Не журись! (реж. Г. Н. Данелія)
  14. 1972 Зовсім пропащий (реж. Г. Н. Данелія)
  15. 1972 Соляріс (реж. А. А. Тарковський)
  16. 1975 Вони воювали за Батьківщину (реж. С. Ф. Бондарчук)
  17. 1975 Чисто англійське вбивство (реж. С. Й. Самсонов) — автор сценарію
  18. 1978 Юлія Вревська (реж. Н. Корабов, Болгарія)
  19. 1980 Карл Маркс. Молоді роки (реж. Л. Куліджанов)
Могила В.І. Юсова на Новодівичому кладовищі Москви
  1. 1982 Червоні дзвони. Фільм 1. Мексика у вогні (реж. С. Ф. Бондарчук)
  2. 1983 Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу (реж. С. Ф. Бондарчук)
  3. 1986 Борис Годунов (реж. С. Ф. Бондарчук)
  4. 1988 Чорний чернець (реж. І. В. Диховічний)
  5. 1990 Будиночок на околиці (реж. Л. Куліджанов)
  6. 1990 Паспорт (реж. Г. Н. Данелія)
  7. 1992 Прорва (реж. І. В. Диховічний)
  8. 1993 Анна: від 6 до 18 (реж. Н. С. Михалков)
  9. 1993 Згадуючи Чехова (реж. Н. С. Михалков), не був завершений
  10. 1996 Свій голос (реж. О. В. Дорман)
  11. 1999 Відірвані від справжнього (реж. А. Ужице, Німеччина)
  12. 1999 Що сказав небіжчик (реж. І. Масленников)
  13. 2002 Копійка (реж. І. В. Диховічний)
  14. 2002 Гроші (реж. І. В. Диховічний)
  15. 2009 Підрядник (реж. О. В. Дорман)
  16. 2010 Апельсиновий сік (реж. Андрій Прошкін)
  17. 2010 Великий вальс (реж. В. В. Меньшов)

Нагороди та премії

  • 1964 — приз ВКФ (за фільм «Я крокую Москвою»)
  • 1968 Заслужений діяч мистецтв РРФСР
  • 1977 Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих — за фільм «Вони билися за Батьківщину» (1975)
  • 1979 Народний артист РРФСР
  • 1982 Ленінська премія — за фільм «Карл Маркс. Молоді роки» (1980)
  • 1984 Державна премія СРСР — за фільм «Червоні дзвони» (Ф. 1-й: «Мексика у вогні»; Ф. 2-й: «Я бачив народження нового світу»)
  • 1988 — приз Золота Озелла за найкращу операторську роботу на кінофестивалі у Венеції (за фільм «Чорний чернець»)
  • 1991 — премія «Ніка» за найкращу операторську роботу (за фільм «Паспорт»)
  • 1992 — премія CIDALC КФ французьких фільмів в Шалоні (фільм «Прорва»)
  • 1992 — премія «Ніка» за найкращу операторську роботу (за фільм «Прорва»)
  • 1993 — приз КФ «Сузір'я» «за видатну зйомку виконавців» (фільм «Прорва»)
  • 1996 орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
  • 2002 — спеціальний приз президента Росії «за видатний внесок у розвиток російського кіно»
  • 2004 — спец. приз «Пані Удача» ім. Павла Луспекаєва «За мужність та гідність у професії» ОКФ «Кіношок» в Анапі
  • 2004 — премія «Ніка» «За внесок у кінематографічні науки, критику та освіту»
  • 2006 — премія кіноізобразітельного мистецтва «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії — «За внесок у операторське мистецтво»
  • 2007 — премія Міжнародний кінофестиваль «Дзеркало» імені Андрія Тарковського «За видатний внесок у світове кіномистецтво»
  • 2010 орден Пошани
  • 2012 — премія «За досягнення всього життя» на 20-ому Міжнародному фестивалі мистецтва кінооператорів Plus Camerimage, Бидгощ, Польща[4].
  • 2013 — премія «Золотий орел» «За видатний внесок у світовий кінематограф»[5].

Примітки

  1. Маслова Л. Оператор с пониманием // Коммерсантъ. — 2013. — 24 авг.
  2. Ушел из жизни «лучший оператор в мире» Вадим Юсов. РИА Новости. 23 серпня 2013. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  3. Оператор фильмов Тарковского Вадим Юсов скончался на 85-м году жизни
  4. Кинооператор Вадим Юсов удостоен награды за достижения в области операторского искусства. ПрофиСинема. 04.12.2012. Архів оригіналу за 16.12.2012. Процитовано 4 грудня 2012.
  5. Раздали «Орлов». 25 января 2013. Процитовано 22 січня 2013.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.