Не журись! (фільм)

Після закінчення Петербурзького університету, повний надій та грандіозних планів, повертається в рідне містечко молодий лікар Бенжамен Глонті. Але життя, як і до його від'їзду, таке саме: зростає сім'я сестри Софіко, ретельно з ранку до вечора переписує папери її чоловік Лука, час від часу спускаючись у льох, щоб «перекинути» келих. І, як і раніше, тиняючись без діла, «дістає» всіх адвокат Додо. Бенжамен став сумувати по необлаштованому життю. І тоді, щоб виправити справи брата, вирішила Софіко одружити його на дочці старого лікаря…

• Серго Закаріадзе — Леван, старий лікар
• Вахтанг Кікабідзе — Бенжамен Глонті, молодий лікар
• Софіко Чіаурелі — Софіко, сестра Бенжамена
• Анастасія Вертинська — княгиня Мері Цинцадзе, дочка Левана
• Давид Абашидзе — князь Вамех Вахварі
• Аріадна Шенгелая — княгиня Вахварі
• Веріко Анджапарідзе — мати Кокі
• Сесіль Такаішвілі — тітка Домна
• Георгій Кавтарадзе — Лука
• Іпполіт Хвічіа — Сандро, вусатий шарманщік
• Євген Леонов — солдат Єгор Залетаєв
• Сергій Філіппов — цирульник Ерос
• Абессалом Лорія — аптекар
• Ія Нінідзе — дочка Софіко
• Лія Гудадзе — дружина рибалки
• Карло Саканделідзе — адвокат Додо
• Коте Даушвілі — священик
• Нана Канделакі
• Леван Шамілов — Варлаам, племінник Бенжамена
• Баадур Цуладзе — господар кафе
• Мераб Кокочашвілі
• Гія Бадрідзе
• Фрунзік Мкртчан — турок-контрабандист в тюремній камері
• Зураб Капіанідзе — секундант Алекса
• Олександр Купрашвілі
• Василь Чхаідзе
• Катерина Верушвілі — Тамар
• Джемал Гаганідзе — в епізоді
• Георгій Данелія — тюремний наглядач
• Рене Хобуа — в епізоді, вигаданий актор, єдиний реальний епізод
• Хута Гогіладзе — в епізоді
• Віктор Дейсадзе — в епізоді
• Іраклій Ніжарадзе — в епізоді
• Нодар Сохадзе — в епізоді
• Грігол Талаквадзе — в епізоді
• Реваз Барамідзе — в епізоді
• Маріка Чічінадзе — в епізоді

• Мар-дель-Плата-70
• Картахена-70.

• Фільм знімався на вузькоколійній залізниці Боржомі — Бакуріані[1].
• На початку фільму голос за кадром вимовляє фразу: «Було це в кінці минулого століття у сонячному черепичному містечку. А може, цього й не було … Ні, мабуть все-таки було». Фраза ця з'явилася за вимогою худради, яка приймала стрічку. А вимовляє її кінорежисер Михайло Ромм[2].
• За словами Данелії, фільм викликав негативну реакцію у Леоніда Гайдая і Сергія Параджанова, але був високо оцінений Федеріко Фелліні[3].
• Один із героїв фільму — адвокат — порівнює Бенджамена з Гіппократом, Коперніком і Георгієм Саакадзе. Михайло Чіаурелі (чоловік рідної тітки Данелії — Веріко Анджапарідзе) колись зняв про нього фільм, в якому невелику роль зіграв сам Данелія.
• Цей фільм Данелії — єдиний, де грали його грузинські родичі — тітка Веріко Анджапарідзе і двоюрідна сестра Софіко Чіаурелі.
• У цьому фільмі вперше в титрах з'являється ім'я Рене Хобуа — людини, яка ніколи не знімалася у фільмах Данелії, але завжди з тих пір згадувалася в титрах кожного стрічки[3].
• Практично одночасно з радянським фільмом у Франції була закінчена своя екранізація роману Клода Тільє «Мій дядько Бенжамен» (реж. Едуар Молінаро, за участю Жака Бреля в ролі Бенжамена та Бернара Бліє в ролі князя).
• У цьому фільмі вперше Гія Данелія зняв одного з улюблених своїх акторів — Вахтанга Кікабідзе, який пізніше з'явиться в його стрічках «Зовсім безнадійний» (1973), «Міміно» (1977), «Фортуна» (2000). У розрахунку на Кікабідзе писалася і головна роль у фільмі «Паспорт» (1990).
• Це перший фільм Данелії, до якого написав музику Гія Канчелі — надалі постійний співавтор режисера.
• Фільм став першою спільною роботою Данелії зі сценаристом Ревазом Габріадзе (надалі вони разом писали сценарії до «Міміно» (1977), «Кін-Дза-Дза» (1986), «Паспорт» (1990).

• Кінопортал «Кінопошук. Ру»